Вчення про

суспільство
Герберта
Спенсера
До засновників соціології
як окремої науки
зараховують також
видатного англійського
мислителя Герберта
Спенсера (1820-
1903). Деякі історики
соціології розглядають
його концепцію як пряме
продовження вчення О.
Конта, інші - як
послідовника Ч. Дарвіна з
його вченням про
походження видів у
тваринному світі.
 Однак він сам заперечує проти таких
співставлень. Г. Спенсер зокрема
вказує, що Конт створив опис
походження ідей (три стадії розвитку
людського інтелекту); йому ж
належить опис походження речей,
тобто опис зовнішнього світу, який
розвивається через еволюцію.
З другого боку, Спенсер вважає, що не
він в Дарвіна, а останній в нього
запозичає ідею еволюції, яку Спенсер,
за його словами, розвинув на 7 років
раніше Дарвіна, першим
сформулювавши принципи природного
відбору та боротьби за існування.
Теоретичні погляди Спенсера формувались головним чином під впливом
природничих наук, які в той час все частіше звертались до ідеї еволюції.
Ідея еволюції - центральний пункт вчення Спенсера. Він визначає
еволюцію таким чином: це інтеграція (тобто об'єднання у ціле) речовини,
в ході якого ця речовина переходить зі стану невизначеної однорідності
до стану визначеної зв'язаної різнорідності.
Межа, за яку еволюція не може перейти, - це рівновага системи.
Порушення рівноваги викликає розпад, з якого починається новий
еволюційний процес. Все існуюче проходить через цей цикл розвитку й
розпаду, а потім і творення нового.
 Спенсер виділяє три види еволюційних
процесів:

Неорганічний Над-органічний,
який здійснюється
Органічний, що у суспільстві.
стосується живої
природи,

Суспільство - частина природи; воно не створене штучно ані спільною волею людей, ані Богом.
 Суспільство для Спенсера є соціальним організмом, подібним до біологічних систем: воно
розвивається за загальними системними принципами:

Суспільство, як і
біологічний організм У біологічному організмі
частини служать для
в ході свого розвитку
цілого.
нарощує масу (чисельність
населення, матеріальні У суспільстві ж ціле існує заради
ресурси тощо). частин, тобто суспільство існує
для блага своїх членів. Тут
Спенсер ставить, але не вирішує
проблему співвідношення
людини і суспільства.
Зростання маси Ускладнення структури
приводить до супроводжується
ускладнення структури.  диференціацією Диференціація функцій 
Стосовно суспільства це знаходить свій вияв (розподілом) функцій
Стосовно суспільства це означає,  веде до поступового посилення
у зростанні числа соціальних груп і спільнот,
що кожний соціальний інститут взаємозалежності й взаємодії частин.
які, в свою чергу, творять соціальні інститути
має свої, притаманні йому Стосовно суспільства це означає чітке
як форми самоорганізації свого життя; таких
функції, які в сукупності розмежування функцій різних соціальних
соціальних інститутів Спенсер налічує п'ять:
забезпечують існування інститутів, розподіл сфер їх впливу і
домашні, обрядові, політичні, церковні,
суспільства з його розгалуженою відповідальності. 
професійно-промислові 
соціальною структурою.
Суспільство не має головних і другорядних
елементів; їх не можна звести до декількох
визначальних, а інші – другорядних.
За Г. Спенсером: суспільству - продукту еволюції властива різнорідність
маси і координація взаємодії між складеними елементами. Кожний
наступний етап еволюції немов "знімає" самі істотні риси попереднього в
зміненій формі, зберігає в собі.
 Значення і роль Г. Спенсера в історії становлення
соціології як самостійної науки полягають у тому, що він:

обґрунтував поклав початок вивченню здійснив аналіз багатьох

необхідність соціології соціальних інститутів як понять, які увійшли до
для дослідження форм самоорганізації соціологічної класики,
соціальних систем і спільнот та знарядь таких, як система,
соціальної структури; соціального контролю, структура, функція,
механізмів їх взаємодії; тощо.