Фантастичний

стендап і де його
шукати…
Робота
Студентки ІІ курсу
Групи ЖУРб-2-17
Вялкової Вікторії
 Стендап – не такий
страшний звір, як його
малюють
• Стендап (від англ. Standup - стійка) - вербальний
репортерська прийом, коли журналіст працює
безпосередньо в кадрі, часто - на місці освітлюваного
події.
• Журналісти з Reuters виділять п’ять причин появи
журналіста в кадрі:
для того, щоб довести свою присутність на місці події;
коли треба щось продемонструвати;
якщо журналіст є частиною історії, яку розповідає;
коли бракує відео «перекрити» закадровий текст;
стендап – як місток між двома ідеями в сюжеті.
Типи стендапів
1.Стендап на початку сюжету.
Це не прийнято в більшості телекомпаній за винятком випадків,
коли:
 один і той же репортер робить два сюжети, які ставляться у
випуску поспіль;
 сам ведучий новин, «обличчя каналу», їде на зйомку.
2. Стендап в середині сюжету ( «місток»)
Найпопулярніший тип стендапа:
• репортер пов'язує різні частини сюжету;
• репортер дає інформацію, для якої немає відеоряду;
• репортер працює в прямому ефірі.
3. Стендап в кінці сюжету
Використовується як кінцівка або як анонс продовження теми.
Вимоги

• Стендап не повинен бути більше 20 секунд.

• Фон, на якому стоїть журналіст, повинен мати відношення
до тематики сюжету.
• Використовуються середні (а не загальні або великі) плани
для генерації атмосфери довіри в умовному «діалозі» між
глядачем і репортером.
• Журналіст повинен постійно стежити за своїм зовнішнім
виглядом так, щоб він відповідав темі й атмосфері сюжетую.
• Текст повинен чітко відокремлюватися від так званого
закадрового тексту.
 Вимоги
• Поради від Пенні Маршал:
1. Ніколи не вдягайте у стендапі військової форми – ані «своєї», ані
«ворожої» – жодної! Це може образити почуття ветеранів й
автоматично ставить журналіста «по один бік фронту», тоді як
журналіст має лишатися безпристрасним.
2. Ніколи не беріть до рук зброї й тим більше не стріляйте в
стендапі! Журналіст не має пропагувати зброю.
3. Не вдягайте професійного спецодягу заради розваги. Шолом
пожежника, кашкет залізничника, шапка міліціонера виглядає на
журналістові, як мінімум, дивно, робить стендап несерйозним,
спантеличує глядача. Виправданням для того, щоби вдягнути
професійну форму, може бути хіба ідея сюжету, коли журналіст
«міняє професію». Приміром, вирішив день пропрацювати
даїшником. Перевдягання доречне й тоді, коли журналіст пише
стендап у місці, де без спецодягу перебувати не можна (в
операційній, на стерильному виробництві, в шахті).
4. Ніколи не пишіть стендап в обставинах, за яких ви виглядатимете
погано чи смішно. Мокре волосся або защіпка для пірнання на
носі не додадуть солідності.
А як же текст?
Увага глядача
Текст –
7%
Тембр голосу,
інтонації – 38%

Жести й мова тіла

– 55 %
 Вимоги
• Ті цифри з поперднього слайду не означають,
що слова можна писати абияк, навпаки – над
ними треба добре попрацювати – зробити
чіткими й афористичними, щоб глядач їх таки
почув.
• «За моєю спиною..» – такий початок стендапу
вже навіть не штамп, а анекдот.
• Тож, уникайте кліше і ніколи не кажіть у
стендапі: «За моєю спиною…». Якщо треба
описати те, що за вами, покажіть рукою,
використайте інші варіанти: «ось», «тут», «це»…
Журналіст у кадрі – не
папуга
• У ледачого журналіста
завжди є спокуса
«вкрасти» для стендапу
вдалий вислів одного із
записаних для сюжету
експертів. Робити цього
не варто. Адже журналіст
не має перебирати на
себе роль експерта (він
має бути експертом з
того, до яких експертів
звернутися).
Дякую за увагу!