Арісто́тель 

— давньогрецький вчений-
енциклопедист, філософ і логік, засновник
класичної (формальної) логіки.
Біографія:
- народився в 384 р. до н. е. в родині лікаря,
- у 15 років Арістотель стає сиротою, і під своє
опікунство його взяв дядько Проксен.
- у 18 років Арістотель самостійно дістався до Афін і
вступив до академії Платона, шанувальником якого вже
був три роки. Завдяки своїм успіхам у науковій
діяльності, Арістотелю надали місце викладача в
академії.
- У 347 році д.н.е. після смерті Платона Арістотель
переселився в місто Вівтарів.
- Через п’ять років македонський цар Філіп запросив
філософа виховувати свого сина Олександра.
Знайомство Олександра і Арістотеля було не довгим: у
339 році д.н.е. Філіп помер і спадкоємець вже не
потребував уроків.
Біографія:
- Арістотель повернувся в Афіни вже
популярним і відомим ученим, в основному
завдяки своєму зв’язку з царським двором
- В Афінах він заснував власну школу під
назвою Лікея. Спосіб навчання учнів у
Арістотеля був специфічним: він читав лекції
про метафізику, фізику та діалектику,
прогулюючись по саду під зеленню дерев.
- Оскільки ситуація в Афінах робилася
жорстокою з кожним днем, а Арістотель
вважався одним з наближених Олександра, він
покинув Афіну влітку 323 року д.н.э. і оселився
в Халкіді в Греції, де і помер через рік.
У своїй філософській діяльності
Арістотель пройшов три основних
етапи:
- 367 - 347 р. до н.е. - працював,
починаючи з 17-літнього віку, в Академії
Платона і був його учнем (до моменту
смерті Платона);
- 347 - 335 р. до н.е. - жив і працював у
Пелле - столиці Македонської держави,
де виховував Олександра
Македонського;
- 335 - 322 р. - заснував власну
філософську школу - Лікей (періпатичну
школу) і працював у ній до своєї смерті.
Арістотель – Енциклопедист

На долю Арістотеля випала місія підбити

підсумок досягнень учених і філософів
античної Греції і, узагальнивши їх працю,
передати наступним поколінням. Тільки такий
геній був здатним виконати це титанічне
завдання. Він був одним із найвизначніших
енциклопедистів, відомих людству. Ним були
закладені
основи біології, фізики, етики, логіки, психолог
ії, соціології.
Арістотель: вклад в
біологію

Аристотель був одним із
засновників біологічної
науки, вперше узагальнивши
біологічні знання, накопичені
до нього людством. 
Він розробив систематику
тварин, визначивши в ній
місце і людині, яку він назвав
"суспільною твариною,
наділеною розумом".
Арістотель поділив тварин на 2 групи, що
приблизно відповідають
групам хребетних і безхребетних, заклав
основи описової й порівняльної анатомії,
описав близько 500 видів тварин. Вивчаючи
зародковий розвиток курей, Арістотель
спостерігав поступове новоутворення частин
організму. Він висловив ідеї про єдність у
природі та про градацію організмів, тобто про
існування в природі поступових переходів від
неживих тіл до рослин і від них — до тварин. 
За часів Арістотеля був період
віри в переселення душ. Сам
Арістотель вважав, що
найголовніше в організмі
людини — це серце, яке
формується раніше за інші
органи. Саме воно, за
переконаннями вченого, є
розумовим центром живої істоти.
Мозок же тільки виробляє
рідину, охолоджуючи серце.
Філософ виділяє три рівні душі:
•рослинна душа;
• тваринна душа;
• розумна душа.
Будучи носієм свідомості, душа також відає функціями
організму. Рослинна душа відповідає за функції харчування,
росту і розмноження. Цими ж функціями (харчування, ріст,
розмноження) відає і тваринна душа, однак завдяки їй організм
доповнюється функціями відчуття і бажання. І тільки розумна
(людська) душа, охоплюючи всі перераховані вище функції,
відає ще і функціями міркування і мислення. Саме це виділяє
людину з усього навколишнього світу. Арістотель вважає,
що людинавідрізняється від тварини наявністю мислення і
розуму, має вроджену схильність жити разом із собі подібними
(тобто жити в колективі). Тому людина визначається як
“суспільна тварина”, чия потреба жити в колективі призводить
до виникнення суспільства і держави.
Арістотель: теорія самозародження живих
істот

У своїх працях Арістотель призводить безліч

«фактів» самозародження живих істот - рослин ,
комах , черв'яків, жаб, мишей, деяких морських
тварин - з вказівкою необхідних для цього умов
- наявності розкладених органічних залишків,
гною, зіпсованого м'яса, різних залишків та
бруду. Під ці « факти » Арістотель навіть
підводив певне теоретичне обгрунтування - він
стверджував, що раптове зародження живих
істот викликано ні чим іншим як впливом
якогось духовного початку на “мляву” матерію.
Арістотель: до еволюційної теорії

 Арістотель висловлює 
думки, близькі за своєю суттю до
еволюційної теорії: «Крім
того, можливо, що одні тіла час від
часу перетворюються на інші, а ті
в свою чергу, розпадаючись,
зазнають нових перетворень, і таким
чином розвиток і розпад
врівноважують один одного ».
«Драбина» Арістотеля
Також неодмінно варто відзначити, що
Арістотель був першим вченим, що висловив
ідею «драбини істот» (від
менш розвинених і більш примітивних до
найбільш розвинених, а в більш широкому
розумінні - від неживої природи до живої). 
Ось як виглядали «сходи» Арістотеля: 
1) Людина; 
2) Тварини; 
 3) Зоофіти; 
4) Рослини; 
5) Неорганічна матерія.
Праці Арістотеля
Праці Арістотеля, які дійшли до нас, за змістом
поділяються на декілька груп:
- Логічні трактати. 
- Біологічні трактати: «Історія тварин», «Про
частини тварин», «Про виникнення тварин»,
«Про рух тварин». 
- Трактат «Про душу».
- Твір про “першу філософію”, що розглядає
”суще” як таке, що отримало згодом
назву «Метафізика». 
- Етичні твори - «Никомахова етика присвячена
Никомаху, синові Аристотеля і «Евдемова
етика», присвячена Евдему, учневі Аристотеля. 
- Соціально-політичні та історичні твори:
«Політика», «Афінська політія».
Дякую за увагу