Політика як явище

суспільного життя
Підготували курсанти 114-мв солдати Головецький та Іванов
 ПОЛІТИКА
Політика– мистецтво управління державою, державна діяльність) – це сфера відносин
соціальних спільнот, свідома лінія поведінки соціальної групи щодо інших груп, держави,
суспільних явищ) яка відображає становище цієї групи та її інтереси.
У пошуках ефективних засобів досягання суспільної
злагоди люди використовували різні механізми
регуляції відносин між собою. Створювалися,
наприклад, такі регулятиви життєдіяльності індивідів
та соціальних груп, як традиція, звички, тотем і табу,
релігія і мораль, культура, політика, право тощо. Вони
взаємодіють між собою. Складається система
регулятивів, яка підтримує громадський порядок,
злагоду, дисципліну в суспільстві.
Система регулятивів суспільного співжиття має
конкретно-історичний характер. Більш складні й
розгалужені суспільні відносини потребують більш
високого рівня механізму регуляції. Так, в первісному
суспільстві досить було інституту тотемізму. Пізніше
стали необхідними традиції і звичаї, мораль і релігія.
 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
Причини виникнення політики

1. Виникнення держави як специфічного

державного інституту, який забезпечує Взаємозв'язок політики з іншими
загальнообов’язкові форми соціальної поведінки
для всіх верств населення. Мета держави – суспільними сферами
примирення протилежних сторін та забезпечення проявляється в двох аспектах
виживання всього суспільства

Політика детермінована
економічними, Сама політика здатна
2. Необхідність реалізації таких інтересів груп, які духовними факторами, впливати на ці сфери,
не могли бути задоволені без втручання інститутів соціальною структурою
публічної влади. Політика стала регулювати не всі проникати в них
суспільства, етнічною і
групові інтереси, а лише ті, які стосувалися владно конфесійною структурою
значущих інтересів
 СУТНІСТЬ + СТРУКТУРА
Сутність політики проявляється в трьох основних формах
життєдіяльності суспільства:
Політика має складну внутрішню структуру,
вона включає:
• – теоретична і практична діяльність класів,
націй, соціальних груп, партій та індивідів,
спрямована на завоювання, використання – сферу політичних відносин;
та утримання політичної влади;
• – участь в діяльності держави і суспільств^
– політичні організації та установи, цілі,
• – теоретична і практична діяльність зміст та методи їх діяльності;
соціальних груп та індивідів, спрямована
на усвідомлення та відстоювання своїх
групових інтересів на рівні суспільства. – політичні погляди і теорії.
 може підрозділятися на:
За сферами охоплення ПОЛІТИКА

ЕКОНОМІЧНУ ПОЛІТИКУ
(фінансова політика, сировинна політика, енергетична політика,
виробнича політика, транспортна політика, торгова політика)

СОЦІАЛЬНУ ПОЛІТИКУ
(політика в галузі освіти, охорони здоров'я, пенсійного
забезпечення, заробітної платні)

КУЛЬТУРНУ ПОЛІТИКУ
(політика в галузі музейної справи, театру, літератури, музики,
кінематографії, спорту, розвитку та просування в світі мови і
культурних досягнень даної нації)
 Конку-
рент-
ність
Процесу Асимет-
альність ричність

Темпора ВЛАСТИВОСТІ Раціона-

льність ПОЛІТИКИ льність

Просто- Венчур-
ровість ність

Інклю-
зивність
 ФУНКЦІЇ
Політика реалізується в суспільстві – організаційну – забезпечує практичну участь громадян, партій, соціальних груп у
засобами влади. Остання складається з формуванні та роботі органів влади;
влади держави, органів самоврядування,
партій і груп, влади політичних лідерів, – комунікативну – забезпечує консолідацію суб'єктів політичної діяльності;
засобів масової інформації тощо.
Регулятивні можливості політики – мобілізаційну – створює умови для участі в політичних процесах;
спрямовуються насамперед на сферу
економіки. Матеріальний інтерес – інтегруючу – об'єднує соціальні сили суспільства, підкоряючи їх політичним,
проявляється в концентрованому вигляді суспільним цілям;
в політиці. Остання виражає сутність
– управлінську – спрямовує діяльність соціальних груп на створення ефективних
економіки. Але не можна цей факт регулятивних механізмів суспільного життя;
абсолютизувати. Слід взаємодію
економіки і політики розглядати – соціально-економічну – прагне до найбільш ефективного функціонування
економіки суспільства;
діалектично, враховуючи конкретно-
історичний характер розвитку цих явищ
– культурно-виховну та ін.
суспільного життя.
 СТРУКТУРА
• В політиці можна виділити чотири
1. Політична влада рівні суб'єктів:
• 1) конкретні індивіди
2. Суб’єкти політики (індивіди, соціальні групи) • 2) органи політичних організацій

3. Політична організація (сукупність державних і недержавних

Суб'єкт • 3) держава з її інституціями, партії,
суспільні об'єднання, рухи
інститутів, які виражають інтереси груп і особи)
• 4) великі суспільні групи
4. Політична свідомість (політична психологія, політична
ідеологія, мотиви політичної участі) • Це всі явища політичного та
5. Політичні відносини – форми взаємозв’язку (згода, суспільного життя, на які
партнерство, підкорення) спрямована діяльність суб'єктів
політики. Ними можуть бути
елементи політичної, економічної,
Об'єкт
6. Політична культура
правової і культурно-духовної
підсистем суспільства, а також
соціуми й окремі особи
ПОЛІТИЧНА СФЕРА