Оформлення

письмового
перекладу

Виконала:
студенка групи ПР.м.-01 Пономаренко Аліна
 Одиниця виміру обсягу письмового
перекладу
Одиницею виміру обсягу перекладу є рядок (62 знаки,
враховуючи пробіли) або сторінка (1 860 знаків,
враховуючи пробіли).
Для підрахунку кількості рядків або сторінок може
використовуватися комп’ютерна програма підрахунку
знаків, яка дозволяє визначити кількість рядків або
сторінок шляхом додавання кількості слів і символів без
пробілів та ділення отриманої суми на 62 або 1 860 знаків.
Підрахунок знаків може здійснюватися за друкованим
текстом. Вихідний текст є основою для попереднього,
орієнтовного підрахунку обсягу, а остаточний
підрахунок здійснюється за готовим перекладом.
Примітка: у перекладацькій практиці деяких країн
застосовується інша одиниця виміру обсягу письмового
перекладу, яким є слово або 1 000 слів 2 початкового
тексту.
 Терміни виконання
письмового перекладу
Встановлення тарифів і коефіцієнтів
терміновості безпосередньо пов'язане з терміном
виконання та обсягом письмового перекладу.
Обсяг перекладу за звичайним тарифом
становить 5 стандартних сторінок на день, а це
означає, що при обсязі перекладу до 15
стандартних сторінок звичайним терміном
виконання перекладу є 3 робочих дні.
Початком терміну виконання письмового
перекладу може вважатися день, що йде після
дати прийому замовлення на такий переклад.
 Форма подання тексту перекладу
• поділ оригінального тексту на пункти, підпункти і параграфи та їхню
нумерацію в перекладі треба зберігати;
• усі розбіжності текстів перекладу та оригінального документа треба подавати
в примітках перекладача, зазначивши суть цих розбіжностей: пропуски,
виправлення, скорочення або доповнення до розділів тексту, покажчика або до
бібліографії;
• у перекладі необхідно зберігати порядок проходження текстів, формул, а
також таблиць і малюнків, абзаців оригіналу;
• основний шрифт для використання в перекладі вихідного тексту -– Times New
Roman. Стандартний розмір шрифту 12пт. Міжрядковий інтервал – 1.
Стандартний розмір полів: ліве – 3 см, праве, верхнє і нижнє – 2 см, відступ
першого рядка 1,25 см. Відстані між абзацами бути не повинно. Проте, іноді
можливі деякі варіації зазначених вимог з метою збереження оригінального
оформлення вихідного документа в перекладеному варіанті. Якщо текст
містить цифри, перекладач зберігає їх в підсумковому документі або
переносить їх у підсумковий документ без спотворень.
 Текст перекладу повинен повністю
зберігати:

• первинну і / або вихідну орієнтацію сторінки

(альбомна / книжкова) при перекладі.
• нумерацію всіх розділів і пунктів (в тому числі при
перерахуванні) - навіть якщо при цьому
використовують символи мови оригіналу;
• наведені в оригіналі виділення тексту (курсив,
підкреслення, напівжирний шрифт тощо);
• за можливості форму таблиць і написання формул.
 У тексті перекладу не слід:

• ставити поспіль більше одного пробілу. Для

проставлення в тексті перекладу декількох
пробілів необхідно користуватися табулятором.
• розділяти документ на розділи (робити розриви
сторінок), за винятком випадків необхідної зміни
орієнтації або розміру листа.
Примітки, виноски та бібліографічні
посилання
Назви цитованих робіт і статей у примітках, виносках та бібліографічних
посиланнях перекладати, але в цілому випадку рекомендовано подавати
назви мовою оригіналу в дужках. Примітки перекладача також можна
подавати внизу сторінки або додавати в кінці перекладу мають передувати
слова «Примітки перекладача» або інший відповідний вислів мовою
перекладу.
Оформлення ілюстрованого
матеріалу і таблиць
Ілюстрований матеріал
(креслення, схеми, таблиці,
діаграми тощо) розташовується
в перекладі аналогічно його
розташуванню в оригіналі.
Малюнки бажано вставляти
в тому вигляді і в тому місці, де
вони наведені в тексті
оригіналу.
Для обробки впроваджених у текст не редагованих
об'єктів (картинки, діаграми, графіки тошо з підписами
до них) рекомендуються 3 варіанти:
 Зображення вставляється у текст, поруч з вихідним
текстом проставляються номери.
 Вставляється зображення, потім таблиця з
перекладом підписів до ілюстрації.
 Переклад тексту поверх малюнка, діаграми тощо.
Для обробки впроваджених в текст редагованих об'єктів
(малюнки, діаграми, графіки тощо з підписами до них)
рекомендуються 2 варіанти:
• Якщо на зображенні немає жодних посилань в тексті, то
його можна не вставляти. Замість цього на мові перекладу
курсивом в круглих дужках пишеться фраза «Зображення»
або «Малюнок».
• Якщо ж на запроваджене зображення посилаються в тексті,
то воно вставляється в потрібне місце зі збереженням своїх
розмірів і місця розташування.
Якщо в тексті є таблиці, то їх потрібно переносити в
переклад з максимальним збереженням структури, не
змінюючи розміщення вмісту в осередках, а також
кількості рядків і стовпців. Іноді може знадобитися також
зміна напрямку написання тексту.
Оформлення нерозбірливих місць в
перекладі
Якщо у вихідному документі
зустрічаються місця з
нерозбірливим текстом
(наприклад, рукописний текст
або погано надрукований
штамп), який складно
перекласти, слід замість нього
в потрібному місці вписати
мовою перекладу курсивом в
круглих дужках:
(нерозбірливо – прим.
Перекладача)
 Формули, piвняння, познаки та
одиниці виміру величин
Формули, рівняння, познаки та одиниці виміру величин потрібно подавати так, як
в оригінальному тексті, без перекладу. Будь-які зміни в познаках або абетках
(покажчиках) треба зазначити в примітках перекладача. Якщо здійснено перехід
до національних познак величин і (або) їхніх одиниць виміру, оригінальні
величини і (або) тоді одиниці виміру треба подавати в дужках після величин,
отриманих у результаті переходу. У будь-якому разі переклад повинен відповідати
вимогам відповідних частин стандарту ISO 31.
Національна примітка
«У перекладі треба використовувати українські познаки
величин та технічних одиниць виміру згідно з ДСТУ 3651
або іншими національними нормативними документами,
де їх установлено».
Рисунки, умовні позначки та назви
рисунків i таблиць
Рисунки треба подавати так і в тому місці, як їх подано в тексті
оригіналу. Якщо спосіб передруку призводить до переміщення
рисунків, треба дати посилання у відповідному місці перекладу.
Текст, що супроводжує рисунки й таблиці (назви, умовні позначки
та інші матеріали), треба перекладати повністю. Якщо рисунки
або таблиці репродукують з оригіналу, весь текст і примітки, що
супроводжують їx, треба перекласти і належним чином позначити.
 Транслітерація
Якщо переклад друкують абеткою, що відрізняється від
використаної в оригіналі, назви видання, організацій та імена
авторів треба транслітерувати згідно з відповідним міжнародним
стандартом.

Національна примітка
Якщо оригінал документа подано латинською абеткою, назви видання,
організацій та імена автоpів треба транслітеру вати українською абеткою згідно з ISO
9 aбо згідно з ГОСТ 16876. Дозволено також користуватися транслітераційною
таблицею, що міститься в документі «Правила користування телеграфним зв'язком».
 Назви та познаки організацій
Назви організацій треба подавати
так, як їх подано в тексті та
примітках, за винятком випадку,
коли в мові перекладу є
відповідники.
Iнакше переклад або скорочення
та позначення назви організації
можна подавати в дужках після
першої появи назви в тексті. У
бібліографічних посиланнях
назви організацій обов'язково
треба подавати мовою оригіналу.
Переклад назв можна подавати
в дужках.
 Скорочення
Скорочення, охоплюючи ініціальні скорочення, які використано
в оригінальному тексті, треба подавати відповідно до мови
перекладу, якщо вони є. Якщо в мові перекладу немає
рівнозначного відповідника, скорочений вираз треба, за
можливості, пояснити в круглих дужках після першої появи в
тексті.

Національний відхил
Треба використовувати скорочення, зафіксовані академічними
словниками, ДСТУ 3582 або іншими стандартами. Якщо таких
скорочень у словниках та стандартах немає, після їх першої появи в
тексті у круглих дужках треба подати повний вираз і скорочення
мовою оригіналу та мовою перекладу.
 Термінологія
Оскільки в перекладі треба вживати наукову або профecійну термінологію
відповідної сфери, перекладач має підібрати рівнозначний національний
відповідник для нових понять або термінів. Рекомендовано термін мовою
оригіналу подавати після перекладу таких понять або термінів у круг- лих
дужках. Якщо термінологію узгоджено з відповідним національним стандартом,
це треба зазначити в примітках перекладача.
Національна примітка
Добір національної термінології треба здійснювати на підставі найгрунтовнішого
українського лексикографічного джерела – «Словника української мови» та словників
спеціальних сфер-наукових та професійно-оpiєнтованих словників. Запровадження новітніх
транслітерованих чужомовних термінів типу «logistics -логістика (в значенні постачання,
матеріально-технічне забезпечення)» треба уникати. Їх дозволено використовувати лише за
відсутності національних відповідників. У цілому разі в примітках перекладача треба подати
тлумачення такого запозичення.
 
 Ідентифікація авторiв
Національна примітка
У разі збігу прізвища та ініціалів авторів треба вдаватися до додаткових
індивідуальних ознак кожного з таких авторів. 8 ДСТУ 4309:2004 Такими додатковими
ознаками можуть бути: вік (роки життя), відносна характеристика віку (старший,
молодший), професія (геологія, металургія), наукове звання або науковий ступінь (кандидат
наук, доктор наук, професор, академік тощо), родинний ступінь (батько, син) тощо.

Приклади
1) Iльченко Ілько Ільків (метеорологія)
Ільченко Ілько Iльків (археологія)
2) Петренко Петро Петрів (канд. хім. наук)
Петренко Петро Петрів (академік НАНУ)
3) Олександр Дюма (батько)
Олександр Дюма (син).
Ознаки, що допомагають визначити:
 Iндивідуального автора (або індивідуальних авторів); такі
скорочення, як Jr для Junior (молодший), Sr для Senior (старший),
треба подавати мовою перекладу, якщо у ній є рівнозначний
відповідник;

Національна примітка
У разі перекладу українською мовою треба
використовувати скорочення мол. (молодший) і старш.
(старший) згідно з ДСТУ 3582.
 Звання та кваліфікацію індивідуального автора (або
індивідуальних авторів); ці ознаки треба подавати
мовою перекладу, якщо у ній є рівнозначний
відповідник;
 Належність автора (авторів) до певних організацій,
наприклад «член Академії наук», треба подавати мовою
перекладу;
 Відомості про осіб, які брали участь у підготовці
документа, наприклад головного редактора, наукового
редактора, видавця тощо, треба подавати мовою
перекладу.
 Вторинний переклад
Якщо переклад виконано з іншого перекладу, треба зробити
посилання як на проміжний переклад, так і на оригінальне видання
 Географічні назви
Якщо у мові перекладу відсутні узаконені відповідники
географічних назв, їх треба зберігати мовою оригіналу. Географічні
назви завжди треба узгоджувати з відповідними міжнародними
стандартами. У бібліографічних посиланнях географічні назви
обов'язково треба подавати мовою оригіналу.
 Дати

Дату(-и) оригінального видання треба подавати мовою

перекладу, наприклад, 1999, червень 2004. Якщо видання
датовано в іншому календарі, ніж той, який використано в
мові перекладу, наприклад, японському, то рік
опублікування оригіналу треба подавати у круглих
дужках.
 Iм’я (iмена) перекладача(-iв)
Iм'я (iмена) перекладача(-ів) завжди треба подавати як
обов'язковий елемент для ідентифікації перекладу (згідно з
рекомендаціями Міжнародної федерації перекладачів та
рекомендацією № 5, прийнятою ЮНЕСКО).
Оформлення перекладу підпису

Рукописні підпису, наявні в документі, забороняється

вставляти в переклад у вигляді малюнка. Замість цього в
необхідному місці слід вписати мовою перекладу слово в
круглих дужках: (Підпис).
Оформлення підтвердження
достовірності перекладу
При перекладі з подальшим нотаріальним посвідченням внизу сторінки вставляється
колонтитул з наступним текстом:

Я, перекладач ПІБ, підтверджую достовірність вчиненого мною перекладу тексту

(реквізитів) документа з __________ мови на __________ мову. Причому при перекладі з
української мови на іноземну мову даний заголовок в обов'язковому порядку дублюється
мовою перекладу.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !