14 жовтня-

День українського козацтва

Козаки охороняли
кордони та захищали
українські землі від
загарбників.

Де козак, там і слава, -

говорили в народі.
Початки козацтва на Україні
Спочатку козаки жили невеликими
гуртами по степах. Пізніше почали
об'єднуватись у великі військові
загони. Обирали собі отаманів і жили
на великих островах серед ріки
Дніпро. Острови були відгороджені
(відсічені), і до них не було приступу.
Тому й називали те місце – Січ.
Олекса Воропай писав,
що після зруйнування
Запорозької Січі в 1775
році козаки, що пішли
за Дунай в еміграцію,
взяли із собою образ
Покрови, Пресвятої
Богородиці.
14 жовтня – свято Покрови
Пресвятої Богородиці
Для козаків Покрова була
найбільшим святом.

Цього дня відбувалися

вибори нового отамана.
Наші лицарі вірили, що свята
Покрова охороняє їх, а
Пресвяту Богородицю козаки
вважали своєю заступницею і
покровителькою.
Козаки просиналися
зі сходом сонця,
вмивалися
джерельною чи
річковою водою,
приводили себе в
порядок, молилися
Богові, а після
молитви сідали за
дерев’яні столи.
Козаки відзначалися
міцним здоров'ям і рідко
хворіли. Більшу частину
свого життя перебували
на природі, часто спали
просто неба.
Протягом календарного
року купалися у
водоймах, загартовуючи
організм.  
  Дозвілля козаків
заповнювалося
різноманітними
фізичними вправами:
змаганням із плавання,
бігу, веслування,
боротьби, боями
навкулачки тощо.
Традиційними були
змагання на конях:
«Козак без коня – не
козак».
У великій шані в козаків було
побратимство.
На знак побратимства
козаки мінялися натільними
хрестами, а все інше було
спільне. Також дарували
один одному коней, зброю. У
боях змагалися поруч і
рятували один одного або
захищали своїм тілом.
Побратимство надавало
великої сили. Воно було
однією з таємних причин
непереможності козаків.
Козацька шабля