Лекція 2

ЗНАКОВА ПРИРОДА
МОВИ

1. Знаки, їх основні властивості.

2. Семіотика як наука про знаки. Знакова
ситуація.
3. Типи знаків.
4. Види знакових систем.
 Література
1. Волков А. Г. Язык как система знаков. М.: Изд-во МГУ, 1966. 88 с.
2. Волков А. Г., Хабаров И. А. К вопросу о природе языкового знака //
Вопросы философии. 1959. № 11. С. 79–90.
3. Колшанский Г. В. В чем различие знаковых систем? // Вопросы
философии. 1960. №5. С. 126–134.
4. Моррис Ч. У. Из книги „Значение и означивание” // Семиотика:
сборник / [сост. Ю. С. Степанов]. М., 1983. С. 118–132.
5. Пазухин Р. В. О месте языка в семиологической классификации //
Вопросы языкознания. 1968. № 3. С. 57–65.
6. Солнцев В. М. Языковой знак и его свойства // Вопросы
языкознания. 1977. № 2.
7. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики (извлечения) //
Звегинцев В. А. История языкознания ХІХ – ХХ веков в очерках и
извлечениях. М.: Просвещение, 1964. Ч. 1. С. 371–380.
8. Степанов Ю. С. Семиотика. М., 1971.
 «Мова є системою знаків, що виражають
ідеї, а тому її можна порівняти з письмом, з
азбукою для глухонімих, із символічними
обрядами, з формами ввічливості, з
воєнними сигналами тощо. Можна, таким
чином, мислити собі науку, яка вивчає
життя знаків у житті суспільства […]. Ми
назвали б її семіологія»
Ф. де Соссюр. Курс загальної лінгвістики
(1916)
 Поняття про знак
Знак – це матеріальний носій соціально значущої
інформації.
 Знак має позначувальне (план вираження, експонент),
доступне зоровому або слуховому сприйняттю, та
позначуване (план змісту) – поняття, уявлення, образ.
 Між позначувальним і позначуваним має існувати
умовний зв’язок, тобто зв’язок за домовленістю.
 Знак має бути співвіднесеним з іншими знаками за
принципом: або – або (у світлофорі або зелений, або
червоний сигнал; є команди «Стій!» і «Кроком руш!»;
дорожні знаки «Поворот дозволено» та «Поворот
заборонено»).
 Основні властивості знаків:
 Матеріальність, тобто знак доступний для чуттєвого
сприймання;
 Інформативність – здатність передавати інформацію про
зовнішню дійсність і використовуватися в процесі
спілкування;
 Конвенційність – використання за домовленістю, отже
відсутність природного зв’язку між позначувальним і
позначуваним;
 Системність: знак отримує своє значення за умови
входження в певну знакову систему;
 Культурно-соціальний характер, тобто знак передає
інформацію в межах певної культури, він культурно
обмежений і зумовлений, знак є каналом і явищем
культури.
 Знакова ситуація
 Семіозис – це процес означування.
 Процес, в якому щось функціонує як знак,
називається знаковою ситуацією, або
семіозисом.
 Семіотика як наука про знаки
 Семіотика аналізує природу і сутність знака,
властивості знаків, різновиди знаків і знакових
систем, вивчає знакову природу природних і
штучних мов, елементи знаковості в літературі
та мистецтві.
 Основи семіотики заклав американський
філософ Чарльз Пірс (1839–1914).
 Семіотика складається з трьох розділів:
 а) семантика – вивчає відношення знаків до
позначуваних ними предметів і понять;
 б) синтактика – вивчає відношення між знаками в
межах семіотичної системи;
 в) прагматика – вивчає відношення між знаками та
людьми, що їх використовують.
Типи знаків за характером відношень
між позначувальним і позначуваним
 іконічні знаки (копії, відтворення), схожі на позначувані
предмети (малюнки, фотографії, відбитки, піктографічне
письмо);
 індекси (прикмети, симптоми), пов’язані з позначуваними
предметами причинно-наслідковим зв’язком (дим – ознака
вогню, морозний візерунок на склі – ознака низької
температури зовні, нежить – ознака застуди);
 сигнали передають інформацію за домовленістю, вони не
мають природного зв’язку з позначуваним і потребують
певних дій, реакції (сирена, дзвінок, гудок, ракета тощо);
 символи зберігають зв’язок з позначуваним через його
окремі деталі, передають через елементи зображуваного
його цілісний образ. Це метафоричні знаки (змія – символ
мудрості, лев – символ сили, голуб – символ миру, хрест –
символ християнства і т. д.).
Типи знаків з погляду їх фізичної
природи:

1) акустичні (слухові),
2) оптичні (зорові),
3) дотикові,
4) нюхові,
5) смакові
Знаки, пов’язані спільною функцією чи метою,
утворюють знакові системи.
Знакова система – це сукупність знаків, що
утворюють єдність на основі внутрішніх
зв’язків між ними і використовуються в певній
галузі людської діяльності.
До знакової системи належать знаки одного
типу або кількох типів разом із системою
правил, що регулюють сполучуваність знаків у
процесі створення семіотичного тексту.
 Види знакових систем
 первинні – такі, що існують одвічно, без утручання людини
(Сонячна система), і вторинні – культурні, створені людиною;
 штучні – створені людьми цілеспрямовано, з метою якоїсь
діяльності, та природні – сформовані стихійно, незалежно від
волі людини, без свідомого впливу цивілізації або разом з
нею;
 гнучкі (ймовірнісні), що дозволяють вводити до них нові
елементи та жорсткі (детерміновані), де елементи
взаємодіють у суворо визначений спосіб;
 одномірні – складаються з однорідних одиниць, багатомірні
– з неоднорідних, вони ієрархічні, мають структурну
організацію;
 динамічні – системи, елементи яких постійно змінюють своє
положення по відношенню один до одного (природні мови,
музика); у статичних системах положення елементів є
стійким, нерухомим.