Айвазовський, Іван

Костянтинович
(1817-1900)
Море…Таємниче, мінливе, неосяжне – воно хвилює душу, не залишаючи
людину байдужою. Скільки художників прагнули оспівати його в своїх
картинах. Проте закарбувати красу водяної стихії вдавалося не багатьом.
Першим неперевершеним мариністом світу залишається Іван
Костянтинович Айвазовський. Його по праву називають співцем моря.
Ім’я Івана Костянтиновича Айвазовського (1817-1900)
стоїть на ряду з найвідомішими діячами російського
мистецтва, а його творчість увійшла до золотого фонду
російської класичної спадщини живопису.
Айвазовський народився у
вірменській сім’ї комерсанта, який
розорився. З дитячих років у нього
проявилася пристрасть до
малювання. Зростаючи у Феодосії
його найяскравіші враження були
пов’язані з морем, і може бути,
саме тому він присвятив
зображенню моря всю свою
творчість. Айвазовський жив на
березі Чорного моря, яке надихало
художника на створення яскравих
образів. У його творах море то
наповнене радістю, то сповнене
незвичайним сяйвом, то похмуре.
 Рідше воно буває спокійним.
Найбільше художник любив зображати бурхливі хвилі, які потужним ударом
розбиваються об скелі і кораблі, як тендітні шкарлупки, що стали всього лише
іграшками для цієї нестримної стихії.
У 1833 І. Айвазовський вступив до Петербурзької Академії Мистецтв, де був учнем
пейзажиста М.Н. Воробйова. Вирішальну роль в образотворчому становленні
майбутнього художника зіграв приїзд до Петербурга французького художника,
відомого мариніста Ф. Таннера. У 1836 році Ф. Таннер взяв юнака до себе в
помічники і навчив прийомам своєї майстерності. Вже восени того ж року І.
Айвазовський отримав велику золоту медаль і звання художника за представлені на
академічній виставці картини.
 Світова слава до Івана Айвазовського
прийшла напрочуд рано. 25-річного
художника захоплено приймали в Римі,
Парижі, Лондоні, Амстердамі. У
тридцятирічному віці Айвазовський уже
був почесним членом Петербурзької
Академії мистецтв, створені ним картини
купували Микола ІІ, Олександр ІІІ,
європейські монархи та турецькі
султани.
За видатні успіхи в живописі військово-морське
відомство присудило йому звання художника
Головного морського штабу з правом носіння
адміралтейського мундира. Майже всі світові
академії мистецтв ще за життя Айвазовського
відзначили його нагородами, медалями та
дипломами почесного члена.
Айвазовський був напрочуд працелюбним. Проживши довге життя, він до
останнього дня працював. Головна тема – море з усіма його драмами, стихіями,
місячними доріжками і заходом сонця, в різні пори року і в різних станах.
Шістдесят п’ять років художник писав бурі, морські битви, виверження
вулканів, місячні ночі, численні пейзажі Криму, змальовував природу й
побут України.
Свої твори, що
вражали і вражають
життєвістю і
природністю,
художник малював не
з натури, а в
майстерні.
Айвазовський
говорив, що рухи
живих стихій
невловимі для пензля:
писати блискавку,
порив вітру, сплеск
хвиль немислимо з
натури, художник
повинен
запам’ятовувати їх.
 Він малював по пам’яті і дуже швидко, досконало знав будову
різних кораблів і в цьому був недосяжний для авторів рівень а–ля
Айвазовський.
Своєю найкращою картиною майстер вважав ту, що стоїть на
мольберті в майстерні, щойно розпочату.
 Феодосія багато чим зобов’язана Айвазовському. Міський
концертний зал, археологічний музей, порт і навіть залізниця — у
всіх цих проектах художник брав найактивнішу участь.
Завдяки його зусиллям у Феодосії
було відкрито художню школу.
А найбільшим подарунком майстра
рідному місту стала Феодосійська
картинна галерея.
Ім’я Айвазовського давно увінчане світовою славою та посідає
одне з чільних місць у ряду найвідоміших європейських
художників.
 Помер у 1900 р. та похований в огорожі вірменської церкви у
Феодосії. Напис на його могилі говорить: «Народившись смертним,
залишив по собі безсмертну пам’ять».
 Дякую за
увагу