Отаманщина

Виконав: Рябошапка
Влад
 ОТАМАНЩИНА

ОТАМАНЩИНА – термін, запроваджений в

обіг В.Винниченком. Узимку 1919–20 він
написав і в лютому 1920 опублікував у
віденській друкарні публіцистично-мемуарну
працю "Відродження нації", в якій виклав
свій погляд на історію української революції
1917–1921 від березня 1917 до грудня 1919.
Як зароджувалась Отаманщина

Наприкінці 1918 - початку 1919 pp. в регіонах

владу контролювали військові. Цьому процесові
значною мірою сприяла й військово-політична
ситуація, що склалася в України після успіху
протигетьманського перевороту на чолі з
Директорією та з Січовими стрільцями в авангарді,
який чи не одразу переріс у всенародне і, чим
далі, не контрольоване повстання.
Максимальне ж посилення впливів військовиків
почало спостерігатися від часу поглиблення війни
з більшовиками.
Як зароджувалась Отаманщина

Роль армії, її головнокомандуючого - головного

отамана С.Петлюри, невпинно зростала в 1919-1920
pp.
Події з грудня 1918 р. вказують на те, що отамани
ставали безпосередніми провідниками та
інтерпретаторами ідеології Директорії, тобто
намагалися поєднати військові та політико-
ідеологічні функції, що мало цілий ряд негативних
наслідків, насамперед створювало гостру опозицію
новій владі в містах.
Як зароджувалась Отаманщина
На заклик Директорії в армію УНР
вливалися сотні повстанських загонів зі
слабкою дисципліною та небажанням
виконувати накази командування. Мали
місце непокора армійських командирів,
спроби різних отаманських переворотів
тощо. У війську поглиблювалася
деморалізація та анархія.

За таких обставин зародилося явище, що

отримало назву "отаманщина". 
Загалом історична наука дала отаманщині
негативну оцінку, як деструктивній силі, що
паралізовувала українську визвольну
боротьбу, поглиблювала внутрішній фронт,
підточувала провідні сили народу і
послаблювала можливості протистояти перед
зовнішнім фронтом, яким були передусім
російські біла і червона армії.

Глибока роз'єднаність та антагонізм, що

панували між окремими загонами, та
ворожнеча між отаманами завдавали великої
шкоди. Координаційного центру для
формування отаманських сил та керівництва
не існувало. Тому територіальний принцип
став основним при формуванні повстанських
сил. 
Отаманщина виникла внаслідок:

Різкого погіршення економічної ситуації

Розвалу фронтів

Накопичення великої кількості зброї у Нерозв’язаності земельного

населення питання.

Недалекоглядності політики національних

Відсутності стабільної влади
українських урядів щодо воєнного питання
Існування отаманщини в добу Директорії УНР має такі причини:

Вплив підривної більшовицької слабкість державного апарату і

пропаганди центральної влади

наявність незаконних збройних самоуправство окремих місцевих політичних та

формувань отаманських авторитетів
 Найвпливовіші отамани:

Терпило Данило Ількович Юхим Божко  Нестор Іванович Махно

«Отаманом міг стати всякий, хто хотів,
Головним отаманом видавалось
посвідчення, що такий-то має
формувати «загін», йому давалось
кілька мільйонів карбованців, і новий
отаман починав свою діяльність.
Ніякого, розуміється, ні відчипу, ні
контролю, ні відповідальності за гроші
й за «свою діяльність» ці «національні
герої» за прикладом «головного»
національного героя «не визнавали»

Зі спогадів В.Винниченка
 Який вигляд мав типовий отаман?

Отаман – людина амбітна, свавільна. Серед

представників були колишні вчителі,
службовці. Майже всі мали військовий
досвід, зазвичай зачіс Першої світової.
Отаман вимагав від своїх підлеглих найвищої
дисципліни, але сам не виконував накази
згори
Директорія (УНР)
У результаті всенародного Лист.- груд.
протигетьманського повстання в листопаді
грудні 1918 р. до влади прийшла Директорія 1918 р.  
Української Народної Республіки

Директорія оголосила про стан війни з 16 січня

радянською Росією, яка розпочала 1919 р. 
агресію проти України.

Всеукраїнський Революційний Комітет

початок
 Для керівництва повстаннями українські квітня
соціал-демократи (незалежники) створили
Всеукраїнський Революційний Комітет
1919 р.
Нестор Махно

“Влада породжує паразитів — хай живе анархія!»

Махновський рух (в літературі відомий як
«махновщина», «махновці») — збройна
боротьба українських повстанських
анархістських формувань у 1918–1921 роках
часів Української революції під
керівництвом Нестора Махна.

З 1 вересня 1919 р. — Революційна
повстанська армія України (РПАУ).
Загони отамана Махна вели збройну
боротьбу проти австро-
угорської та німецької окупаційних
армій, Гетьманату, Директорії, у 1918–
1921 роках — проти білогвардійців та
більшовицької РСЧА.
Дякую за увагу