ОПЕРАТИВНЕ

ЛІКУВАННЯ
СКОЛІОЗУ
Основні показання до хірургічного
втручання при сколіозі:
■ прогресуючі деформації хребта (з кутом викривлення 40 градусів і більше) у
дітей, коли ще не закінчено скелетне зростання;
■ деформації хребта з кутом 60 градусів та більше;
■ деформації, які чинять тиск на внутрішні органи, в першу чергу, на серце та
легені, тим самим порушуючи їхню роботу;
■ сильний больовий синдром, який не вдається усунути за допомогою
консервативних методів лікування;
■ дефект зовнішності, спричинений деформацією хребта.
■ Найбільш сприятливим часом
для оперування є період перед
закінченням зростання хребта.
■ Операції в ранньому дитячому
віці загрожують змінами
зростання хребта у напрямку
протилежному до початкового
викривлення, що може стати
причиною нової деформації.
■ У дорослому віці операції, в
більшості випадків, проводять
через больовий синдром,
дегенеративні зміни або
бажання досягти косметичного
ефекту.
■ Виправлення
деформації
здійснюється шляхом
фіксації суміжних
хребців за допомогою
металоконструкцій. При
цьому рухливість
хребта знижується.
Металеві скоби
залишаються у тілі
пацієнта назавжди.
Останнім часом
розроблені рухливі
металоконструкції, які
можна застосовувати
для хребта, що росте.
Метод Харрінгтона
■ 1960-ті
■ Суть методу полягає у використанні
металевої конструкції, яка складається із
стрижня та гачків, які вільно переміщуються
та кріпляться до задньої поверхні хребта у
потрібних місцях.
■ Стрижень-дистрактор встановлюють на
увігнутій стороні викривлення, закріплюючи
гачками на суглобовому відростку грудного
та поперекового хребців. На опуклій стороні
викривлення використовують стрижень-
контрактор.
■ Післяопераційний період супроводжується
носінням гіпсового корсету на строк до двох
тижнів. Наступне носіння спеціального
корсету – від півроку до року.
■ Метод вважається простим та безпечним.
Операція триває близько 3 годин. Ступінь
деформації хребта внаслідок операції
знижується приблизно 60% від початкової.
■ Повне усунення деформації неможливе через
ризик пошкодження спинного мозку при
значній зміні форми хребта.
Метод Котреля-Дюбуссе

■ 1980-ті
■ Однією з головних його
відмінностей є скасування
необхідності тривалого
носіння післяопераційного
корсету.
■ Принцип методу заснований
на використанні імплантату,
що складається з лозин і
фіксаційних гачків.
Полотнам надають
необхідний вигин і кріплять
їх на хребцях.
■ Запропоновано модифіковану техніку тривимірної корекції
сколіозу, засновану на використанні транспедикулярної
фіксації та виконанні додаткового деротуючого маневру на
сегментарному рівні.
■ Цей метод фіксації хребта здійснювався шляхом корекції з
сегментарною селективною дистракцією та компресією, і
деротаційним маневром стрижня на увігнутій стороні та
забезпечував корекцію сколіотичної та кіфотичної
деформацій краще, ніж попередні методи.
■ Дозволяє вирівняти вісь хребта на 50-90%
 Метод Люке
■ 1973
■ Конструкція є поєднанням L-
подібного циліндричного
стрижня і дротяної фіксації, яка
дозволяє рівномірно
розосередити коригуючий
елемент по довжині деформації
хребта.
■ Післяопераційна фіксація
корсетом у більшості випадків
не потрібна.
■ Використовується рідко і тільки
у дорослих.
 Метод Цільке
■ Виправлення деформації та фіксація результату ґрунтується на
декомпресії та деротації хребців.
■ Конструкція складається з кількох парних елементів: двох стрижнів
та двох гвинтів. Така система дозволяє утворити міцну конструкцію,
за допомогою якої можна створити достатні для виправлення
кривизни умови, що коректують.
■ Після операції необхідне носіння гіпсового корсета з наступним
переходом на спеціальний фіксуючий корсет, який носять до 10
місяців.
MIS (мінімально інвазивне
втручання)
■ При малоінвазивній хірургії
використовують технологію
дилатації для доступу до
хребта. Ця технологія
відштовхує м'язи замість
того, щоб різати їх.
■ Після того, хірург отримує
фізичний та візуальний
доступ до хірургічної
ділянки, виконується
конструктивна частина
операції. Під час операції
хірург робить кілька
невеликих розрізів уздовж
спини.
■ Потім він вставляє пристрій,
що називається трубчастим
ретрактором. Це дозволяє
хірургу візуалізувати
анатомічні орієнтири хребта
для імплантації гвинтів.
 Дистрактор Казьміна
■ застосовується для
корекції викривлення
поперекового відділу
хребта. Дистрактор
встановлюється так,
щоб своїми кінцями він
упирався в поперечні
відростки хребців і
здухвинну кістку.
Ендокоректори Роднянского-Гупалова

■ Бувають два види.

■ Однопластинчастий ендокоректор
застосовують при диспластичному
грудному сколіозі з кутом
викривлення від 30 до 50 градусів
(по Коббу), при лікуванні
юнацького кіфозу і переломів
хребта.
■ Для оперативного лікування
диспластичного грудного сколіозу
4 ступеня з урахуванням
викривлення більше 50 градусів (по
Коббу)
 Ендокоректори Лака-Сампієва-Загороднього
(LSZ)

■ Застосовуються для хірургічного лікування сколіозу

3-4 ступеня у дітей.
■ Дозволяє зберегти нормальний ріст хребта у дитини;
■ Проте потребує регулярних операцій з інтервалом у
півроку чи рік, у середньому 5-6 операцій до 15
років – із кожним разом збільшується вірогідність
побічних ефектів