КЛАС ЦЕСТОД.

ТЕНІАРИНХОЗ
Цестоди (стрічкові черви)
■ від 2,5–5 мм до 18–20 м
■ Тіло складається з головки (сколексу), шийки та членистої стробіли, окремих сегментів
(члеників) - проглоттид. На головці - органи фіксації: присоски, присмоктувальні щілини
(ботрії), може бути хоботок з віночком з гачків.

■ Покриви тіла - шкірно-м'язовий мішок.

■ Зовнішній його шар - кутикула - має мікроворсинки для збільшення
всмоктуючої поверхні, бо поглинання поживних речовин йде всією
поверхнею тіла – тому локалізація статевозрілих особин тільки в
тонкій кишці хазяїна
■ Кутикула також виділяє антипротеолітичні ферменти, що
захищають гельмінта від перетравлення господарем
■ Біогельмінти: статевозрілі особини мешкають у тонкій кишці тварин і людини. Розвиток зі
зміною господарів і двома личинковими стадіями
 Теніаринхоз
■ Гельмінтоз із групи
цестодозів
■ Викликаний Taeniarhynchus
saginatus (бичачий ціп’як) -
біогельмінтом
■ Шлях зараження -
аліментарний
■ Характеризується розвитком
диспептичних явищ, проте
можливий безсимптомний
перебіг
Етіологія
■ Збудник - Taeniarhynchus
saginatus (бичачий ціп’як,
неозброєний ціп’як)
■ Тіло пласке, в середньому
5-6 м у довжину (доросла
особина), сколекс має 4
присоски
■ Членики прямокутні,
кінцеві членики мають
здатність до руху
■ Джерело зараження
– людина
■ Кінцевий хазяїн –
людина, проміжні
хазяї – велика
рогата худоба
■ Зараження тварин –
зазвичай на
пасовищі, можливо
через заражений
корм
■ Найбільша
небезпека – від
доярок, пастухів,
фермерів і т. д.
 ■ Через 16 тижнів після
зараження тварини м'ясо
стає заразним для людини
■ Цистицерки у м'язах
тварин зберігають
життєздатність протягом 1-
3 років
■ Зараження людини
пероральний - при
вживанні сирого або
недостатньо провареного
фінозного м'яса тварин
■ Найбільш уражено м'ясо
молодих тварин
Патогенез
■ Як правило, паразитує поодинці
■ Паразитує протягом тривалого часу (до десятків років)
■ Личинка в кишечнику людини виростає до дорослих розмірів за 2,5-3 місяці

■ Основні ланки патогенезу:

1. Доросла особина прикріплюється присосками до слизової оболонки тонкої
кишки – пошкоджує слизову – дратує рецептори кишківника – порушує
моторну та секреторну функцію кишківника
2. Відокремлення зрілих члеників – подразнення ними слизової – больовий
синдром
3. Споживання паразитом харчових речовин – дефіцит харчових речовин в
організмі хазяїна
4. Виділення продуктів метаболізму паразита – сенсибілізація організму
Клінічна картина:
■ Часто протікає без помітних порушень загального стану та проявляється лише виповзанням
члеників із заднього проходу – при активному відходженні супроводжується свербіжем,
відчуттям повзання
■ Виповзання можливе під час дефекації або поза ним

■ Загальні прояви: слабкість, біль в животі, зниження маси тіла,

діарея, підвищення апетиту, астеноневротичні порушення
■ 2-3-й тиждень: печія, нудота, почуття важкості в епігастрії
■ 8-й тиждень: порушення стільця (пронос, що змінюється запором)

■ Іноді – в крові спостерігаються еозинофілія та нормо- або гіпохромна анемія

■ Рідко – кропивниця
Можливі ускладнення:
■ Механічна кишкова непрохідність
■ Апендицит
■ Холангіт
■ Панкреатит
Ускладнення під час
■ Перфорація стінки кишки та
перитоніт вагітності:
■ Можливе потрапляння члеників у ■ Токсикоз
євстахієву трубу, дихальні шляхи ■ Анемія (нормо- або гіпохромна)
■ Передчасні пологи
■ Самовільний аборт
Діагностика

■ Гельмінтоскопія калу ■ Овоскопія калу

■ Яйця при овоскопії майже неможливо
відрізнити від яєць свинячого ціп’яка,
тому встановлюють діагноз теніідоз
 ■ При рентгеноскопії кишківника з
■ Дослідження періанального контрастом можливе виявлення паразита
зішкрібу на онкосфери (полоска просвітлення 0,8-1 см)
(допоміжний спосіб)
 Лікування
■ Препарат вибору –
празиквантел;
призначається одноразово в
дозуванні 20 мг/кг
протипокаазний дітям до 4-х
років, при годуванні грудьми
(переривається в день прийому
та на наступні три доби), в
перший триместр вагітності
■ Ніклозамід;
2 г на ніч, розжовуючи та
запиваючи водою
дозування для дітей – 50 мг/кг ■ Прогноз сприятливий
одноразово (максимальна доза 2 ■ Через 1 та 3 місяці проводять контрольну
г) мікроскопію калу; курс лікування
  повторюється при виявленні онкосфер у калі
Профілактика
Загальна профілатика:
■ Виявлення джерел яєць гельмінта –
зараженої великої рогатої худоби та
людей
■ Заходи із захисту пасовищ від
фекальних забруднень
Особиста профілактика:
■ Виключення із раціону м’яса великої
рогатої худоби, яке не було термічно
оброблене
■ Обережне споживання в’яленого м’яса
великої рогатої худоби та солонини