ПОЛІВІНІЛХЛОРИД. ПЛАСТИФІКОВАНИЙ ПВХ.

ВЛАСТИВОСТІ, ВИРОБНИЦТВО І ЗАСТОСУВАННЯ.

ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА 4 КУРСУ ІВТ КНУ ІМ. ШЕВЧЕНКО КРИВЕНКО ІВАННА
Полівінілхлорид (ПВХ, PVC) – це синтетичний термопластичний полімер, мономерною ланкою якого служить молекула
хлориду етилену (вінілхлорид, хлористий вініл, хлорвініл, хлоретилен, хлоретен, етиленхлорид),
 3D моделі: https://www.pslc.ws/modelhtms/vcpdb.htm - мономер https://www.pslc.ws/modelhtms/pvcpdb.htm - полімер

ПВХ отримують за механізмом радикально-ланцюгової полімеризації:

 суспензійним (suspension) методом ПВХ-С., емульсійним (emulsion) методом ПВХ-Е, полімеризацією в масі – блочним
методом (mass, bulk).
Матеріали на основі ПВХ виробляються двох видів:
 із застосуванням пластифікатора (пластифікований ПВХ); FPVC, PVC-F, PVC-P

 без застосування пластифікатора (не пластифікований ПВХ). RPVC, PVC-R, PVC-U

15.01.2023
 Основними властивостями полівінілхлориду вважаються негорючість, стійкість до окислення, досить просте
суміщення з іншими матеріалами, водночас низька теплостійкість. Щільність чистого ПВХ становить 1350-
1430 кг/куб. м.
 Фізично-механічні властивості: білий порошкоподібний матеріал; не має запаху і смаку; має гарні
діелектричні характеристики; висока водостійкість, стійкість до кислот, основ, олій, спиртів; невисока
стійкість до дії ефірів, ацетонів, хлорованих вуглеводнів, ароматики; добре поєднується з
пластифікаторами, модифікаторами та іншими хімікатами.
 Хімічні характеристики: горіння не підтримує; у разі сильного нагріву вище 110С розкладається з
виділенням хлороводню; самозаймання відбувається при різкому нагріванні до 1100 градусів; температура
склування - 70-80 градусів С, температура плавлення 150-220С.
 Температура склування — температура, нижче якої аморфні речовини втрачають пластичність і стають
крихкими. Позначається Tg. Говорять, що температура склування визначає межу, нижче якої аморфна
речовина перебуває в склоподібному стані, а вище якої — в каучукоподібному стані
15.01.2023
Емульсійний ПВХ або ПВХ Е (PVC-E) характеризується широким молекулярно-масовим розподілом, високим вмістом
домішок, високим водопоглинанням, найгіршими діелектричними характеристиками, найгіршою термостійкістю та
світлостійкістю.
Як емульгатор застосовують поверхнево-активні речовини - різні мила. До них відносяться:солі аліфатичних та
ароматичних карбонових кислот,натрієві та калієві солі аліфатичних сульфокислот,алкілсульфонати.
Велика швидкість емульсійної полімеризації вінілхлориду дозволяє розширити температурний інтервал проведення
процесу у промислових умовах, що дає можливість шляхом зміни температури регулювати середню молекулярну масу
полімеру та інші властивості.Характерною особливістю полімеризації вінілхлориду в емульсії є застосування ініціатора,
що розчиняється у воді, але нерозчинного в мономері.
Безперервний технологічний процес отримання емульсійного полівінілхлориду включає наступні стадії:
• підготовка вихідних компонентів (приготування розчину емульгатора та розчину ініціатора),
• полімеризація вінілхлориду,
• дегазація латексу,
• нейтралізація та стабілізація латексу,
• виділення полівінілхлориду з латексу
Полівінілхлорид, отриманий у масі, має більш розгалужену будову, ніж полівінілхлорид, отриманий іншими
методами. Частинки полівінілхлориду зароджуються тільки на початковій стадії процесу (порядку 10^13 частинок на
1 моль вінілхлориду). Надалі відбувається зростання частинок внаслідок полімеризації мономеру, адсорбованого з
їхньої поверхні. В результаті передачі ланцюга на полімер в макромолекулі полівінілхлориду в середньому на кожні
50-100 мономерних ланок утворюється по одному бічному ланцюгу.
При полімеризації вінілхлориду в масі процес протікає серед рідкого мономеру, в якому попередньо розчинений
ініціатор.
Як ініціатори застосовуються:
 діетилгексілперкарбонат (ПДЕГ),

 ацетанілциклогексилсульфонілпероксид (АЦСП),

 динітрилазобісізомасляної кислоти (порофор) та ін.

Технологічний процес виробництва полівінілхлориду в масі складається із стадій:

 попередньої полімеризації,

 остаточної полімеризації вінілхлориду,

 просіювання та подрібнення полівінілхлориду, регенерації зворотного вінілхлориду.

Отримання полівінілхлориду в масі в промисловості дозволяє виробляти чистий ПВХ, не забруднений емульгатором,
захисним колоїдом та іншими речовинами, що має високі електроізоляційні характеристики.
Суспензійний ПВХ або ПВХ С (PVC-S) має порівняно СтадіЇ:
вузький молекулярно-масовий розподіл, малий рівень
1. приготування вихідних компонентів,
розгалуженості, більш високий рівень чистоти, низьке
водопоглинання, хороші діелектричні властивості, кращу 2. полімеризації вінілхлориду,
термостійкість і світлостійкість. Способом отримують 3. дегазації суспензії,
близько 70% всієї кількості полівінілхлориду.
4. усереднення суспензії,
Молекулярно-масовий розподіл (або розподіл
молекулярної ваги) описує співвідношення між кількістю 5. центрифугування,
молів кожного з видів полімеру (Ni) та молярної маси (Mi) 6. сушіння полімеру,
цього виду.
7. просів,
Як стабілізатори застосовують метилцелюлозу,
8. розфасовки,
оксіетилцелюлозу, кополімери вінілового спирту з
вінілацетатом. 9. очищення стічних вод та газових викидів.

Ініціаторами служать ті ж ініціатори, які застосовуються при На властивості суспензійного полівінілхлориду впливають:
полімеризації вінілхлориду в масі, крім того іноді  природа застосовуваного ініціатора та стабілізатора,
застосовують пероксид лаурила, пероксид бензоїлу та ін.
 масові співвідношення води та мономеру,

 ступінь конверсії та інші фактори.

 Пластифікатори - органічні рідини з високою температурою кипіння та низькою температурою застигання, що
поєднуються з полімером у різних співвідношеннях. Як пластифікатори використовують складні ефіри фталевої,
себацинової, фосфорної та інших кислот (дибутилфталат, діоктилсебацинат, трикрезілфосфат та ін), поліефіри
При виробничому змішуванні полівінілхлориду з пластифікатором та нагріванні суміші у певних технологічних
умовах відбувається термічна пластифікація полімеру. Результатом цієї реакції досягається якісніші пластичні та
еластичні властивості полімеру, особливо в охолодженому стані. Це можна пояснити порушенням або
ослабленням міжмолекулярної взаємодії через проникнення пластифікатора між макромолекулами.

На основі полівінілхлориду шляхом термічної

пластифікації отримують гнучкі м'які матеріали -
пластикати, що містять до 50% пластифікатора,
йдуть на виробництво кабельної ізоляції, плащів,
взуття, а також полівінілхлоридні пасти, що
застосовуються у виробництві миючих шпалер,
лінолеуму, клеєнки. Морозостійкі.
Термічною пластикацією полівінілхлориду, що не
містить пластифікаторів, отримують жорсткі
матеріали - вініпласти в основному
конструкційного та протикорозійного призначення
(листовий вініпласт, пластмасові труби, профілі та
інші вироби). Світостійкий, зварюється і
склеюється.
СПОЖИВЧІ ТОВАРИ
 З ПВХ роблять багато дитячих іграшок: ляльки, пляжні надувні іграшки, м'ячі, брязкальця, дитячі містечка.
Серед споживчих товарів, які виготовляють із полівінілхлориду:
 кредитні картки;

 Підлогові покриття;

 меблі із жорсткого ПВХ;

 спортивне екіпірування;

 рюкзаки;сумки.

 Пакувальні матеріали коштують дешевше, але викидаються безконтрольно, через що швидше шкодять
навколишньому середовищу. З полівінілхлориду роблять пляшки, гнучкі та жорсткі плівки, тюбики, дрібну
техніку, аксесуари. Незважаючи на широке поширення та економічність матеріалу, не варто забувати, що це все
ще полімер. Він вимагає спеціальної утилізації, інакше розкладатиметься роками з виділенням того ж
хлороводню в атмосферу. Завдані збитки не поповниться вже завданою економією.
 В ТРАНСПОРТІ
 ПВХ пластини широко використовується як матеріал для виробництва автотранспорту. У цій галузі він є другим
за популярністю полімером (після поліпропілену). В автомобілебудуванні ПВХ використовується для
виробництва покриттів, матеріалів, що ущільнюють, кабельної ізоляції, обробки салону, приладових і дверних
панелей, підлокітників і т.д.
 Завдяки використанню ПВХ сучасні автомобілі живучі. Середній термін життя сучасного автомобіля – 17 років.
Ще у 70-х роках минулого століття ця цифра не перевищувала 11 років. Збільшення терміну експлуатації
автомобіля означає реальну економію природних ресурсів (якщо машини служать довше, значить виробляти їх
менше).
 Використання в автомобілебудуванні полімерів взагалі та ПВХ зокрема веде до зниження витрат палива. Так як
полімери, не поступаючись традиційним матеріалам (металу, склу) за властивостями міцності, важать менше -
без шкоди для якості автомобіля знижується його вага, а, отже, і кількість палива, необхідне для роботи двигуна.
 В МЕДИЦИНІ
 Більше півстоліття полімер використовують як альтернативу гумі і склу. Хімічна стабільність та інертність дозволяють
стерилізувати вироби із ПВХ, використовувати їх усередині людського тіла. Вони не тріскаються, не протікають.Після
тривалих тестів та аналізів ПВХ був схвалений більшістю організацій охорони здоров'я у всьому світі.
 З матеріалу виготовляють для медичних цілей:

 Контейнери для внутрішніх органів;

 ємності для крові;

 катетери;

 гастроназальні зонди;

 тонометри;

 хірургічні маски та рукавички;

 блістери для пігулок;

 хірургічні шини.

У медицині основна вимога до матеріалу – його нетоксичність. Прийняття ПВХ в обіг доводить безпеку матеріалу.
Міцність, стійкість, гнучкість та повна біологічна сумісність з людським тілом сприяють щорічним розробкам на основі
ПВХ у медичній галузі.
15.01.2023
 БУДІВНИЦТВО
 З усіх полімерів саме листи ПВХ мають найширше  Стійкість до корозії, хімічного, погодного та
застосування у будівництві. У Європі у цій галузі температурного впливу.
використовується понад 50% всього виробленого ПВХ, 
Вогнетривкий
США - понад 60%. І знов-таки основними перевагами
ПВХ є ті самі можливості виробництва різноманітних  Не проводить електричний струм - ідеальний ізолятор.
видів продукції з різними властивостями.  Економічно вигідний
Головні якості ПВХ у будівництві:  Довговічний
 Зносостійкість  Теплоізоляційні властивості
 Механічна міцність

 Жорсткість

 Невелика маса