Італійські

композитори
Італійські композитори вклали великий внесок в історію.
Найяскравіший представник Римської школи Клаудіо
Монтеверді, який став основоположником опери-серіа,
Джованні Перголезі, основоположник опери-буффа,
представники Венеціанської оперної школи Верді,
Леонкавалло, Масканьї, Пуччіні – центральні фігури,
що зіграли значну в історії музики ХVІ-ХХ століття.
 Клаудіо Монтеверді
(1567-1643)
Італійський композитор. З дитячих років
навчався у капельмейстера кафедрального
собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі, брав
участь у виконанні літургійних піснеспівів.
Перші збірки, що включали
невеликі мотети і духовні мадригали, були
опубліковані в 1582 і 1583 роках . За ними
були випущені збірники
триголосних канцонет, пізніше дві «книги»
(збірника) п'ятиголосних мадригалів. 1607
року Монтеверді найвідомішу свою
оперу — «Орфей». Саме після неї
Монтеверді здобув широку популярність.
Антоніо Лучіо Вівальді
(1678-1742)

Італійський композитор, скрипаль

віртуоз. Отримав духовну і
музичну освіти. Був
священником, учителем з класу
скрипки, диригентом оркестру
при графському дворі, а пізніше –
скрипалем у соборі св. Марка і
директором консерваторії.
Вівальді першим використав
гобої, валторни, фаготи та інші
інструменти як самостійні а не
дублюющі.
Джованні Батіст Перголезі
(1710-1736)
Італійський композитор, один із
основоположників комічної опери, скрипаль
та органіст. Найвдалішою його оперою
вважається написана
у 1733 році «Служанка-панна» , що швидко
завоювала популярність. Представлена 1752
року в Парижі, опера викликала запеклі
суперечки між прихильниками традиційної
французької опери (серед яких були такі
корифеї жанру, як Куперен, Люллі,
Дакен і Рамо) і шанувальниками нової
італійської комічної опери, що тривали
протягом кількох років.
 Ніколо Паганіні
(1782-1840)

Ніколо Паганіні — італійський

композитор, гітарист-віртуоз та
скрипаль. Одна з найбільш світлих
осіб музичної історії XVIII—XIX
столітть. Визнаний геній світового
музичного мистецтва. Вже з шести
років Паганіні грав на скрипці, а в
дев`ять років виступив з концертом
в Генуї, який мав великий успіх.
Хлопчиком він написав кілька
творів для скрипки, які були так
важкі, що, крім нього самого, ніхто
не міг виконати.
 Джоаккіно
Антоніо Россіні
(1792-1868)
Італійський оперний композитор, родом з
герцогства Венеціанського. Навчався гри
на чембало та скрипці в Болонському
музичному ліцею. Пізніше став членом
Болонської філармонічної академії.
Перша опера, «Вексель на весілля», була
написана в 1810 році. Надалі він
регулярно писав опери для театрів
Венеції та Мілану, серед яких :
«Севільський цирюльник»,
«Попелюшка», «Сорока-злодійка»,
«Італійка в Алжирі», «Вільгельм Телль»
та інші. Усього в його доробку є 40 опер.
 Гаетано Доніцетті
(1797-1848)
Італійський композитор та диригент.
Перші його опери — «Енріко, граф
Бургундський» і «Ливонський тесляр»
(1819), — були добре прийняті
венеціанською публікою, однак широку
популярність він здобув 1831 року після
постановки в Мілані опери «Анна Болейн».
Доніцетті був надзвичайно плідним
композитором. Його творча спадщина
охоплює близько 75 опер, 16 симфоній, 19
струнних квартетів, 193 пісні, 45 дуетів, 3
ораторії, 28 кантат, інструментальні
концерти сонати та інші твори.
 Вінченцо Белліні
(1801-1835)

Італійський композитор. Музичну освіту

здобув у Неапольській консерваторії.
Написав 11 опер. Найкращі з
них —«Норма», «Сомнамбула»,
«Пуритани» принесли йому світову
славу. В творчості Белліні знайшли
відгук боротьба італ. народу проти
чужоземного поневолення. Музика
Белліні пройнята сумом за батьківщиною
і мрією про її визволення. Для
найкращих опер Белліні характерні
ліричні й героїчні епізоди.
 Джузеппе Верді
(1813-1901)
Італійський композитор, центральна
фігура італійської оперної школи. Кращі
його опери («Ріголетто», «Травіата»,
«Аїда», «Фальстаф», «Трубадур»), відомі
багатством мелодичної виразності, які
часто виконуються в оперних театрах
всього світу. В минулому часто
пренебрежительно згадувані критиками
(за «потакання смакам простих людей»,
«спрощенну поліфонію» і «безсоромну
мелодраматизацію») шедеври Верді є
основа звичайного оперного репертуару
через півтора століття після їх написання.
Руджеро Леонкавалло
(1857-1919)
Італійський оперний композитор.
Вчився в консерваторії у Неаполі у
Л. Россі по класу композиції і у
Б. Чезі по класу фортепіано. У своїй
творчості дотримувався принципів
оперного веризму. Автор більш ніж
20 опер. Найпопулярніша його
опера — «Паяци», яка разом з
«Сільською честю» Масканьї є
еталоном веристської опери. Автор
оперети «Королева троянд», балету
«Життя маріонетки», романсів,
фортепіанних творів.
 Джакомо Пуччіні
(1858-1924)
Італійський оперний композитор. Вищу музичну
освіту отримав у музичному інституті та
Міланській консерваторії. Написав 12 опер :
«Манон Леско», «Мадам Баттерфляй або Чіо-Чіо-
Сан», «Богема», «Тоска», «Турандот», «Дівчина зі
Заходу», «Ластівка», декілька творів для оркестру
і хору тощо.
Після провалу «Мадам Батерфляй»
репутацію композитора врятувала українська
оперна співачка (сопрано) Соломія
Крушельницька. Вона переконала Пуччіні
переробити оперу і відновити прем’єру. Коли в
головній ролі виступила сама Крущельницька,
вистава отримала куди більший успіх, ніж раніше.
 П'єтро Масканьї
(1863-1945)
Італійський оперний композитор.
Масканьї отримав музичну освіту
у Міланській консерваторії у  Антоніо
Бадзіні. Перший час він
працював диригентом у різних
театрах. Популярність він здобув після
написання опери «Сільська честь»
написана за п'єсою Джованні Верга,
вперше поставленої в
театрі «Костанцо», в Римі у 1890 році.
Поряд з оперою «Паяци» Леонкавалло,
ця опера поклала початок новому
напрямку — оперному веризму.