Professional Documents
Culture Documents
УКр землі в Румунії
УКр землі в Румунії
УКр землі в Румунії
полонізація,
асиміляція,
пацифікація,
«інтегральний націоналізм».
1. Коли було створено ОУН?
Сен –
“Бессарабський
Жерменський
протокол”
мирний договір
11 вересня 28 жовтня
1919 р. 1920 р.
Денаціоналізація, “румунізація”
У північній Буковині проживають “аж ніяк не
українці, а слов'янізовані румуни”
оброблення шкур
залишалися центральних
промисловість
тканин, сукна
англійського,
варіння мила
виробництво
дрібними та регіонів харчова
а напередодні
напівкустар- країни. Другої
ними.
ними світової війни
збереглися - німецького.
народні
ремесла.
Економічне і соціальне становище
українського населення:
Українські землі – джерело дешевої сировини й робочої сили;
Розвиток сировинних галузей: лісова, деревообробна
промисловість Буковини, рибне господарство Бессарабії;
Панування в промисловості дрібного кустарного виробництва з
ручною працею;
Розвиток дрібної промисловості: обробка шкур, варіння мила,
виробництво тканини;
Погіршення економічного становища в умовах світової
економічної кризи 1929-1933 рр.;
Масове безробіття;
1919 р. – аграрна реформа;
Зниження попиту на с/г продукцію;
Скорочення посівних площ;
Колоніальна політика;
Переселення румунських колоністів на Буковину;
Уніфікація загарбаних земель;
Ліквідація самоврядування громад.
Політика польської влади щодо
українських земель
Визначну роль в
економічному
розвитку
українських
земель відігравав
аграрний сектор.
Серед політико-
економічних
заходів на
підпорядкованих
територіях чільне
місце займала
аграрна реформа і
безпосередньо
пов'язана з нею
колонізація.
Селяни на відпочинку.
Перша половина 20-х рр.
Аграрні реформи як засіб
колонізації українських земель
Аграрні реформи,
проведені у 1919 р.
на Буковині та у
1920 р. в Бессарабії,
нічого не змінили у
становищі
українського
селянства, оскільки
їх головною метою
було забезпечення
землею не
українських селян, а
румунських
поміщиків.
Зі статті у французькій
газеті “L’Umanite”.
Березень 1932 р.
Перевірка бессарабського селянина
нарядом жандармерії. Початок 30-х рр.
Політика румунської влади щодо
українських земель
Національно-культурне гноблення
лібералізація режиму;
відновлення громадського,
культурного та політичного
життя на українських землях;
продовження політики
асиміляції українців.
Освіченість населення,
рівень його грамотності
завжди визначали рівень
національно-культурного
розвитку нації.
80 % українського
населення Північної
Буковини та Бессарабії
були неписьменними або
малописьменними.
Національно-визвольна боротьба
на українських землях
Причини розгортання національно-
визвольного руху
колонізація;
денаціоналізація та “румунізація”;
обмеження демократичних прав і свобод;
мало- та безземелля як наслідок обмеженості земельних реформ;
тяжкі умови праці;
безробіття;
низький рівень життя;
низький рівень медичного обслуговування та висока смертність.
В межах Румунії і Польщі західні українці демонстрували різні рівні
національної свідомості і політичної активності; в Галичині він був
вищим, ніж на Буковині.
Українців намагалися асимілювати не тільки етнічно, але й
політично: вони мали стати лояльними громадянами Румунії і Польщі.
Офіційний Бухарест, як і Варшава, сповідали однонаціональну
ідеологію; хоча були багатонаціональними країнами. Різниця була в
тому, що румунський режим робив це більш жорстоко, ніж польський.
Така асиміляторська політика румунських правлячих кіл привела до
ворожості у стосунках влади і національних меншин в Буковині і,
особливо, Бессарабії.
Цю ситуацію використало керівництво радянської Росії, яке
сприяло розгортанню партизанського руху в Бессарабії, щоб змусити
Румунію відмовитись від анексованих територій.
Розгортання партизанської боротьби здійснювалося через комуністичні
осередки. На території Буковини діяла Компартія Буковини, яка тривалий
час. входила безпосередньо в КП(б)У на правах автономної крайової
організацій але була підпорядкована РКП(б).
У перший період діяв воєнний стан, легальна політична діяльність була
заборонена.
Радянська Росія (а потім СРСР) сприяла розгортанню в Бессарабії
партизанського руху, аби змусити Румунію відмовитися від анексованих
територій. Боротьба здійснювалася через комуністичні осередки.
Протягом 1918—1924 рр. було понад 150 збройних виступів.
Збройні загони діяли по всій території Бессарабії, отримуючи зброю і
кошти через радянську Україну.
За 1918-1924 роки на території Бессарабії відбулося понад 150 збройних
виступів, найбільшим з яких було татарбунарське повстання.
Національно-визвольна боротьба
на українських землях
Антиукраїнська політика
Татарбунарське румунської влади
збройне повстання
причини Бідність і злиденне існування
українського населення
16 – 25 вересня 1924 р.
Сприяння СРСР у розгортанні
в Бессарабії партизанського
масштаби руху
Причини
повстання
Незадоволення селян аграрною
політикою, яку проводив
румунський уряд, зокрема
Аграрною реформою 1921 року.
курс Комінтерну на світову
революцію селянський
повстанський рух (протягом 1918-
1924 рр. відбулося понад 150
повстань) голод через посуху 1924
Очолював повстання пробільшовицький "Південревком" на чолі з
О.Клюшніковим. У повстанні брало участь близько 6 тис. осіб.
Повстання не підтримали молдавські селяни і німецькі колоністи.
Татарбунарське повстання
охопило села
Аккерманського,
Ізмаїльського, Кагульського
та Бендерського повітів.
Після триденних жорстоких боїв повстання було придушене.
Кількасот повстанців загинуло, близько 500 було заарештовано,
значна частина відійшла на територію радянської України.
Різкий злам у
ставленні
румунської
влади до
українців був
пов’язаний з
посиленням
фашистських
тенденцій у
країні,
підготовкою
пануючого
режиму до
війни.
Марш “Залізної гвардії”. 1939 р.
Таким чином, характерними рисами політики Румунії в
українському питанні були форсована, жорстка асиміляція,
колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку,
блокування політичної активності української спільноти.
У лютому 1933 р. на українських землях було оголошено надзвичайний стан.
Румунський парламент приймає кілька репресивних законів, в тому числі про
реорганізацію і зміцнення поліції. З середини 30-х рр. набирають сили
фашистські організації, серед яких виділялася «Залізна гвардія». Голова уряду
заявляє: «Необхідно врятувати країну, переступивши через усі закони, через усі
порядки, через усі конституції. Нехай буде диктатура, але країну необхідно
врятувати».
Як би ви прокоментували?
Що стояло за цим закликом?