ПИСЕМНІСТЬ

СТАРОДАВНЬОГО
КИТАЮ
Підготувала Колесник Марія
 ПЛАН
1. ВСТУП.
2. ІСТОРІЯ КИТАЙСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ .
3. ПРОЦЕСИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА
УНІФІКАЦІЇ В КИТАЙСЬКІЙ МОВІ.
4. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ІЄРОГЛІФІЧНИХ
ЗНАКІВ.
5. ВИСНОВКИ.
6. ЛІТЕРАТУРА.
1. Вступ
֍ Китай – одна із найбільш
древніших цивілізацій, яка
увібрала в себе безліч держав,
народів та культур.
֍ Найбільш значним вкладом
не тільки в китайську, а й у
світову спадщину стала
китайська писемність —
найпоширеніше ідеографічне
письмо, яке використовується
в Нашій Ері.
֍ Китайське письмо — це
складна, багатополярна
система знаків (ієрогліфів),
яка бере свій початоку XVIII-
XVII до н.е. і продовжує свій
розвиток до сьогоднішнього
дня.
 2. Історія китайської писемності

Цзешен –вузликове
Піктограми поселень письмо
Цзягувень

Цзяху
Цзіньвень Сяочжуань
 ֍ Для цього стилю характерні жорсткість
структури ієрогліфів і строга
перпендикулярність горизонтальних і
вертикальних рис, а також переважання
широти ієрогліфа над його довжиною,
пов'язана з економією місця на бамбукових
платівках, які служили основним
канцелярським матеріалом.
֍ Лішу було набагато зручнішим у порівнянні з
чжуаньшу, і введення цього письма
дозволяло економити час. Стиль лішу зіграв
важливу роль у розвитку освіти та науки в
Китаї.

Лішу
Сіншу Кайшу Цаошу
 Правила написання:

 горизонталь пишеться зліва направо;

 вертикальна та похильна зверху вниз;
 ієрогліф пишеться зверху донизу;
 вертикаль, що перетинає горизонталі,
пишеться після них;
 точка праворуч пишеться в останню
чергу.

◦ Характеристики
3. Процеси стандартизації та
уніфікації в китайській мові
1. Після об'єднання країни (221 ст до н.е.) першим імператором Цінь-
Ши-Хуан-ді
2. В епоху Суй та Тан після повторного об'єднання держави (VIII-X
ст.)
3. Після заснування Китайської народної республіки (1950 р)
֍ Цинь Ши-Хуан-ді усунув
відмінності між мовами його
царства і зробив встановлену
після цього сяочжуань єдиною
письмовою мовою у всій країні.
֍ "Шовень цзенці",
складений Сюй Шенем
став першим офіційним
словником ієрогліфів,
складеним на основі
писемності сяочжуань за
принципом
ієрогліфічних ключів. Він
включав 9353 знака, а
також аналіз будови
ієрогліфів.
֍ Імператор Тан Сюань-цзун
публікував документи, що
вплинули в подальшому
встановлення стилю кайшу
як офіційний.

֍ За кожним ієрогліфом
закріпилося єдиний варіант
написання, певний зміст та
звучання, що дозволило
говорити про повноцінну
уніфікацію китайської
писемності.
֍ Останній етап реформування
китайської писемності
стався вже у ХХ ст.

֍ У 1955 р. державна китайська

мова, звана гуаньхуа, а
пізніше гоюй, була офіційно
перейменована в путунхуа,
проте окремі території як
Тайвань користуються гоюй
і в даний час.
֍ Яскравим прикладом цього є ієрогліф
漁 (yú, «рибалка») Цей ієрогліф у
стародавніх написах міг зображуватися у
вигляді людини, яка ловить рибу за
допомогою острогу, сітки чи гачка.

֍ Отже, вчені зробили висновок, що вже за

часів цзягувень, люди володіли гаками,
острогами та сітками.
֍ Іншим прикладом, який вже показує нам
структуру сімейних відносин є ієрогліф 弃
(qì «за кинутий, кидати»).

֍ Якщо простежити видозміну цього знака,

то ми виявимо, що у цзягувені верхнім
елементом у цьому ієрогліфі була графема
«дочка». Таким чином, це відображає
ситуацію з народженням дівчинки у бідній
родині.

֍ У давнину, від дитини доводилося

збавлятися, так як, в першу чергу, була
необхідна чоловіча сила, а кількість
ресурсів для сім'ї украй обмежено.
4. Основні категорії
ієрогліфічних
знаків.

֍ Фоноїдеографічний знак можна

умовно розділити на дві різні
частини, різні за своєю функцією.
Одна частина, яку часто називають
ієрогліфічним ключем, вказує на
належність даного ієрогліфа до
певної групи предметів чи
властивостей.
5. Висновки:
֍ Отже, розвиток китайської писемності-це складний процес, що
протікав тисячоліттями, і триває і по цей день. Спрощення та
стандартизація стилів ієрогліфів було далеко не єдиним
напрямом, у якому розвивалася писемність.

֍ Не менш важливий внесок зробила поява та поширення

фоноїдеограм у мові, які не тільки сприяли розвитку читання, а й
стали відправною точкою у популяризації грамотності та науки в
цілому.

֍ Китайська писемність це не лише засіб для комунікації між

людьми однієї епохи, це також міст, що пов'язує покоління, які
розділені кількома тисячами років.
6. Література:
1. Кондрашевский А.Ф. Практический курс китайского
языка. Пособие по иероглифике. Часть I.— М.: ИД
«Муравей», 2000.—с. 152
2. Ван Най История Китайских Иероглифов / Пер. с
кит. Южаниновой А.А.—М.: ООО «Шанс», 2017.—с.
191
3. Карапетьянц А.М. Тань Аошуан Учебник китайского
языка: Новый практический курс. Часть 1.— М.: Вост.
лит., 2003.—с. 640