Ідейно-естетичні й філософські паралелі у

творах В. Винниченка «Чесність з собою»

та Г. Ібсена «Пер Гюнт»

Росоловський Анатолій
11-А
Винниченка цікавить не правдиве (у виконанні наших
реалістів –  найчастіше пафосно-мелодраматичне)
зображення несправедливої й жорстокої дійсності чи/і
душевних потерпань персонажів із цього приводу.
Суспільну мораль, утвердженням якої часто займались
реалістичні твори, Винниченко підважує, випробовує й
вивертає назовні, показуючи її непривабливе й прогниле
«закулісся».
У його творах картинка щасливого й
благопристойного життя містян приховує за
собою суцільні обмани, підлості й ницість.
Персонаж-протагоніст твору «Чесність з
собою» Мирон, весь в ідеї й боротьбі – в
центрі, поруч його безликі соратники, які
борються ніби в тому ж напрямку, але
побоюються його запалу, а іноді й
підсміюються з нього. От тільки ідея –
власне, концепт «чесності з собою»,
розкритикований свого часу й політологами, і
літературознавцями – дещо різниться від «а
давайте зробимо народ щасливим».
 Гарна така ідея – починати треба з себе.
Кожна праця, виголошує Мирон на
черговому зібранні, заслуговує на повагу.
Навіть, кгм, проституція. Бо це теж, кгм,
праця. А потім одного разу до кімнати
Мирона під час чергової його зустрічі з
соратниками заходить його сестра
Маруся, яку він не так давно забрав із
дому розпусти, але вона чомусь не
навертається до благопристойного життя.
І красива й струнка соціалістична
концепція з’їдає свій хвіст, а Мирон в
кращих традиціях Франкового двійницва
виявляється зовсім не тим, ким, може, й
сам себе почав вважати. Бо якось само
собою одразу стає зрозуміло, що чесний
із собою серед присутніх у кімнаті лише
один. Точніше – одна.
 Винниченко виносить ідею «внутрішньої гармонії» або
«чесності з собою» у філософську систему
«конкордизму». «Чесність з собою» - це відмова від
ілюзій, сміливість не підкорюватися інстинктивному
бажанню людської психіки безболісно пристосуватися до
світу, повного конфліктів, суперечностей, нечесності. І,
відповідно, це явище неприродне. «Чесність з собою» -
це максималізм, що вимагає постійного самоаналізу, який
може привести до саморозчарування. «Чесність з собою»
приносить відчуття чистоти і відносної впевненості,
усвідомлення переваги розуму над інстинктами. Чесність
з іншими - це складніше і простіше водночас. Бути
чесним - це свобода, це означає - не боятися вийти за
межі своєї маски (порядності, дисциплінованості,
популярності тощо). Винниченко виводить власне
поняття щастя, відповідальності, сенсу життя.
«Чесність з собою» Винниченка є,
власне, однією з основоположних
ідей екзистенціалізму: бути чесним,
за Сартром, означає бути свободним,
чинити свій вибір вільно, у повній
відповідності до внутрішньої
сутності індивіда. Проблема
свободи, зокрема, свободи жінки,
стала головним чинником, на якому
базувалася Винниченкова концепція
цілісної людини.
В історії західноєвропейської «нової
драми» Генріку Ібсену (1828-
1906) належить роль новатора та
першопрохідця. Ібсен першим із
європейських драматургів звернувся до
відкритого обговорення на сторінках
своїх п’єс найсучасніших проблем
доби.
 «Пер Гюнт» ( «Peer Gynt») – драма Генріка Ібсена. Написана в
1866 р п’єса продовжує і розвиває принципи філософсько-
символіста драми «Бранд». Г. Ібсен сам вважав «Пера Гюнта»
логічним продовженням свого попереднього твору, так як в
образі Пера Гюнта він намагався в сконцентрованому вигляді
показати всі ті негативні якості типового представника сучасного
йому суспільства, з якими люто боровся герой «Бранда». Вістря
ібсенівської критики спрямоване насамперед на продажність
Пера, на його готовність пристосовуючись до обставин
«жертвувати» своїми принципами. Ібсен, гіперболізуючи і
шаржуючи половинчастість і слабкість свого героя, в той же час
залишився в жанрових рамках драми.
Метою свого життя Гюнт поставив досягнення
необмеженої влади і слави. Герой вважає, що
для вирішення цього завдання він має право
використовувати будь-які засоби. Філософське
виправдання своєму егоцентризму він вбачає в
своїй вибраності, необхідності реалізувати своє
високе призначення.
«Пера Гюнта» можна розглядати як відповідь Г.
Ібсена на романтичну ідеалізацію фольклору і
поетизацію народної селянської життя.
Міфологічні персонажі і самі селяни в п’єсі
Ібсена виведені не в пасторальних тонах, а як
безглузді, злісні і заздрісні істоти. Сам Пер
Гюнт-образ, запозичений Ібсеном з норвезького
фольклору, – перетворюється з казкового героя
в малосимпатичними сучасної людини.
У різко негативних тонах зображував
Г. Ібсен капіталізацію життя і неминучу
при цьому трансформацію системи
цінностей і традиційних понять добра і зла.
П’єса Ібсена «Пер Гюнт», завершуючи
епоху романтизму, стала найвідомішим і
популярним твором норвезької літератури і
відкрила всьому світу поетичні багатства
норвезького фольклору.
ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕГЛЯД!