Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Змістовий модуль 1.
Макетування
книжкових видань

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО,
докторка наук із соціальних комунікацій,
професорка кафедри видавничої справи
та редагування, 2023
Лекції 1-2
Архітектура книжки.
Основи книжкового дизайну

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

ЕТАПИ МАКЕТУВАННЯ
КНИЖКОВОГО ВИДАННЯ
1. Вибір типу обкладинки.
2. Вибір формату видання, полоси набору, полів.
3. Визначення загальної структури
книжкового видання та макетування окремих
елементів: титульного аркуша, передмови, вступу,
заголовків окремих рубрик основного тексту
для досягнення композиційної єдності
різних частин книжки.
4. Вибір параметрів шрифтового оформлення,
способів вирівнювання основного тексту,
заголовків із застосуванням правил типографіки.
5. Вибір кольорової гами (для повнокольорових видань).
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
1. ВИБІР ТИПУ ОБКЛАДИНКИ
Палітурка
► Палітурка. Зовнішній твердий покрив видання, що подає
деякі елементи вихідних відомостей та складається з картонних
боковинок, на які наклеєно покривний матеріал.
► Примітка. Палітурка з’єднується з книжковим блоком за допомогою двох
форзаців і корінцевого матеріалу чи без нього.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

 Форзац
► Форзац. Подвійний, сфальцьований в один згин аркуш цупкого паперу,
який скріплює книжковий блок видання з палітуркою.
► Примітка. За місцем розміщення розрізняють передній і задній форзац,
який ще називають нахзацем.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

 Обкладинка
► Зовнішній м’який покрив видання, що подає деякі елементи вихідних
відомостей та складається з аркуша цупкого паперу, який з’єднується з
блоком без форзаців.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

 2. ФОРМАТ ВИДАННЯ.
ПОЛОСА НАБОРУ, ПОЛЯ

Валуєнко Б. В. Архітектура книги. – Київ : Мистецтво, 1976

1. Формат видання — розмір за шириною й висотою,
що склався після обрізування видання.

Є формати малі, середні й великі,

вузькі (видовжені по вертикалі), широкі, близькі до
квадратів тощо.

На вибір формату впливає широкий комплекс

функціональних вимог.
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
Наприклад, формат видання 84х108/32 можна
"прочитати" так: стандартний аркуш паперу, з
якого друкувалося це видання, мав ширину 84
см, довжину 108 см, а розмір однієї книжкової
сторінки — 32-гу долю, тобто цей аркуш до
обрізування був зігнутий чотири рази і з нього
вийшло 32 сторінки, заповнені контентом.
УВАГА! При створенні нового
документа завжди обирайте формат
видання після обрізування.
Полоса набору; сторінка складання.
Площа на сторінці видання, яку займає текст
і/або ноти, карти (мапи), ілюстрації (разом із
колонтитулом).
Полоса набору повинна бути достатньою
для розміщення текстових і зображувальних
елементів видання.
Колонтитул. Елемент апарату видання, що зазначає:
ім’я автора, назву видання, заголовок частини (розділу, глави)
окремого твору тощо — у неперіодичному (книжковому)
виданні, розміщений на верхньому, рідше — на нижньому чи
боковому, полі кожної сторінки.
Примітка. Колонтитул може бути постійним (один і той самий
на всіх сторінках видання) та змінним (змінюється з початком
кожного нового підрозділу (статті)).

Колонлінійка. Горизонтальна лінійка (тонка, подвійна, рантова,

орнаментована), що відокремлює колонтитул від тексту.

Колонцифра. Порядковий номер сторінки видання,

розміщений на нижньому чи верхньому, рідше — на боковому,
полі сторінки.
За видом оформлення розрізняють
закритий та відкритий колонтитули.
Закритий колонтитул обмежується з двох
боків лінійками чи прикрасами на всю полосу
набору.
Колонтитули можуть бути постійні
(назва книги, автор) чи змінні (назва
розділу чи частини).
Загальну інформацію здебільшого
розміщують на лівій сторінці (назва
книги), а конкретнішу (заголовок
підрозділу) — на правій.
Колонцифри розміщують разом з
колонтитулом чи окремо.
Слід пам’ятати, що колонтитул
входить до формату набору,
а колонцифра, розміщена окремо, — ні.
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
Правила верстання колонтитулів:
• Місце розташування колонтитулів залежить
від типу виключки заголовків в тексті: вони можуть бути
відцентровані, вирівняні по корінцю тощо.
• Текст колонтитула, розташований над лінійкою,
відбивають від неї на 2 п.
• Текст колонтитула, розташований між двома лінійками,
відбивають від лінійок рівномірно.
• Колонтитули відбивають від основного тексту на 5-10 мм.
• Колонтитули мають відрізнятися від основного тексту,
проте не впадати в око (мати менший кегль,
ніж основний текст та інше накреслення).
• Колонтитули набирають тією ж гарнітурою, що й основний текст
або ж такою гарнітурою, як заголовки.
► Приклад неправильного вирівнювання заголовків і колонтитулу
► Приклад розташування колонтитулу на зовнішньому полі
► Приклад розташування колонтитулу на нижньому полі
Колонтитули та колонцифри не ставлять:
• на титульному аркуші, шмуцтитулах;
• на сторінках із вихідними відомостями;
• спускових сторінках, якщо колонтитули
заверстують угорі;
• на шпальтах, повністю заповнених
ілюстративним матеріалом (це правило
не поширюється на науково-технічну
літературу).
Поля [береги] сторінки.
Незадруковані ділянки
вздовж периметра полоси
набору на сторінці видання.
Примітка. Розрізняють
верхні, нижні, зовнішні та
внутрішні (корінцеві)
поля/береги сторінки.
Валуєнко Б. В. Архітектура книги. – К. : Мистецтво, 1976
3. МАКЕТУВАННЯ
СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
КНИЖКИ
► Створення на папері формакету —
зменшеного зображення
всіх розворотів книжки.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

 ► Створення цифрового
посторінкового макету
в Adobe Photoshop чи Adobe InDesign

► Розгорнений титул ► Шмуцтитул

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
► Макет розвороту з текстом ► Макет розвороту з фото
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
ОДИНАРНИЙ ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ
► Одинарний титульний аркуш. Титульний аркуш,
що складається з титульної сторінки та звороту
титульного аркуша.
► Титульна сторінка. Лицьова сторінка титульного аркуша
видання, на якій розміщують основні вихідні відомості:
надзаголовкові дані, відомості про автора та назву,
підзаголовкові дані, вихідні дані (місце видання, видавництво,
рік).
► Зворот титульного аркуша. Зворотний бік титульного аркуша, на
якому розміщують елементи вихідних відомостей видання:
класифікаційні індекси УДК, ББК та авторський знак, макет
анотованої каталожної картки, анотацію або реферат, знак
охорони авторського права, ISBN тощо.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

► Титульна сторінка ► Зворот титульного аркуша © МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
 ПОДВІЙНИЙ ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ
► Подвійний титульний аркуш. Титульний аркуш, що
складається з чотирьох сторінок, на яких роздільно
розміщують певні вихідні відомості.
Примітка. Подвійний титульний аркуш може
складатися з:
► авантитулу; розворотного титульного аркуша
та звороту титульного аркуша;
► авантитулу, розгорнутого титульного аркуша
та звороту титульного аркуша.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

 АВАНТИТУЛ

► Авантитул; фортитул. Перша сторінка подвійного

титульного аркуша, що має декоративно-композиційне
значення, на якій може бути подано частину вихідних
відомостей видання — назву серії, надзаголовкові дані,
посвяту, епіграф, видавничий девіз, видавничу марку.
► Текст на авантитулі набирають переважно зверху
сторінки по центру чи з відступом вправо залежно від
вирівнювання тексту у виданні.
► Авантитул зазвичай наводять у виданнях із подвійним
титулом.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

► На авантитулі подано логотип ► На авантитулі повторено автора
серії і назву видання
Розворотний титульний аркуш. Друга й третя сторінки
подвійного титульного аркуша, на яких роздільно розміщують
певні вихідні відомості.
Елементи розворотного титульного аркуша:
• Фронтиспис + титульна сторінка;
• Контртитул + титульна сторінка.

Фронтиспис. Сторінка з зображенням (фотографія, портрет автора, малюнок

героя твору тощо), яка утворює розворот із титульним аркушем, й саме це
зображення.

Контртитул. Друга сторінка подвійного титульного аркуша, на якій

розміщують вихідні відомості щодо багатотомного чи серійного видання
загалом або відтворюють мовою оригіналу титульну сторінку перекладного
видання, що друкують уперше.
Примітка 1. На контртитулі може бути розміщено імена осіб (редактора,
укладача, художника), які брали участь у створенні серії або багатотомного
видання загалом, та склад редакційної колегії.
Примітка 2. Замість контртитулу може бути надруковано фронтиспис.
Фронтиспис і
титульна
сторінка
першого
Видання
 
«Дона Карлоса
»
Ф. Шиллера
► Фронтиспис і титульна сторінка
► Фронтиспис і титульна сторінка
► Контртитул і титульна сторінка
Розгорнутий титульний аркуш. Друга й третя сторінки
подвійного титульного аркуша, на яких текстові та/або
зображальні елементи починаються на лівій сторінці
розвороту, а закінчуються на правій, утворюючи єдину
цілісну композицію.
Титульний аркуш є начебто містком між
обкладинкою та основним текстом.
Таким чином оформлення титульного аркушу
має гармонійно поєднуватися і з тим, і з іншим.
Добре, коли титул виглядає, як спрощений макет
обкладинки.
При макетуванні титульної сторінки
слід пам’ятати:
► рядкититульної сторінки не мають виходити
за формат набору.
Бажано, щоб основний рядок був помітно вужчим
за формат набору;
► головнийрядок титульної сторінки має набиратися
шрифтом хоча б на 2 кегля більшим,
ніж основний текст книги;
► цифрив тексті титульної сторінки набирають літерами
(цифрами лише рік видання);
► кращене використовувати на титульній сторінці понад
3-х кеглів;
► заголовок треба розташовувати в 1/3 титульної сторінки,
а не в оптичній середині сторінки.
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
Особливості верстання додаткових текстів:
вступної статті, передмови, вступу

Вступну частину (передмову, вступ) можна виділити

за допомогою таких засобів:
1) набору на більш вузький формат (використовують,
коли треба розтягнути текст на кілька сторінок,
щоб починати основний текст з правої сторінки).
2) накреслення шрифту (курсив) (лише якщо текст займає
менше сторінки);
3) гарнітури (набір іншою, ніж основний текст гарнітурою);
4) розміру шрифту (набір меншим чи більшим,
ніж основний текст, кеглем).
ОСНОВНИЙ ТЕКСТ
ЗАГОЛОВКИ

Найскладнішою частиною макетування

заголовків є визначення їх
співпідпорядкованості.

Від цього залежить композиційне

та шрифтове оформлення заголовків.
ЗАГОЛОВКИ “ПЕРШОГО РІВНЯ” зазвичай
є назвами частин чи розділів книги.
Вони можуть розміщуватися:

1.На окремій незадрукованій текстом сторінці

— шмуцтитулі

Шмуцтитули, як правило, використовують у

виданнях великого обсягу зі складною
рубрикацією, коли кожна частина, заголовок
якої винесено на шмуцтитул, ще поділена на
кілька розділів, параграфів.
ШМУЦТИТУЛ
► Шмуцтитул. Окремий аркуш видання або його лицьова сторінка
з назвою твору (його частини, розділу), іноді з епіграфом або
зображенням.

Шмуцтитул переважно подають на правій сторінці (з порожнім

чи задрукованим зворотом).

Залежно від загального художнього задуму видання шмуцтитул

може бути й подвійним (на розвороті).

► Приклад подвійного
шмуцтитулу на розвороті
(двох суміжних сторінках:
парній і непарній).

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

► Шмуцтитул ► Шмуцтитул ► Шмуцтитул
до розділу 1 до розділу 2 до розділу 3
2. На початкових сторінках
(зі спуску чи без спуску)
Заголовок на початковій сторінці,
заверстаний зверху сторінки називають
«шапкою».
Він може використовуватися як заголовок
другого рівня після заголовку на
шмуцтитулі (наприклад, назви частин
подаються на шмуцтитулах, а розділів — з
нової сторінки на спуску) або ж як
заголовок першого рівня (як назва
розділу) у виданнях невеликого обсягу.
Якщо книга поділена на розділи і
кожен розділ починають з нової
сторінки, то такі сторінки називають
початковими.
Початкова сторінка може значно відрізнятися
від звичайної за оформленням, оскільки текст на
такій сторінці починають здебільшого не зверху
сторінки, а дещо нижче — зі спуску. На спуску
можуть розміщуватися ілюстрації, орнаменти —
заставки. Розмір спуску має бути однаковим по
всьому виданню й дорівнювати одній чверті
сторінки.
Заставка до глави
у книзі
О. Анісімова
«Скорбное бесчувствие» (К. :
Жнець ; Скайхорс, 2012)

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

Заключна сторінка — це сторінка, якою
закінчують розділ, частину, книжку. На
заключній сторінці може розміщувати
ілюстрації — кінцівки.
При цьому набір має займати не менше чверті
висоти сторінки. Повна заключна сторінка
верстається на три-чотири рядка коротшою,
щоб було помітно закінчення розділу.
Кінцівки до розділів пригодницької повісті О. В. Скрипника
«За золотом Нестора Махна» (К. : Ярославів Вал, 2011)
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
3. На одній сторінці з основним текстом
(декілька заголовків один під одним
у розріз із текстом)
Цей спосіб розташування заголовків першого рівня
використовують переважно тоді, коли необхідно
зменшити обсяг видання. Так, у більшості видань
законодавчих актів, які поділяють на розділи, глави та
статті, для назв розділів (заголовків першого рівня) не
виділяють окрему сторінку, а макетують їх на одній
сторінці з основним текстом у розріз із текстом.
У розріз із текстом розташовують і більшість
заголовків другого чи третього рівня (назви
глав, статей чи параграфів).
Для таких заголовків бажано виділяти інтервал
зверху в три рази більший, ніж знизу. Наприклад,
для заголовка варто зробити інтервал в 9 пт над
ним та у 3 пт — під ним.
УВАГА! Заголовки, розташовані один
під одним слід відбивати з послідовним
зменшенням пробілу між ними,
так, щоб пробіл над заголовком
був приблизно в ½ раза більше,
ніж під ним.
► Приклад правильної відстані між заголовками і текстом
► Приклад неправильної відстані між заголовками і текстом
У навчальних і наукових виданнях
використовують також розташування
заголовків другого чи третього рівнів:
«віконцем», начебто врізаним всередину тексту;
«боковиком», коли заголовки заверстані поза
основним текстом на правому
чи лівому березі шпальти.
4. Заголовки найнижчого рівня
Такі заголовки наводять у підбір
з основним текстом, тобто на одному
рядку з основним текстом.
Заголовки у підбір мають бути закриті
зверху та знизу не менш, як двома
рядками тексту.
 Для заголовків усіх рівнів можна
задавати вирівнювання вліво, по центру
чи вправо.
Варто прийняти єдину схему і
дотримуватися її у всьому виданні
(всі заголовки по центру чи всі вліво).
При багаторівневих заголовках краще
застосовувати виключку заголовків
вліво.
 Параметри основного тексту
Вибір параметрів основного тексту
(гарнітури шрифту, виключки,
інтерліньяжу, абзацного відступу, втяжок)
залежить від типу і тематики видання,
формату набору.
Для основного тексту здебільшого
використовують виключку по формату.
 КОМПОЗИЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК
ЕЛЕМЕНТІВ ЯК ОСНОВА
КНИЖКОВОГО ДИЗАЙНУ

Важливим при макетуванні книжкових видань є

композиційна єдність окремих елементів,
яка досягається шляхом повтору цілого
в його частинах, близькості окремих елементів
композиції.
Можна виділити такі композиційно
пов’язані пари:
• авантитул — титульний аркуш,
• Титульний аркуш — шмуцтитул,
• Титульний аркуш — сторінка
з вихідними даними.
Використання лінійки та кола як засіб об’єднання титульних елементів.
Композиційно взаємозв’язаними можуть
бути не лише два елементи, а й три та більше:
• авантитул — титул — шмуцтитул;
• титульний розворот — розворот
наприкінці книги;
• титул — початкова сторінка — зміст —
сторінка з вихідними даними.
Валуєнко Б. В. Архітектура книги. – К. : Мистецтво, 1976
Валуєнко Б. В. Архітектура книги. – К. : Мистецтво, 1976
Валуєнко Б. В. Архітектура книги. – К. : Мистецтво, 1976
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЕРСТАННЯ

1. Верстка повинна бути уніфікованою:

назви рівноправних структурних елементів,
таблиці, ілюстрації, підписи під
ілюстраціями оформлюють в одному стилі:
за гарнітурами, кеглями та накресленнями.

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021

►2. Усі сторінки видання, крім спускових
і кінцевих, незалежно від використаних
кеглів шрифтів і видів складання (текст,
ноти, ілюстрації, формули тощо), повинні
бути заввишки однаковими.
►3. Верстка повинна бути привідною:
рядки тексту на сторінці та відповідні їм
на звороті повинні збігатися (що
виявляється переглядом на просвіт).
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021
ДЯКУЮ☺

© МАРИНА ЖЕНЧЕНКО, 2021