Радянсько-фінська 

війна 

1939—1940
Радянсько-фінська, або Зимова
війна збройний конфлікт між СРСР і
Фінляндією у період від 30
листопада 1939 року до 13
березня 1940 року. Війна стала наслідком
узгодження розподілу сфер впливу у
Східній Європі згідно з таємними
протоколами до пакту про ненапад між
Німеччиною та СРСР 23 серпня 1939 року
та Договір про дружбу і кордон між СРСР
та Німеччиною від 28 вересня 1939 р.
 СРСР
     неодноразово
     пропонував (з 1938 р.) відсунути кордон
від Ленінграда, який знаходився за 32 км від центру міста з
міркувань безпеки, заявляючи, що Німеччина могла б використати
територію північної країни для ймовірного вторгнення. Москва
пропонувала компенсувати територіальні втрати в Східній Карелії.
Після відмови фінського уряду від радянських пропозицій про
зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ханко,
28 листопада 1939 року СРСР розірвав дипломатичні стосунки з
Фінляндією. 30 листопада чотири армії СРСР чисельністю 540
тисяч чоловік напали на сусідню державу на фронті
від Балтійського до Баренцового моря. Війна мала агресивний
характер.
Перший раунд переговорів
         
Фінську делегацію очолював авторитетний фінський політик Юго Паасіківі, з радянської
сторони переговори вів безпосередньо Сталін. Переговори почалися у Москві, 12 жовтня 1939
року. Радянські вимоги було уточнено та деталізовано, загалом вони виглядали таким чином:
у випадку війни між СРСР з одного боку та Німеччиною або Великою Британією з іншого, одне
з найважливіших міст Радянського Союзу, Ленінград, опиниться у дуже вразливому становищі,
зокрема для нападу через Фінську затоку Балтійського моря. Щоби відвернути загрозу, мають
бути зроблені такі кроки: демілітаризовані за попередніми угодами Аландські острови мають
бути укріплені та озброєні фінською стороною під наглядом та за участі радянських
військових. Фінляндія має надати Радянському Союзу у тридцятирічну оренду півострів Ханко,
для розташування на ньому радянських військових баз. Фінляндія має передати Радянському
Союзу кілька островів у Фінській затоці для розміщення на них радянських військових сил.
Також від Фінляндії очікується передача Радянському Союзу приблизно двох з половиною
тисяч квадратних кілометрів фінської території на Карельському перешийку, аби відсунути
сухопутний кордон від Ленінграду. Радянський Союз, у свою чергу, передає Фінляндії більше
п'яти тисяч квадратних кілометрів власної території — далі на північ, у Карелії. Відповідь
Фінляндії на ці пропозиції була загалом негативною. Фінляндію не обходять проблеми
Радянського Союзу, але турбують власні. Участь радянських військових у озброєнні
Аландських островів ставить під сумнів нейтралітет Фінляндії, так само як і передача в оренду
півострова Ханко. До того ж радянські війська на Ханко та Суурсаарі створюватимуть
небезпеку вже для Гельсінкі.
   Другий та третій раунди переговорів
   Вдруге радянська та фінська делегації зустрілися 23 жовтня. Ніяких зрушень не відбулось,
         
сторони продовжували стояти на своїх попередніх позиціях. Фіни також висловили протест
щодо регулярних, останнім часом, польотів радянських розвідувальних літаків над
фінською територією, але будь-якого обговорення цього питання також не
відбулося. Переговори зайшли в глухий кут. Яблуком розбрату виявився півострів Ганко,
крайня південна точка Фінляндії. Саме там під час громадянської війни 1918
року висадилась німецька дивізія, щоб прийти на допомогу білим. Аби врятувати
переговори від провалу, Паасіківі гарячково шукав компромісу і запропонував СРСР для
заснування бази невеличкий острів Юссарі на схід від Ганко. Цю пропозицію
висунув Маннергейм, який вважав, що потрібно досягти компромісу. Однак усі партії
висловили протест проти будь-яких додаткових поступок і цілковито відмовились давати
згоду на передачу Ганко.3 листопада фінські делегати укотре вирушили до Москви. Поки
делегація була в дорозі, СРСР оприлюднив пропозиції. Сталін продовжував згадувати групу
островів неподалік Ганко. Фінські делегати зателеграфували своєму уряду, щоб одержати
дозвіл запропонувати СРСР острів Юссарі, а також дійти згоди щодо Карельського
перешийка. Отримавши відповідь уряду та лідерів парламентських партій, Еркко передав
делегатам телеграмою нові інструкції. Їм заборонялось згадувати будь-які острови поблизу
Ганко.3 листопада фінські делегати укотре вирушили до Москви. Поки делегація була в
дорозі, СРСР оприлюднив пропозиції. Сталін продовжував згадувати групу островів
неподалік Ганко. Фінські делегати зателеграфували своєму уряду, щоб одержати дозвіл
запропонувати СРСР острів Юссарі, а також дійти згоди щодо Карельського перешийка.
Фінська делегація повернулась до Фінляндії 13 листопада.