Professional Documents
Culture Documents
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТРАНСПОРТНО-
ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
• Вартість перевезення, сплачена за договором транспортного експедирування, буде фрахтом тільки в тому випадку, якщо:
• 1) перевезення здійснює експедитор;
• 2) для здійснення перевезення він використовує власний транспортний засіб.
• Таке твердження фіскальна служба обґрунтувала тим, що фрахт за своєю суттю є орендою транспортного засобу для здійснення
перевезень (виходячи зі ст. 912 ЦКУ).
• Водночас слід пам’ятати, що для звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку
на прибуток до доходу-фрахту можуть застосовуватися правила міжнародних договорів України (п.3.2 ПКУ).
Компенсація витрат на фрахт, здійснена експедитору – посереднику, не підпадає під дію міжнародних
договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток.
• Важливим при оподаткуванні транспортно-експедиторських послуг є визначення кола осіб, що беруть
участь в господарській операцій, та яку роль вони виконують у цій операції. Тобто є постачальниками і
замовниками послуг чи посередниками.
• Якщо в межах договору про надання транспортно-експедиторських послуг між резидентом України (клієнт)
та резидентом іншої країни (експедитор) перевезення вантажів наприклад, автомобільним транспортом
здійснюється безпосередньо експедитором, то доходи у вигляді фрахту, що сплачуються резидентом
України на користь експедитора - резидента іншої країни, згідно з Міжнародною Конвенцією звільняються
від оподаткування в Україні за умови надання резидентом іншої країни довідки про резиденцію, яка
відповідає вимогам, визначеним (ст. 103 ПКУ).
• Якщо експедитор - резидент іншої країни з метою виконання договору транспортного експедирування
залучає третіх осіб, компенсація вартості послуг, наданих такими особами, клієнтом - резидентом України
експедитору-нерезиденту, не підпадає під дію положень Конвенції для застосування звільнення від
оподаткування.
• Отже, згідно вимог ПКУ (п. 103.2 ), застосовувати «пільгові» правила міжнародних договорів можна тільки
в тому випадку, якщо нерезидент, якому перераховується відповідна виплата, є бенефіціарним
(фактичним) отримувачем (власником) доходу. А особа, яка є агентом, номінальним держателем або
посередником щодо такого доходу, бенефіціарним отримувачем не є ( п. 103.3 ПКУ).
Особливості оподаткування поставки
транспортно-експедиторських послуг податком
на додану вартість
При визначенні бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиторських послуг слід враховувати, що відповідно до ПКУ
(пп.185.1.) об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території
України. Крім цього ПКУ (ст.186) передбачає, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є місце реєстрації
отримувача таких послуг, або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Отже, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються експедитором-платником податку на додану вартість:
– резиденту України, то вони оподатковуються за основною ставкою (20 %);
– нерезиденту України, то вони не підлягають оподаткуванню, оскільки місце постачання таких послуг вважається поза
митною територією України.
Об'єктом оподаткування ПДВ при виконанні договору транспортного експедирування є кошти, що надходять експедитору
від замовника за належне виконання договору транспортного експедирування. Тобто експедитор виписує податкову
накладну на вартість наданих транспортно-експедиторських послуг.
Проте слід врахувати, що місце постачання послуг перевезення вантажів, а також супутніх послуг, які за дорученням і в
інтересах замовника експедитор замовляє у третіх осіб на виконання умов договору на транспортно-експедиційне
обслуговування, не підпадає під визначення транспортно-експедиторських послуг.
Крім того, у випадку, якщо підприємство здійснює оподатковувані та неоподатковувані операції з постачання товарів, робіт,
послуг, йому слід провести розподіл податкового кредиту з ПДВ згідно зі ст. 199 ПКУ, оскільки платник податку має право на
включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість лише ту частину ПДВ, яка відповідає частці
використання таких товарів або послуг в оподатковуваних операціях.