СКЛАД ВОД СУХОДОЛУ. ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ.

РІЧКИ. БУДОВА РІЧКОВОЇ ДОЛИНИ.

ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РІЧКИ. ПАДІННЯ, ПОХИЛ
РІЧКИ. ВПЛИВ КЛІМАТУ НА ФОРМУВАННЯ
РІЧКОВОЇ СИСТЕМИ. ЖИВЛЕННЯ І РЕЖИМ
РІЧОК, ГУСТОТА РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ. РІЧКОВИЙ
СТІК, ВИТРАТИ ВОДИ.
 ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ УКРАЇНИ

• > 63 000 річок

• > 20 000 природних озер
• 40 000 ставків
• Болота площею > 12 000 км2

• Загальна площа поверхневих вод України > 24 000 км2 (або 4% території)
 РІЧКА
• Річка (або ріка́) — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має
сформоване ним річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами,
з атмосферних опадів свого басейну.
• Розподіл річок по території країни залежить насамперед від рельєфу та клімату.
• Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша - на
Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині - між Дніпром і затокою Сиваш -
постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або
зливових дощів.
• Річкова долина – це зниження, яке простягається від її витоку до
гирла.
• Русло (річище) – частина долини, що зайнята водним потоком
постійно.
• Заплава – частина річкової долини, що заливається водою в період
повені.
• Тераса - колись була заплавою, ніколи не заливається водою.
 ГОЛОВНІ ЧАСТИНИ РІЧКИ
• Витік – це місце де річка бере свій початок: може бути озеро, болото,
джерело, льодовики.
• Гирло – місце, де річка впадає в океан, в іншу річку.
• Притока – водний потік, що впадає в більший водний потік або
головну річку.
• Дельта - гирло річки з рукавами, протоками та мілинами, які
формуються внаслідок інтенсивного відкладення наносів.
ДЕЛЬТА РІЧКИ
 ХАРАКТЕР ТЕЧІЇ РІЧКИ
• Рівнинний – більшість річок на території України. (Дніпро, Південний Буг)
• Гірський - деякі річки Українських Карпат і Південного берега Криму.
• Гірсько-рівнинний - більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах
Головного пасма Кримських гір. (Дністер, Тиса, Прут, Салгир)
• Рельєф визначає падіння та похил річок.
• Падінням річки називається різниця між абсолютними висотами її витоку і
гирла.
• Похил річки — це відношення її падіння до довжини.
 ЖИВЛЕННЯ РІЧОК
• Живлення, тобто надходження води до річкових систем, визначається
кліматичними умовами території України.
• В Україні річки мають змішаний тип живлення.
• Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними річки
поповнюються переважно навесні та влітку.
• Річки рівнинної частини - снігове живлення, а в гірських – дощове.
• Живлення підземними водами становить не більш як 20 % і переважає взимку.
• У степовій зоні влітку окремі малі річки пересихають.
 РЕЖИМ РІЧКИ
• Режим річки - це особливості її поведінки впродовж року (зміна рівня і кількості води, період
замерзання тощо).
• Повінь - тривале підняття рівня води, яке повторюється з року в рік в один і той самий сезон. На річках
рівнинної - навесні під час танення снігу. Повінь триває від 10 днів на малих річках до півтора місяця -
на великих. Тоді вода на тривалий час затоплює заплаву річки.
• Паводок - значне і швидке підняття води в річці, яке відбувається в різні пори року внаслідок раптових
відлиг або сильних злив. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, на Прикарпатті й
Закарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На
гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території
України паводки бувають рідше.
• Межень - найнижчий рівень води в річці - буває переважно під час літніх посух і в морозні зими.
• Льодостав (суцільний льодовий покрив) установлюється в грудні і триває зазвичай 2–3 місяці. На
гірських річках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.
• Річковий стік – це об’єм води, що протікає через поперечний переріз річки за
певний проміжок часу (наприклад, за рік).
• Найбільший річний стік мають Дунай, Дніпро, Дністер. Серед малих і
середніх річок більший річний стік у річок півночі й заходу країни, де
надмірне й достатнє зволоження. Значно менший він у річок, що збирають
воду в районах з недостатнім зволоженням (на півдні).
• Витрата води – кількість води, що проходить через поперечний переріз річки
за одиницю часу. Зазвичай витрата вимірюється в кубометрах за секунду
(м3/с). Вона дорівнює площі поперечного перерізу помноженій на середню
швидкість річки.
 РОБОТА РІЧОК
• Річки виконують велику роботу: руйнують (розмивають і змивають) гірські породи, переносять і
відкладають їх часточки у вигляді наносів уздовж русла чи в гирлі. Результатом такої довготривалої
роботи є формування річкових долин і дельт. Чим більший похил річки, тим більшу руйнівну роботу вона
виконує.
• Річкова ерозія – це процес руйнування річкою гірських порід.
• Мандр  – коліноподібний вигин річища рівнинної річки, радіус кривизни якого визначається водністю та
швидкістю течії водного потоку. Вони виникають унаслідок бокової ерозії.
• Пляж – пологий намивний берег.
• Стариця — відокремлена від річки ділянка її колишнього річища, або озеро, що лежить у
старих залишених річкою річищах.
• Тераси – формуються роботою річки, пологі ділянки зі схилами-уступами.
• Каньйон – вузька, глибока долина з майже прямовисними схилами й вузьким дном.
Каньйони формуються в гірських районах Криму й Карпат і на височинах, які зазнали
тектонічного підняття.
• У результаті руйнівної роботи річка має не тільки рідкий (водний), а й твердий стік.
• Твердий стік - це увесь твердий матеріал, що його в завислому і розчиненому вигляді
переносить річка. Від кількості речовин, що містяться в 1 м3 води, залежить каламутність
води.