Антанта та які країни входили до неї

Жевега Даніїл
Антанта (франц. Entente, букв. - згода) - воєнно-політичний
союз Великої Британії, Франції та Росії, який сформувався
впродовж 1904-1907 pp. для боротьби з Троїстим союзом
(Німеччина, АвстроУгорщина, Італія), що виник у 1882 р.
Першим етапом створення Антанта була англофранцузька
таємна угода від 8.04.1904 p., яка передбачала визнання за
Великою Британією «прав» на Єгипет, а за Францією - на
Марокко. Другим етапом стала англо-російська угода від
31.08.1907 p., яка передбачала поділ Персії на сфери впливу
і контроль Великої Британії над Афганістаном. Нова угода
завершила процес створення Антанти. Єдиний договір між
Великою Британією, Францією та Росією, спрямований
проти Німеччини та її союзників, було підписано лише на
початку першої світової війни, 5.09.1914 р
У ході війни до Антанти приєдналися ще 22 держави, в
тому числі США, Китай, Румунія, Японія, навіть Італія, яка
до 1915 р. входила до Троїстого союзу. Після
більшовицького перевороту в жовтні 1917 р. Росія вийшла з
Антанти. Вороже ставлення до більшовицького режиму
спричинило інтервенцію країн Антанти в Росію, надання
військової допомоги білогвардійським військам (1918-1920
pp.). Здобувши перемогу над Четверним союзом,
представники країн Антанти у січні 1919 р. зібралися в
Парижі на конференцію для вироблення умов мирного
договору, який було підписано 28.06.1919 р.
Існували також: Антанта Балканська (союз
Греції, Румунії, Туреччини та Югославії, який
було створено 9.02.1934 р. з метою
збереження того співвідношення сил на
Балканах, що склалося після першої світової
війни; припинила існування з початком другої
світової війни); Мала Антанта (політичний
союз Румунії, Чехословаччини та Югославії в
1920-1938 pp.); Антанта Середземноморська
(об'єднання, до складу якого входили Велика
Британія, АвстроУгорщина й Італія; виникла
в 1887 p., була спрямована проти Росії та
Франції; у зв'язку з посиленням наприк. XIX
ст. англонімецького суперництва втратила
своє значення).
Назрівання глобального збройного конфлікту між
військово-політичними блоками безпосередньо загрожувало
Україні. Українські землі перебували у складі держав, які
належали до протилежних сторін — Російської імперії й
Австро-Угорської імперії, що змагалися за першість у
Південно-Східній Європі. Але на українські землі
претендували й інші держави. Суттєвою причиною
таємного приєднання Королівства Румунія до Троїстого
союзу 7 жовтня 1883 було прагнення оволодіти
Бессарабською губернією. Від початку Першої світової
війни українські землі перетворилися на арену жорстоких
битв. В офіційно проголошених територіальних вимогах
Російської імперії йшлося про приєднання до Росії Східної
Галичини, а також, не зовсім виразно, — Закарпаття.
Північна Буковина поступово перетворилася на об'єкт
активного торгу Російської імперії з Королівством Румунія,
при цьому союзники Росії, по блоку, підтримували
Румунію.
Після перемоги над ворожим угрупованням 1918 Антанта
розпочала введення своїх військ у південні райони України
— стурбована наступом більшовиків, Антанта прийняла
рішення замінити німецькі гарнізони власними військами.
12 грудня 1918 Армія УНР після жорстоких боїв з
білогвардійцями на підступах до Одеси зайняла місто, а вже
15 грудня 1918[1] розпочалася висадка франко-грецького
десанту під командуванням генерала Боріюса у
прибережній смузі Одеси. 27 грудня 1918 Директорія УНР
опублікувала ноту «До демократій усіх націй світу і
демократій держав Антанти», в якій висловлювався
рішучий протест проти втручання Антанти у внутрішні
справи України. Враховуючи складне становище на
українсько-більшовицькому фронті, Директорія видала
наказ про відхід українських частин з міста. Наприкінці
грудня 1918 війська Антанти, загальним числом близько 60
тисяч чоловік, поступово захопили південну частину
України по лінії Тирасполь-Бірзула-Вознесенське-Миколаїв-
Херсон-Крим.
Дякую за увагу!