Тарас Шевченко Taras Shevchenko
МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ... IN THE FORTRESS
 
 
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
("Meni odnakovo, chy budu" / "Мені
однаково, чи буду")
It does not touch me, not a whit,
If I live in Ukraine or no,
If men recall me, or forget,
Lost as I am, in foreign snow,—
Touches me not the slightest whit.
Captive, to manhood I have grown 
In strangers’ homes, and by my own 
Unmourned, a weeping captive still,
I’ll die; all that is mine, I will 
Bear off, let not a trace remain 
In our own glorious Ukraine,
Our own land — yet a stranger’s rather.
And speaking with his son, no father 
Will recall, nor bid him: Pray,
Pray, son! Of old, for our Ukraine,
They tortured all his life away.
It does not touch me, not a whit,
Whether that son will pray, or no...
But it does touch me deep if knaves,
Evil rogues lull our Ukraine 
Asleep, and only in the flames 
Let her, all plundered, wake again...
That touches me with deepest pain.
 
 Genre : Lyrical poem (meditation).
Meditation is a genre of poetry in which the author expresses his thoughts on the
problems of life and death, the meaning of human existence, etc.

 Poetik size - iambic

 Leading motive: Patriotic feelings of responsibility for the homeland.
 Kobzar extremely accurately predicted the main problem of the Ukrainian
nation, which, like a sword, has been hanging over it for several centuries and
has become almost the most urgent problem of today: robbery at the time of its
renewal and revival. Therefore, it is quite right to consider poetry as an appeal-
warning to the modern generation of Ukrainians.
 Composition: The poem can be divided into two parts: 18 lines — the first part, 5 lines
— the second.
 The work is built on antithesis, the function of connection and juxtaposition between
parts.
Тарас Шевченко
МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...
 
 
 
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.  
Taras Shevchenko
IN THE FORTRESS
("Meni odnakovo, chy budu" / "Мені
однаково, чи буду")
ІІІ
It does not touch me, not a whit,
If I live in Ukraine or no,
If men recall me, or forget,
Lost as I am, in foreign snow,—
Touches me not the slightest whit.
Captive, to manhood I have grown 
In strangers’ homes, and by my own 
Unmourned, a weeping captive still,
I’ll die; all that is mine, I will 
Bear off, let not a trace remain 
In our own glorious Ukraine,
Our own land — yet a stranger’s rather.
And speaking with his son, no father 
Will recall, nor bid him: Pray,
Pray, son! Of old, for our Ukraine,
They tortured all his life away.
It does not touch me, not a whit,
Whether that son will pray, or no...
But it does touch me deep if knaves,
Evil rogues lull our Ukraine 
Asleep, and only in the flames 
Let her, all plundered, wake again...
That touches me with deepest pain.
 In the work, we see how Shevchenko was unrelentingly tormented by the thought of the
threat to the revival of Ukraine, if the Russian autocrats put to sleep the national
consciousness of Ukrainians and eradicate from their consciousness even hints of the
possibility of the existence of an independent Ukrainian state.

Evil rogues lull our Ukraine  Як Україну злії люде

Asleep, and only in the flames Let Присплять, лукаві, і в огні
her, all plundered, wake again... Її, окраденую, збудять...
 

For the poet, his native land was sacred, he loved it so sincerely! But his life
path bears the imprint of a long stay in serfdom.

Our own land — yet a stranger’s

rather.  На нашій — не своїй землі.
 Epithets 
Evil rogues lull our Ukraine, glorious Ukraine, all plundered,
люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну).

  metaphor
Evil rogues lull our Ukraine Asleep
злії люди Україну присплять

  oxymoron
let not a trace remain //   In our own glorious Ukraine, Our own land — yet a
stranger’s rather.
Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі