Основні форми та прояви

дискримінації. Засоби
захисту їх подолання

Презентація учениці 10-Д класу Федюк Аліни

• Всі люди  народжуються
вільними і рівними у своїй
гідності та правах.
• Не може бути привілеїв чи
обмежень за ознаками раси,
кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану,
місця проживання, за мовними
або іншими ознаками.
 Рівність прав жінки і чоловіка
забезпечується: наданням жінкам рівних з
чоловіками можливостей у громадсько-
політичній і культурній діяльності, у здобутті
освіти і професійній підготовці, у праці та
винагороді за неї; спеціальними заходами
щодо охорони праці і здоров’я жінок,
встановленням пенсійних пільг; створенням
умов, які дають жінкам можливість
поєднувати працю з материнством; правовим
захистом, матеріальною і моральною
підтримкою материнства і дитинства,
включаючи надання оплачуваних відпусток
та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Що відноситься до поняття
дискримінація?  
Дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або
привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження,
сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони
унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та
громадянина.
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та
свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не
надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними
ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:
• спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують
такого захисту;
• здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп
осіб, якщо такі заходи є необхідними;
• надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках,
передбачених законом;
•встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
• особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Форми
дискримінації   
• пряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, що
призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх
певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в
аналогічній ситуації;
• непряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, правові
норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є
однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають
чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або
групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або
бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика
об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для
окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи,
надані їм Конституцієюі законами України;
• підбурювання до дискримінації — вказівки, інструкції або заклики
до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними
ознаками;
• утиск — небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою
або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними
ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб
напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
 Типи дискримінації
Расова дискримінація
• Подібне явище зачіпає багато соціальні групи
населення та має чималу історію. Ще з часів
великих географічних відкриттів країни колонії і
особи іншої раси були обмежені в свободу і права.
Що таке расова дискримінація — це повне
обмеження або ущемлення людей через расових
відмінностей і відмінностей в кольорі шкіри. Расові
протиріччя можуть призводити до гострих
конфліктів. Активісти в боротьбі з дискримінацією
в ознакою пропонують домагатися рівноправності
людей незалежно від їх кольору шкіри. Аналогічне
умова поширюється на всі сфери життя
суспільства:
• охорону здоров’я;
• отримання освіти;
• доступність робочих місць;
• політична свобода і
можливість голосування.
Статева дискримінація
• Статева дискримінація — упередження чи дискримінація
людей через їхню стать або ґендер. Переважно поширений вид
обмеження прав — дискримінація за статевою ознакою,
причому вона може зачіпати в рівній мірі і чоловіків, і жінок.
Гендерна дискримінація може проявлятися в наступних
питаннях:
• отримання освіти;
• працевлаштування, розвиток кар’єри та диференціація оплати
праці;
• участь у виборах і вирішенні політичних або соціальних
питань;
• рішення сімейних проблем, виховання дітей;
• домагання, насильство, застосування фізичної сили.
Обмежуючи дії будь-якого статі важливо пам’ятати, що не
завжди це може бути правомірним. При подібних міркуваннях
потрібно відштовхуватися від того, що є заняття, які краще
виходять у чоловіків або у жінок. Існують обмеження,
пов’язані з умовами праці, фізичною силою і репродуктивною
функцією.
Мовна дискримінація
• Мовна дискримінація — це порушення цивільних
або економічних прав особистості або етнічної
групи через незнання або погане знання мови
чисельно або соціально домінуючого на даній
території етносу, обмеження мовних прав, а також
несправедливість або упередженість по відношенню
до людини або етнічної групи за мовною ознакою .
• Мовна дискримінація виражається в обмеженні
свободи груп населення, які представлені в малій
кількості або мають свої особливості мови, культури
і традицій. Для вирішення цієї проблеми важливо в
межах однієї держави зрівняти всі нації в правах,
забезпечити їх безпеку і розробити систему
покарання за порушення принципів цілісності
країни і образу окремих народностей.
Релігійна дискримінація
• Релігійна дискримінація - обмеження людей в правах за ознакою
їх релігійної приналежності. В ряді країн, де представлені
декілька релігійних общин, дискримінація зазвичай
супроводжується релігійною стратифікацією, коли на соціальній
драбині общини мають більш високий чи більш низький статус
по відношенню одна до одної.
• Найчастіше дискримінація за релігійною ознакою може дуже
сильно образити почуття віруючих і завдати шкоди психіці.
Вона полягає в неповазі, образі, обмеження можливостей
проходження церковним традиціям. Таке обмеження прав в
деяких випадках призводить навіть до збройних конфліктів.
• Щоб уникнути подібних ситуацій людям важливо бути
терпимими один до одного, поважати інтереси кожної людини,
навіть у разі не поділу їх. Іноді корисним може бути втручання
держави, введення кримінальної відповідальності і зміни в
законодавстві країни на користь певної релігійної
спрямованості.
Політична дискримінація
• Політична дискримінація — свідоме обмеження
свободи політичної діяльності учасників
політичного процесу; часткове чи повне, тимчасове
чи постійне позбавлення тих чи інших учасників
політичного життя їх конституційних та інших прав
і свобод. Дискримінація політична найчастіше
здійснюється за ознаками раси, статі, релігії,
національності, політичних поглядів шляхом
прийняття спеціального законодавства або
фактичного здійснення дискримінації у
повсякденному житті, скажімо, насадженням
расистської ідеології тощо. Різновиди політичної
дискримінації: позбавлення громадянських,
виборчих прав, свободи слова, друку, зборів, союзів
тощо. Існує багато форм політичної дискримінації.
Вікова дискримінація
• Вікові обмеження часто можуть стати причиною розбіжностей.
Так, дискримінація за віком проявляється у відмові співпраці з
людьми, не підходять за віком, і може спостерігатися в таких
ситуаціях:
• при прийомі на роботу або зміні посади;
• в разі необхідності соціального забезпечення та отримання пільг;
• при відборі в спортивну команду;
• при обмеженні віку для вступу в шлюб і народження дітей.
• Рівноправність всіх вікових категорій громадян не повинно
обмежуватися:
• роботодавцями;
• політичними діячами;
• соціальними забобонами;
• стереотипами.
Дискримінація інвалідів Дискримінація дітей
• Багато хто задається питанням, що таке дискримінація • Поняття дискримінація поширюється і на дітей,
інвалідів, і невже вона існує? Відповідь на це питання буде
позитивним. Вже згадана соціальна дискримінація може причому причини такого ставлення можуть бути
проявлятися в такий спосіб: такими ж, як і у дорослих:
• відсутність «доступного середовища» — проходу або проїзду в • мова;
громадських місцях для людей з обмеженими можливостями;
• необґрунтована відмова в прийомі на роботу; • підлога;
• образливе ставлення; • національність і раса;
• недопущення до участі в соціальній чи політичній життя;
• зовнішній вигляд;
• обмеження прав і свобод в отриманні соціальних пільг. 
• Прояви такої поведінки важливо виносити на загальний огляд, • можливість навчання та розвитку;
тому як будь-яка людина, незалежно від його стану здоров’я і
певного діагнозу, має свою вагу в суспільстві. Ні в якому разі • наявність захворювань.
не можна обмежувати права громадян лише тому, що вони
«люди з обмеженими можливостями».
Хто наділений
повноваженнями
щодо запобігання та
протидії
дискримінації?
Суб’єктами, наділеними
повноваженнями щодо
запобігання та протидії
дискримінації, є:
— Верховна Рада України;
— Уповноважений Верховної Ради
України з прав людини;
— Кабінет Міністрів України;
— інші державні органи, органи
влади Автономної Республіки
Крим, органи місцевого
самоврядування;
— громадські організації, фізичні
та юридичні особи.
Які заходи здійснює Уповноважений
Верховної Ради з прав людини щодо
протидії дискримінації?
Такими заходами є:
• здійснює контроль за дотриманням принципу
недискримінації в різних сферах суспільних відносин;
• проводить моніторинг та узагальнює результати
дотримання принципу недискримінації в різних сферах
суспільних відносин;
• розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань
дискримінації;
• веде облік та узагальнює випадки дискримінації в
різних сферах суспільних відносин;
• висвітлює у щорічній доповіді питання запобігання та
протидії дискримінації та дотримання принципу
недискримінації;
• здійснює співпрацю з міжнародними організаціями,
відповідними органами зарубіжних країн з питань
дотримання міжнародних стандартів недискримінації;
• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і
законами України.
 Для врегулювання
конфліктних ситуацій,
пов’язаних з проблемами
дискримінації,
пропонують учасникам освітнього процесу, у разі
потреби, звертатися до:
Психологічної служби,
за адресою: вул. Старопортофранківська, 26 (головний
корпус), ІІІ поверх, кабінет №62, з 9:00 до 17:00 щоденно,
крім вихідних. Телефон довіри: +38(048) 753-08-66 (з
09.00 до 17.00);
відповідальної особи  за вжиття заходів щодо
запобігання та протидії булінгу (цькуванню) -
завідувачу кафедри соціальної педагогіки, психології і
педагогічних інновацій, професору Богдановій Інні
Михайлівні (телефон деканату факультету початкового
навчання: +38 (048) 749-25-00 (з 09.00 до 16.00).
Інформацію про зазначені виникнення можна також
надати через скриньки довіри, які розташовані на
факультетах.