«ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ»

ІВАН ФРАНКО
 ТВОРЧА ІСТОРІЯ ПОВІСТІ

Повість “Перехресні стежки” Іван Франко друкував на

сторінках львівського журналу “Літературно-науковий вісник”
протягом усього 1900 року. Таке траплялося в його творчій
практиці й раніше: він міг почати публікувати великий за
обсягом прозовий твір із продовженням, ще не поставивши в
ньому крапку.
Кілька років, що передували роботі Франка над
“Перехресними стежками” і дали йому матеріал для сюжету
повісті, були надзвичайно драматичними в житті
письменника. У 1895 р. його, доктора філософії, не
допустили на посаду доцента кафедри Львівського
університету. Сталося це з волі намісника Галичини, який
остерігався політичного впливу Франка на студентську
молодь. Це був тяжкий удар.  
• У цей час у Франка остаточно переривається
двадцятирічне листування зі своїм першим і
найсильнішим коханням – Ольгою Рошкевич. Історію
їніх стосунків письменник відобразив у повісті
“Перехресні стежки”.
• Ще одним ударом стали три невдалі спроби стати
послом австрійського парламенту, що призвели до
фізичної перевтоми та нервового захворювання. 
• Перебування у вирі тогочасного культурного та
політичного життя Галичини давало письменнику
багатий матеріал для його повісті.
•Особливе місце в творчості Івана Франка посідає соціально-
психологічна повість «Перехресні стежки» з життя інтелігенції.
Назва твору символізує «перехрещені» життєві шляхи
персонажів. Кожен із героїв повісті є носієм сформованого
світогляду, має власні плани, інтереси, правила й норми.
Перед нами — герої різних статей, різних соціальних верств,
професій, різних національностей. Життєві перехрестя
залишають свій відбиток на їх внутрішньому світі.

•Назва повісті – від перехрещення життєвих доріг головних

персонажів твору: адвоката Рафаловича і його коханої Реґіни,
дружини нелюда Стальського. Перехресні стежки – це і
своєрідний символ ідейних шукань інтелігенції. Це ті стежки,
які ведуть людей до звершення великих справ.
• У цьому соціально-викривальному творі Франко розкриває взаємозв'язки
українського селянства та інтелігенції, стосунки між різними суспільними
групами, проблеми влади та підлеглих, зневір'я і затурканості селян, проблеми
тодішнього судочинства, проблеми подружніх стосунків, безправ'я жінки
• в суспільстві. Автор намагається
• художньо вирішити проблеми
• служіння демократичної інтелігенції
• своєму знедоленому народові.
•
• Розкриваючи тему боротьби справедливості з жорстокістю і
насильством, автор через образи Рафаловича і Стальського показує
необ'єктивність тверджень окремих самозамилуваних українських
патріотів про однорідність національної еліти.
Вкладаючи свої думки в уста адвоката
Рафаловича, автор намагався показати
знедоленим людям шляхи захисту своїх прав. І.
Франко, створивши новий образ повсталої
селянської маси, що бореться за свої права, ніби
підштовхує народ до політичної боротьби за
соціальні й національні права. Письменник
знайомить нас із селянами (героями твору) не в
ідилічній сцені на тлі природи, а на лаві
підсудних у залі карного суду, де їх притягли до
відповідальності за аграрний бунт.