Professional Documents
Culture Documents
Untitled
Untitled
Кобилиця
Лук'я́н Кобили́ця
(*1812 — †24 жовтня 1851) —
ватажок народних повстань 1843–
1844 і 1848–1849 років на
Путильщині (Буковина), депутат
австрійського парламенту (1848).
Керовані ним жителі 22
буковинських сіл захопили ліси й
пасовиська, відмовилися від
повинностей, вигнали чиновників і
встановили самоуправління.
Протягом багатьох столітть
Буковина перебувала під
впливом іноземних держав.
Прості селяни найчастіше
зазнавали утисків,
порушувалися їхні права та
свободи, гнобилася людська
честь.
Перебування Буковини у
складі Австрії, а згодом і
Австро-Угорщини не
найкращим чином позначилося
на соціально-економічному та
культурному становищі
гуцулів.
Місцева еліта в особі
нікчемних панів
використовувала селян як засіб
експлуатації у власних
корисних цілях. Важко було
гордим гуцулам коритися
паничам. Були серед них
бунтівні, непокірні, сміливі та
горді ватаги, які запалювали
народний дух.
Село Путила (Буковина) в ХІХ столітті
Одним із них був Лук'ян
Кобилиця.
Родом із села Сергії
Путильського району,
широкоплечий, інтелігентний,
розумний та кмітливий народний
лідер виступив на захист свого
народу - гуцулів.
У 1838 році він подав до
окружної управи скарги та петиції
на захист горян від свавілля
румунських бояр.
Гуцули так любили Кобилицю,
що проголосили його громадським
депутатом. В його обов'язки
входило відстоювання прав та
свобод селян, економічних та
національних інтересів,
розв'зання суперечок з панами.
Неодноразово Кобилиця писав
скарги до Буковинської крайової
управи, Галицької крайової
адміністрації та органів
державної влади у Відні. Проте ці
дії не принесли результатів.
У 1848 році Австрійський уряд прийняв
конституцію, яка надавала місцевим
громадам право обирати свого представника
до парламенту.
З надією на зміни гуцули обрали свого
представника від Вижницького виборчого
округу Лук'яна Кобилицю.
Кобилиця не знав німецької мови, тому
виникали певні труднощі у справах
парламенту.
Будучи в Відні, Кобилиця як тільки міг
намагався вирішити наболіле питання щодо
становища своїх земляків.
Проте ці кроки зазнали невдачі і тому
Кобилиця вирішив вдатися до більш рішучих
кроків.
Він повернувся до рідного краю, там де його чекали,
де його поважали, там, де його любили. Гордий
народний ватаг з великою бронзовою медаллю на
грудях мчався на конях від села до села, закликаючи до
повстання проти поміщиків.
На околицях Вижниці, Путили та Селятина під його
проводом скликалися численні селянські збори. На цих
народних віче Кобилиця, який мав статус депутата
австрійського парламету, дозволив селянам
безкоштовно користуватися землею та лісовими
угіддями, не платити податки та вільно обирати
крайових війтів. Проте так тривало не довго.
Перелякані пани зверталися зі
скаргами до австрійської влади, а
обурені румунські бояри
звинувачували Кобилицю у
зв'язках з керівниками угорського
повстання, яке завдало
австрійській владі чималого
клопоту якраз в той час.
Тому влада вирішила будь-
яким способом позбутися
бунтівного ватажка.
В 1849 році Кобилицю з важкими зусиллями вдалося
заарештувати. Йому винесли вирок зі строком в один
місяць перебування в румунській в'язниці.
Проте панам і місцевій владі цього вироку
виявилося недостатньо.
Тому було прийнято рішення поселити його на
проживання у село Солка, що в північній частині
Румунії, під пильним наглядом жандармів.