Типи зірок

Білий карлик
• Білі карлики - поширений
тип зірок з малою світністю
і величезною масою.
• У нашій галактиці 3-10%
від загального числа зірок.
 Білий карлик
• Це об'єкти, розміром приблизно з
Землю.
• Температура всередині них невисока,
ядерні реакції не протікають.
• Енергія поступово зменшується за
рахунок випромінювання
електромагнітних хвиль.
• Температура поверхні білих карликів
коливається в межах від 5 000 °K у
старих, «холодних» зірок до 50 000 °K
у молодих і «гарячих».
 Білий карлик
• Маси білих карликів не перевищують 1,4
МСонця,
• Щільність 106–108 г/см³
• Білі карлики належать до об'єктів, що
знаходяться в останній стадії еволюції.
• Щільність речовини білих карликів
більше щільності звичайних зірок в
мільйон разів
• Білі карлики від зірок відрізняються тим,
що в їхніх надрах не йдуть термоядерні
реакції.
 Білий карлик
• Коли на Сонці закінчиться
весь гелій (через 100-110
млн. р), воно перетвориться
в білий карлик.
 Білий карлик
• Білі карлики є одним з останніх етапів
еволюції нормальних, не надто масивних
зірок.
• Зірка, вичерпавши запаси ядерного пального,
переходить в стадію червоного гіганта,
втрачає частину речовини, перетворюючись в
білий карлик.
• Зовнішня оболонка - нагрітий газ -
розлітається в космічному просторі і з Землі
вона спостерігається як туманність.
• Їх щільні ядра, білі карлики, поступово
остигають аналогічно розпеченому шматку
 Нейтронна зірка
• Нейтронна зірка - надщільна
зірка, що утворюється в
результаті вибуху наднових.
• Речовина нейтронної зірки
складається в основному з
нейтронів.
 Нейтронна зірка
• D~20 км має масу порівнянну з сонячною
• 1 г нейтронної зірки важив би в земних умовах
понад 500 млн т!
• Така величезна щільність виникає від вдавлення
електронів в ядра, від чого вони об'єднуються з
протонами і утворюють нейтрони.
• По суті, нейтронні зірки за властивостями,
включаючи щільність і склад, дуже схожі на
атомні ядра. Але є суттєва різниця: в ядрах
нуклони притягує сильна взаємодія, а в зірках -
сила гравітації.
 Нейтронна зірка
• Атмосфера нейтронної зірки має товщину
всього кілька сантиметрів, але в ній
зосереджено все її теплове випромінювання.
• За атмосферою знаходиться кора, що
складається з щільно упакованих іонів і
електронів.
• В середині знаходиться ядро, що складається з
нейтронів.
• Ближче до центру досягається максимальна
щільність речовини, яка в 15 разів більше
ядерної.
• Нейтронні зірки - найщільніші об'єкти у
 Нейтронна зірка
• Нейтронні зірки мають швидкості
обертання до 1000 об/с.
• Електропровідні плазма і ядерна
речовина виробляють магнітні поля
гігантських величин.
• Магнітне поле Землі -1 гаус
• Магнітне поле нейтронної зірки - 10 12

гаус.
• Найсильніше поле, створене людиною,
буде в мільярди разів слабкіше.
 Нейтронна зірка. Пульсари
• Пульсари - це узагальнююча назва для
всіх нейтронних зірок. Пульсари мають
чітко визначений період обертання, який
не змінюється дуже довгий час. Завдяки
цій властивості їх прозвали «маяками
всесвіту»
• Частинки вузьким потоком на дуже
високих швидкостях вилітають через
полюси, стаючи джерелом
радіовипромінювання.
• У кожного пульсара своя частота сигналу,
по якій його можна ідентифікувати.
 Нейтронна зірка. Магнетар.
• При народженні нейтронної зірки, що дуже
швидко обертається, загальні обертання і
конвекція створюють величезне магнітне
поле. Таку нейтронну зірку називають
магнетар.
• Її магнітне поле перевищує величини
полів звичайних пульсарів в десятки тисяч
разів.
 Чорні діри.
• Якщо маса зорі буде настільки велика,
що навіть утворення нейтрон­ної зорі
не зупинить гравітаційного колапсу,
зоря стискається настільки, що навіть
електромагнітні хвилі не здатні
покинути таке тіло, і воно стає неви­
димим для спостерігача,
перетворившись на чорну діру.
• Сила тяжіння на поверхні чорної діри
така велика, що навіть швидкості
світла недостатньо, щоб його подолати.
 Чорні діри.
• Радіус, до якого повинна стиснутись
зоря для того, щоб перетвори­тись на
чорну діру, називається
гравітаційним радіусом.
• Для Сонця гравітаційний радіус
дорівнює 2,95 км, для Землі - 0,886 см.
• Сфера, яка описується гравітаційним
радіусом, називається сферою
Шварцшильда.
 Чорні діри.
• Поблизу чорних дір спостерігаються незвичайні
фізичні процеси.
• Простір викривля­ється і прямі лінії перестають
бути прямими. Це проявляється у викривленні
світлових променів, які проходять повз чорну діру.
Промені закручуються вздовж спіралі, й світло
наче засмоктується у гравітаційне провалля, з
якого немає виходу.
• Окрім зміни траєкторії руху тіл та світлових
променів, змінюється ритм часу. Час сповільнює
свою те­чію біля чорної діри, а на її межі він
зупиняється взагалі.
 Чорні діри.
• Як побачити об’єкт, який нічого не випромінює, а
тільки поглинає?
• По-перше, чорна діра своїм гравітаційним полем
суттєво змінює траєкторії близьких зір.
Зафіксовані незрозумілі на перший погляд
відхилення в русі видимих об’єктів астрономи
пояснюють існування «невидимої» чорної діри.
• По- друге, чорні діри, наче пилососи, вбирають
речовину. Речовина видимої зорі може перетікати
на чорну діру, утворюючи так званий акреційний
диск. Під дією сильної гравітації газ починає
обертатись навколо чорної діри і поступово