Конституція України 1996р

Максим Дмитренко 11-М

Слово “конституція”
латинського походження як
значна частина слів,
пов’язаний зі сферою
державного управління.

“Constitution” – устрій, будова.

У стародавньому Римі це слово

позначало акти імператора,
які слід неухильно
виконувати.
Конституція – це
основний закон держави,
найвищий нормативно –
правовий акт, який
закріплює основи
суспільного ладу і
державний устрій, систему,
принципи організації і
діяльності державних органів
влади; права, свободи і
обов'язки громадян.
 Особливості Конституції
Має найвищу юридичну силу, бо є фундаментом для всіх законів

Її розробляють та приймають (змінюють) в особливому порядку

Відзначається підвищеною стабільністю

Установчий характер

Має високий рівень захисту зі сторони держави

Конституція незалежної України
Відразу після проголошення Декларації
про державний суверенітет України
почалась робота щодо розробки і
прийняття нової Конституції.
І етап: 1990 – 1993 підготовка та
прийняття проекту нової Конституції
України.
ІІ етап: 1994 – 1996 напрацювання
альтернативних проектів Конституції.
ІІІ етап: 1995 – 1996 обговорення і
прийняття Конституції незалежної
української держави.

Протягом 1990-1996 років було запропоновано 15 проектів Конституції України

- від Конституційної комісії, політичних партій, науковців.
 В ніч з 27 на 28 червня
1996 р.
на засіданні 5-ї сесії
Верховної Ради України
2-го скликання
був ухвалений
основний закон
нашої держави –
Конституція України,
яка набула чинності в
той-же день.
Структура
Конституція України 1996 складається з Преамбули, 161
статті та 16 пунктів перехідних положень, записаних у 15-ти
розділах:
І — «Загальні засади»;
ІІ — «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»;
ІІІ — «Вибори. Референдум»;
ІV — «Верховна Рада України»;
V — «Президент України»;
VI — «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої
влади»;
VII — «Прокуратура» (у процесі конституційної реформи
розділ вилучено на підставі Закону № 1401-VIII від 02.06.2016);
VIII — «Правосуддя»;
IX — «Територіальний устрій України»;
X — «Автономна Республіка Крим»;
XI — «Місцеве самоврядування»;
XII — «Конституційний Суд України»;
XIII — «Внесення змін до Конституції України»;
XIV — «Прикінцеві положення»;
XV — «Перехідні положення».
Характеристика
Основний Закон визначає організацію та функціонування
державної влади, основи взаємовідносин особи і держави.
Конституція ґрунтується на верховенстві прав і свобод 
людини. Закріплює відповідальність держави перед
людиною, що є ключовим принципом утвердження та
забезпечення її прав і свобод. Для забезпечення
стабільності Конституції передбачено жорстку
процедуру внесення змін та доповнень до неї. Для схвалення
відповідних змін до різних розділів Конституції потрібно
від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної
Ради України.
У ст. 157 зазначено, що «Конституція України не може
бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи
обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо
вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на
порушення територіальної цілісності України».
Значення
Прийнята 1996 Конституція України стала символом
консолідації українського народу в розбудові країни як
суверенної і незалежної, унітарної, демократичної, правової,
соціальної держави. Розвиток Конституції відбувався у
контексті вітчизняного та зарубіжного (насамперед
європейського) конституціоналізму.
2004, 2010, 2011, 2013, 2014, 2016, 2019 Конституція України
зазнавала змін. Конституційний процес в Україні триває.
Важливим вектором розвитку Конституції України, а також
конституційної практики є:
реінтеграція до складу України анексованої Автономної
Республіки Крим і тимчасово окупованих районів Луганської 
та Донецької області;
реформування адміністративно-територіального устрою;
створення дієвих механізмів запобігання та протидії корупції у
державі тощо.