СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

З ініціативи Миколи Скрипника було здійснено спроби поширити українізацію на

етнічно українські території РРФСР. Він бажав, щоб в історично україномовних
Курській, Воронезькій, Саратовській областях, Ставропольському краї, на Кубані
було запроваджено україномовне шкільництво, театр, пресу тощо.
Скрипник скликав у 1927 році всеукраїнську (за участю вчених із Варшави,
Львова, Праги) правописну конференцію, внаслідок якої був опрацьований так
званий "скрипниківський" правопис, затверджений у 1928 р., що усував
русифікаційні впливи з української мови. Цей правопис ще мав назву
"Голоскевича", яким послуговується діаспора та три (не українські) телеканали в
Україні.
Однак в Історію він увійшов саме як нарком освіти (1927—1933), який провів
гігантську роботу на ниві національно-культурного розвитку України та сприяв
запровадженню українізації. Під його керівництвом була завершена українізація
преси (наклад україномовних газет у 1933 р. сягнув 3,5 млн. примірників),
початкового та середнього шкільництва, значною мірою було українізоване
викладання у вищій школі (в установах Всеукраїнської академії наук
послуговувалися тільки українською мовою).
 Дуже давній соратник Леніна. Був одним із тих, хто брав активну участь
у Петроградському перевороті, коли більшовики захопили владу. А невдовзі за
наполяганням Леніна він відправився в Україну. В Україні Скрипник був агентом
Леніна, тому позитивно сприймав радянську владу.
7 липня 1933 року, після ранкового засідання політбюро ЦК КП(б)У, на якому від Миколи Скрипника
вкотре вимагали «справжнього» покаяння за допущені «помилки» у здійсненні національної політики,
він покінчив життя самогубством.