Тема: Публічні службовці у

системі суб’єктів публічної

адміністрації
 ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.Публічна служба: сфера функціонування
та сутність
2.Класифікація публічних службовців
3.Кар’єра на публічній службі
Відповідальність публічних службовців,
умови припинення публічної служби
(самостійне опрацювання)
На сьогоднішній день існує законодавче закріплення терміну «публічна
служба» в Кодексі адміністративного судочинства(п.17. ст. 4 КАСУ)

 публічна служба – діяльність на державних

політичних посадах, у державних колегіальних
органах, професійна діяльність суддів, прокурорів,
військова служба, альтернативна (невійськова)
служба, інша державна служба, патронатна
служба в державних органах, служба в органах
влади Автономної Республіки Крим, органах
місцевого самоврядування .
ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015
 Державна служба - це публічна, професійна, політично
неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і
функцій держави, зокрема щодо:
 1) аналізу державної політики на загальнодержавному,
галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій
стосовно її формування, у тому числі розроблення та
проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій,
проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів
міжнародних договорів;
 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання
загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання
законів та інших нормативно-правових актів;
 3) забезпечення надання доступних і
якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та
контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими
ресурсами, майном та контролю за їх
використанням;
6) управління персоналом державних
органів;
7) реалізації інших повноважень
державного органу, визначених законодавством.
Перший, це широкий підхід.
Прихильником широкого  В.Б. Авер’янов
розуміння публічної визнає, що публічною
служби є професор вважається служба:
 О. В. Петришин, який  а)в управлінському
відносить до публічної державному апараті;
служби  б)в органах місцевого
 державну, самоврядування;
 муніципальну, та  в)у державних
 службу у недержавних установах і
організаціях підприємствах (таких
як пошта, залізниця).
Публічну службу у широкому розумінні вчена
Л.Р.Біла-Тіунова класифікує як:

 1) Політична служба.
Основним завданням цієї служби є визначення та
реалізація державної політики у всіх сферах
суспільного життя держави;
 2) Державна служба.
Цей вид служби представляє собою комплекс правових
норм, які регулюють відносини, що складаються в ході
організації державної служби, статусу державних
службовців, процедур його реалізації а також
механізму проходження державної служби;
Публічну службу у широкому розумінні вчена
Л.Р.Біла-Тіунова класифікує як:
 3) Суддівська служба.
Цей вид публічної служби стосується тільки однієї категорії –
професійних суддів при здійсненні ними правосуддя – і
характеризується:
а) зайняттям суддею державної посади у державному органі (суді) і
неналежністю до категорії як політичних службовців, так і
державних службовців;
б) особливим порядком призначення на посаду судді і проходженням
суддівської служби;
в) незалежністю суддів і підпорядкуванням тільки закону;
г) пожиттєвим статусом судді;
г) оплатою праці за рахунок державного бюджету;
Публічну службу у широкому розумінні вчена
Л.Р.Біла-Тіунова класифікує як:

4) Муніципальна служба.

На відміну від вищезазначених видів
публічної служби, цей вид не пов’язаний з
державною діяльністю, державною
посадою та, як правило, з реалізацією
державних функцій і повноважень (окрім
делегованих).
Так можна відзначити, що :
ПУБЛІЧНА СЛУЖБА є діяльністю,
яка здійснюється на професійній основі
особами, які займають посади в
органах публічної влади, спрямована
на здійснення покладених суспільством
через державу на ці органи суспільно-
важливих (публічних) функцій.
Другий – вузький підхід, який підтримує більшість вчених, та
включає в зміст публічної служби професійну службу в
органах місцевого самоврядування та державну службу.
Прихильниками вузького розуміння стали у свою
чергу такі науковці як О. Д. Лазор та О. Я. Лазор, які
вважають, що публічна служба має складатися з
державної та муніципальної (служби в органах
місцевого самоврядування);
Також на думку вченого Ю. П. Битяка «…служба в
органах місцевого самоврядування певним чином схожа
з державною службою, а тому в подальшому вони
повинні розглядатися як «публічна служба», «служба в
органах публічної влади»…»
 Схожої
думки дотримується Ю. М. Старілов, який вважає,
що публічна служба, в яку він включає
 державну та муніципальну об’єднує всіх працюючих осіб
– співробітників органів публічної влади, тобто
працюючих на професійній основі та виконуючих
завдання цих органів (наприклад, державних органів або
органів місцевого самоврядування);
 О.Сушинський наголошує, що державна служба та
служба в органах місцевого самоврядування – це різні
види публічної служби.
 Таким чином:
 публічна служба є особливим видом діяльності осіб, що працюють в
органах публічної адміністрації (іноді – також в інших публічних
інституціях), і основним завданням яких є забезпечення реалізації
публічних інтересів.
 Коло осіб, які мають статус публічного службовця визначається таким
критерієм як виконання, як правило, на постійній основі
адміністративних (управлінських) завдань.
Тобто, до числа «службовців» в Україні доцільно відносити лише так
званих «чиновників».
 Отже публічна служба у вузькому розумінні – це професійна,
політично нейтральна діяльність осіб на адміністративних посадах
в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.
 Публічна служба багатофункціональне складне явище, яка має
свій зміст, свою структуру та свої особливості.
ЇЇ можна теоретично розглядати для повного осягнення в
наступних аспектах:

 1)у соціальному плані публічну службу необхідно

розглядати як орган взаємодії суспільства і держави
державного апарата і громадянських структур, службовця і
громадянина чи людини.
 2) політичному – як діяльність з реалізації державної
політики, досягненню державно-політичних цілей та
завдань в суспільстві та державі. Від її функціонування та
ефективності залежить стабільність та ефективність
суспільних відносин;
3) правовому. Державна та муніципальна
служба представляють собою складний
соціально-правовий інститут, вивчення якого
потребує комплексний аналіз його соціальних
та юридичних засад.
4) організаційному. Публічна служба, а саме її
види, являє собою систему посад які
відрізняються між собою статусом,
повноваженнями, підпорядкованістю,
кваліфікаційними вимогами.
 5) структурному.
Даний аспект публічної служби проявляється у такому:
1)публічна служба – це діяльність осіб які здійснюють службу в
органах державної влади, в саме державна служба, та служба в органах
місцевого самоврядування,
2) публічна служба – це єдина система, яка забезпечує функціонування
органів державної влади та органів місцевого самоврядування та структурно
включає в себе всі види державної служби: адміністративну (Апарат ВРУ,
Секретаріат Президента України, Секретаріат КМУ, Рахункова палата та ін.),
спеціалізовану (митна, податкова, дипломатична та ін.), мілітаризовану
(військова, прикордонна, спеціального зв’язку та ін.) та службу в органах
місцевого самоврядування,
3) публічна служба – це система органів публічного управління, кожен
з яких відповідно до предмета його компетенції може бути названий
службою (митна служба, дипломатична служба, служба безпеки та ін.);
 6) моральному.
Розгляд етичних засад державної та
муніципальної служби. Публічна служба зумовлює
необхідність органічного поєднання правових та
морально-етичних вимог до публічних службовців,
які у сукупності дають можливість забезпечити
професіоналізм та компетентність, об’єктивність та
відповідальність службовців при виконанні
службових обов’язків.
7) процедурному. Публічна служба завжди
пов’язана з владою, що обумовлює специфіку її
правового регулювання та організації.
Зміст проходження публічної служби:
 є сам процес здійснення певних процедур та
проходження певних стадій при перебування на
службі - починаючи із
1. прийняття на публічну службу та
2. завершуючи припиненням такої служби, з
урахуванням просування та переміщення по
службі, обсягу повноважень за конкретною посадою
в органах публічного управління.
 Принципи публічної служби.
Принципи публічної служби - це основоположні ідеї, які відбивають
об'єктивні закономірності та визначають напрямки реалізації компетенції,
завдань і функцій органів публічної влади, статусу публічних службовців.
Вони зумовлюють значимість, закономірність і соціальну цінність відносин,
які виникають у системі публічної служби.
Ключовими принципами публічної служби є:
1) верховенство права;
2) законність;
3) патріотизм і публічність;
4) професійність;
5) політична нейтральність.
6) прозорості;
7) стабільності та доброчесністі;
8) пріоритету прав та свобод людини і громадянина;
9) професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;
10) підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності
за порушення дисципліни і неналежне виконання
службових обов'язків;
 2. Класифікація публічних службовців.
 Закон «Про державну службу» не дає розгорнутого поняття
державних службовців, констатуючи, що до них належать особи,
які займають посади в державних органах та їх апараті й мають
відповідні службові повноваження.
Наведене поняття звужує коло осіб, що належать до державних
службовців.
У спеціальній літературі державні службовці розглядаються й у
широкому розумінні. Відповідно до цього державним службовцем
визнають особу, яка в порядку, встановленому правовим актом,
займає посаду в державній організації — органі державної влади,
на підприємстві, в установі, організації (тільки б вони були
засновані на державній власності).
За такою класифікацією виділяють:
1. допоміжний (технічний) персонал,
2. спеціалістів,
3. посадових осіб і представників адміністративної влади.

Діяльність допоміжного персоналу пов'язано із

виконанням матеріально-технічних дій (операцій), які не
тягнуть за собою юридичних наслідків, але мають велике
значення в управлінській практиці, оскільки в процесі такої
діяльності готуються умови для здійснення юридично
значущих дій.
До складу допоміжного персоналу входять: секретарі,
діловоди, архіваріуси, лаборанти, стенографісти та ін.
До спеціалістів належать службовці, які
мають професійні знання в окремих галузях і
здійснюють професійну діяльність.
 Це лікарі, вчені, агрономи, юрисконсульти
тощо. Їх посади не пов'язано з керівною
діяльністю й не породжують юридичних
наслідків. Лише в окремих випадках їх дії
можуть створювати юридичні наслідки,
наприклад, викладач приймає іспити, лікар
видає лікарняний листок тощо.
За характером праці всі державні
службовці поділяються на:

керівників
спеціалістів
і технічних виконавців
Посада державної служби -
визначена структурою і штатним
розписом первинна структурна
одиниця державного органу з
установленими відповідно до
законодавства посадовими
обов’язками.
Встановлюються такі категорії посад
державних службовців (ст.6):
категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади:
Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його
заступників, державних секретарів міністерств;
керівників центральних органів виконавчої влади, які не є
членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного
Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;
голів місцевих державних адміністрацій;
керівників державної служби в інших державних органах,
юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
 категорія "Б" - посади:
 керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх
заступників;
 керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників
територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх
заступників;
 заступників голів місцевих державних адміністрацій;
 керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних
підрозділів апаратів судів, їх заступників;
 заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція
яких поширюється на всю територію України;
 категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
 Кількість посад державної служби категорій "А" і "Б" в державному органі повинна
становити не більше третини його штатної чисельності.
 Ранги державних службовців
Ранги державних службовців є видом спеціальних звань.
Встановлюється дев’ять рангів державних службовців:
державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг;
державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг;
державним службовцям, які займають посади державної
служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.
 3. Кар’єра на публічній службі
 Відомий вчений у галузі адміністративного права Ю.М.
Старилов, досліджуючи правовий інститут державної служби,
зазначав, що «в країнах Заходу проходження служби часто
називають «здійсненням службової кар’єри».
 Просування по службі (здійснення кар’єри) має визначатися
насамперед особистісними якостями державного службовця,
його досвідом, професійністю, компетенцією, кваліфікацією,
придатністю до конкретного виду служби».
Підтримують цю думку і інші дослідники, які,
зокрема зазначають, що:
 «просування по службі відбувається в межах державних посад,
категорій і рангів. Все це в сукупності складає службову кар’єру» ;
 упорядкування державної служби передбачає встановлення
порядку просування по службі на принципах кар’єри ;
 службова кар’єра є складовою частиною правового інституту
проходження державної служби;
 загальна характеристика державної кар’єри визначає форму
проходження державної служби, сутність кар’єри складає
суб’єктивне право державних службовців на просування по службі.
Підходи:

 Поняття проходження державної служби і службової

кар'єри на державній службі близькі за своєю сутністю.
Вони регулюються нормами права та комплексом
організаційних заходів, спрямованих на створення умов
для ефективної роботи та переваг найбільш
кваліфікованим, творчим і перспективним працівникам.
У той же час, проходження державної служби і
службова кар'єра не є тотожними поняттями. На думку
П.Т. Павленчика, службову кар'єру слід розглядати як
форму проходження державної служби, яка стосується,
головним чином, просування по службі.
 З вище наведеного можна зробити висновок, що
службова кар’єра – це насамперед, просування по
державній службі, яке є однією із стадій проходження
державної служби. Таким чином, поняття проходження
державної служби є ширшим за поняття просування по
службі (службової кар’єри).
 На думку Ноздрачова О.П., терміном «проходження
державної служби» позначаються «будь-які
переміщення на державній службі після первинного
призначення на державну посаду (прийняття на
державну службу)».
На підставі аналізу чинного законодавства та науково-теоретичних
напрацювань Продаєвич О. С. робить висновок, що структура проходження
державної служби – це система взаємопов’язаних, взаємообумовлених і
взаємодоповнюючих елементів, які можна поділити на:

а) встановлення державної посади;

б) прийняття на службу (конкурс, призначення, зарахування,
вибори);
в) прийняття присяги;
г) правообмеження;
д) випробувальний строк;
є) стажування;
 ж) перепідготовка та підвищення кваліфікації;
з) атестація;
і) щорічна оцінка діяльності державного
службовця;
 к) службова кар’єра;
л) ротація;
м) службове розслідування;
 н) заохочення;
о) юридична відповідальність;
 п) припинення державної служби.
 Слід також зауважити, що службова кар’єра як основний елемент
державної служби також містить внутрішні елементи, що
включають в себе, зокрема, просування по державній службі,
підвищення кваліфікації державного службовця, проходження ним
атестації та/або оцінювання діяльності
Просування по службі – це найбільший за відрізком
часу етап проходження державної служби і власне є
проходженням державної служби у вузькому розумінні.
Просування по службі здійснюється виключно за
ознаками здібностей і професійної кваліфікації незалежно
від статі, расової належності, віросповідання, світогляду
тощо.
 Законом України «Про державну службу» (стаття 40)
визначено, що «Просування державного службовця по службі
здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом
зайняття вищої посади за результатами конкурсу.
Просування державного службовця по службі не здійснюється
протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Державний службовець має право брати участь у конкурсі на
заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по
службі мають державні службовці, які досягли найкращих
результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно
підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового
резерву.
Визначення!
Під атестацією розуміють процес, за допомогою
якого мають вирішуватися наступні завдання: формування
високопрофесійного кадрового корпусу державних
службовців; забезпечення його стабільності; виявлення
потенційних можливостей державних службовців з метою їх
найбільш ефективного використання; стимулювання
професійної компетентності і підвищення кваліфікації
працівників; посилення організованості, відповідальності і
дисциплінованості державного апарату.
Визначення!!
Службова кар’єра – це прийняття на державну
службу, просування по службі державних
службовців, вирішення інших питань,
пов’язаних із службою, здійснюються з
урахуванням категорій посад державної служби
та рангів державних службовців як виду
спеціальних звань, що їм присвоюються (V
розділ ЗУ Про державну службу).