Паротитна інфекція

у дітей
Паротитна інфекція – гостре вірусне
захворювання, що викликається вірусом із
родини параміксовірусів, передається
повітряно-краплинним шляхом,
характеризується переважним ураженням
слинних залоз, рідше – інших залозистих
органів (підшлункова залоза, яєчка,
яєчники, грудні залози та ін.), а також
нервової системи.
Етіологія:
Збудник: Pneumophilus parotidis
Родина: Paramyxoviridae
Рід: Paramyxovirus
Морфологія: сферична форма, діаметр 90-300
нм, РНК-вмісний, нуклеокапсид покритий
матриксним білком, зовнішня оборонка
суперкапсид, що має гемаглютинін,
нейрамінідазу та глюкопротеїн F
Антигени: V-антиген та S-антиген, поверхневі
антигени M,NF,F
Культивування: 7-8 денний курячий ембріон,
культура клітин
Стійкість: стійкий до низьких температур, при
заморожуванні до 10 місяців, 4℃- 2 місяці,
малостійкий до впливу зовнішнього
середовища (нагрівання, висушування,
опромінення), 55℃-10 хв, кип’ятіння та УФ-
миттєво, чутливий до дезінфікуючих засобів.
 Епідеміологія:
• Джерело інфекції – хвора людина (за 3
дні до початку хвороби і 9 днів після);
• Механізм передачі- аерогенний,
контактний
• Шлях зараження – повітряно-
крапельний, контактно-побутовий
(іграшки, посуд, рушник)
• Фактор передачі- краплини слини
• Сприйнятливість – висока, пік 2-20 років
• Імунітет - стійкий, довічний
 Гематогенне занесення в
Вхідні ворота – слизові залозисті органи
Патогенез: рота, носоглотки, ВДШ;
Первинна вірусемія;
(переважно слинні
залози);

Виділення з слиною, Ураження ЦНС, інших

Репродукція в слинних
повітряно-крапельне Вторинна вірусемія; залоз ( підшлункова,
залозах;
поширення; яєчка, яєчники...);

Запуск імунної системи,

видалення збудника.
 Клініка:
• Інкубаційний період 11-21 день
• Початок гострий з підвищенням
температури тіла
• Припухлість привушної слинної залози в
перший день хвороби. В наступні дні
з’являється припухлість інших слинних
залоз
• Припухлість тістуватої консистенції,
щільна при пальпації (особливо при
відкриванні рота), шкіра над нею не
змінена
• Збільшення та інфільтрація вихідного
отвору протоку привушної залози з
вінчиком гіперемії- симптом Мурсона
• Слабкість, головний біль, шум, біль у
вухах, зниження слуху, сухість в роті.
Інші прояви паротитної інфекції:
• Панкреатит- на фоні підвищення температури
з’являється постійний біль у животі, зниження
апетиту, нудота, блювота.
• Орхіт- виникає на 5-8 день хвороби, гостро з
підвищення температури до 38-40℃ ,
симптомів інтоксикації, набряк та різкий біль в
яєчках, що посилюється під час руху, відчуття
важкості внизу живота, шкіра на мошонці
гіперемована, натягнута, блищить
• Менінгіт- розвививається на 3-6 день
захворювання, гостро з підвищення
температури до 38-39℃, головного болю,
блювоти, сонливості, адинамії, менінгеальних
симптомів
• Оофорит, бартолініт, мастит
Діагностика
• ЗАК: лейкопенія, відносний лімфоцитоз, еозинопенія,
моноцитоз, підвищення ШОЕ
• БАК: підвищення амілази, ліпази, гіперглікемія
• ЗАС: підвищення щільності, можлива незначна
протеїнурія та глюкозурія.
Специфічна діагнстика:
• Серологічне дослідження: РГГА (1:80), РЗК (зростання
титру в 4 рази від перщого тижня до кінця другого),
метод парних сироваток, ІФА клітин носоглотки з
першого дня
• Культуральний метод- виділення на культурі клітин за
допомогою ІФА з крові, змивів з глотки, секрету
слинних залоз, спинномозкової рідини, сечі
• Аллергологічний- внутрішньошкірна проба з
антигенами
• Вірусологічний- дослідження крові, ліквору, слини
Диференційна діагностика :
• Вторинний (гнійний) паротит
• Пухлини слинних залоз
• Лімфаденіт шийних вузлів
• Набряк шийної клітковини при токсичних формах дифтерії
ротоглотки
• Ентеровірусний серозний менінгіт
• Цитомегаловірусна інфекція
Лікування:
Базисна терапія:
 Ліжковий режим: при ізольованому ураженні слинних
залоз- до 7 днів, серозному менінгіті- до 14, при орхіті- 10
днів
 Дієта: годувати хворого 5-6 разів на день, теплою, рідкою
або напіврідкою їжею, виключають сирі овочі та фрукти,
фруктові та овочеві соки, жирні та гострі страви
 Полоскання порожнини рота після їжі 5% розчином борної
кислоти, відваром ромашки тощо
 Сухе тепло на привушні слинні залози
Етіотропна терапія:
Показана при тяжких формах паротитної інфекції:
 Рекомбінантні інтерферони (курс 7-10 днів)
 Індуктори ендогенного інтерферону
 Препарати з противірусною та імуномодулюючою дією (інозина
пранобекс)
Профілактика
· Ізоляція хворих до видужання (на 9 діб).
· Ізоляція контактних (вік до 10 років, не
щеплені, не хворіли), з 11 по 22 день: огляд,
термометрія.
· Провітрювання, вологе прибирання.

Специфічна: вакцинація живою

аттенуйованою паротитною вакциною у 12-
15 міс. 0,5 мл підшкірно. Повторна – у 6
років, якщо не проводилась – то у 11 років
(вакцинують моно- чи тривакциною разом із
вакцинацією проти кору, краснухи); у 15
років – моновакциною (хлопці).
Дякую за увагу!