АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ

НА
РЕНТГЕНОКОНТРАСТНІ
ПРЕПАРАТИ
Виконали
Студенти 1 групи, 5 курсу, медичного факультету №1
Манюк Т.М., Онішко А.О., Петрів В.М. та Фарина С.Я,
 Введення в поняття
Часто пацієнтів запитують про алергічну
реакцію на йод або морепродукти перед
внутрішньовенним введенням контрастної
речовини, через широко поширену думку
стосовно перехрестної реакції між
йодовмісними контрастом та іншими
багатими на йод речовинами. В медичних
колах навіть ввели таке поняття, як «йодна
алергія» – це збірний термін для визначення
побічних реакції на йодовмісні агенти, що
здатні викликати реакції, небезпечні для
здоров’я та навіть життя.

13.05.2023
Частота реакцій на радіоконтрастні
йодовмісні речовини досить висока й
спостерігається в 5—8 % усіх хворих,
яким уводять ці препарати. Зважаючи на
те що діагностичні дослідження із
застосуванням радіоконтрастних
речовин досить поширені, з тенденцією
до їхнього збільшення, стає зрозумілою
важливість проблеми, пов'язаної з
побічними реакціями на цей вид
препаратів. Становище ускладнюється
ще й тим, що побічні реакції цього виду
розвиваються не під впливом IgE, тому
шкірне тестування щодо
сенсибілізованих хворих у цьому разі не
придатне.

13.05.2023
До факторів ризику, що сприяють розвиткові побічних
реакцій на радіоконтрастні йодовмісні речовини,
належать:
1) бронхіальна астма;
2) медикаментозна й харчова алергія;
3) наявність побічних реакцій на контрастні речовини в анамнезі;
4) атопія;
5) застосування бета-адреноблокаторів;
6) частіший розвиток і тяжчий перебіг анафілактоїдних реакцій
переважно в жінок;
7) захворювання серця.

13.05.2023
 Патофізіологія
Механізми розвитку побічних реакцій на радіоконтрастні йодовмісні речовини до кінця
не з'ясовано. Вважають, що радіоконтрастні речовини за рахунок своєї гіперосмолярності
мають хемотоксичні, осмотоксичні й іонотоксичні властивості щодо мембран
тромбоцитів, ендотеліальних клітин і базофілів.

Руйнування клітин супроводжується вивільненням вазоактивних речовин (гістамінів,

лейкотрієнів, простагландинів) і структурними змінами молекул комплементу, факторів
коагуляції, фібринолізу й кінінової системи, щ о призводить до утворення
анафілотоксинів, брадикініну. На цій основі розвиваються відомі патофізіологічні зміни в
організмі, щ о мають свої клінічні прояви. Отже, реакції, щ о розвиваються на
радіоконтрастні йодовмісні речовини, відносять до псевдоалергійних.

13.05.2023
 Клінічні прояви алергії
1. Слабковиражені (свербіж, обмежена кропив'янка, еритема), що не потребують лікування.
2. Помірно виражені (генералізована кропив'янка, ангіоневротичний набряк,
ларингобронхоспазм), щ о потребують відповідного лікування.
3. Тяжкі (серцево-судинний шок, зупинка дихання й серцевої діяльності), при яких необхідна
госпіталізація.

13.05.2023
У хворих, яким ніколи не вводили
радіоконтрастні речовини, можуть бути
анафілактичні реакції на перше введення.
Однак, якщо перше введення
радіоконтрастної речовини не спричинило
побічної реакції, це ще не означає, щ о в
такого хворого цілком виключений ризик її
розвитку під час уведення препарату в
майбутньому. Уповільнені реакції
розвиваються не раніше ніж через 30 хв
після введення препарату і можуть
нагадувати грипоподібний синдром:
швидка стомлюваність, слабкість,
закладення верхніх дихальних шляхів,
озноб, нудота, блювання, діарея, біль у
черевній порожнині, висипка,
запаморочення, головний біль.

13.05.2023
 Лікування
1) заходи профілактики щодо розвитку побічних реакцій;
2) заходи щодо усунення клінічних проявів, які з'явилися.

Універсальна схема премедикації передбачає введення метилпреднізолону (32 мг) за 12 год і 2

год до введення радіоконтрастної речовини. Цей захід знижує частоту всіх реакцій від 9 до 6,4 %,
а тяжких реакцій — від 2 до 1,2 %.

13.05.2023
Якщ о в анамнезі хворого є вказівки на побічні реакції щодо
радіоконтрастних речовин, то в цьому разі рекомендують використовувати
низькоосмолярні препарати й проводити премедикацію за наступною
схемою:
1) преднізолон — 50 мг per os за 13, 7 і 1 год до введення радіоконтрастної
речовини;
2) дифенгідрамін — 50—100 мг per os за 1 год до введення речовини; 3
3) циметидин 300 мг або ранітидин 150 мг per os за 1 год до введення
речовини;
4) ефедрин — 25 мг per os за 1 год до введення речовини.

Відзначено, що застосування зазначеної премедикації знижує ризик

розвитку побічної реакції від 30 до 4 %, а можливість розвитку тяжкої
реакції зменшується менше ніж на 1 %.

13.05.2023
 Алгоритм нагляду за хворим з ризиком розвитку
анафілактоїдної реакції на контрастні речовини
1. Оцінити пряму необхідність виконання процедури з використанням
радіоконтрастної речовини.
2. Поінформувати хворого про потенційний ризик, пов'язаний із повторним
уведенням препарату.
3. Поінформувати хворого про необхідність премедикації, що зменшить ризик
розвитку реакції та її тяжкість (якщо вона з'явиться).
4. Використовувати низькоосмолярну радіоконтрастну речовину, якщо в хворого
була реакція на високоосмолярний радіоконтрастний препарат.
5. Мати все необхідне для надання першої допомоги в разі тяжкої системної
реакції.
6. Застосовувати премедикацію.
7. Якщо можливо, відмінити приймання бета-блокаторів.
13.05.2023
Дякуємо за увагу!

13.05.2023