Паски безпеки в транспорті

Виконала учениця 10-А класу

Марач Марія
 Застосування
Застосування ременя безпеки запобігає переміщенню пасажира по інерції, і, відповідно, можливим його
зіткненням з деталями інтер'єру транспортного засобу або з іншими пасажирами (так звані вторинні удари),
а також гарантує, що пасажир перебуватиме в положенні, що забезпечує безпечне розкриття подушок
безпеки.
Крім цього, ремені безпеки при аварії дещо
розтягуються, тим самим поглинаючи кінетичну енергію
пасажира і додатково гальмуючи його рух, і
розподіляють зусилля гальмування на велику поверхню.
Розтягування ременів безпеки здійснюється за
допомогою пристроїв подовження і амортизації,
забезпечених енергопоглинальними засобами. Можливе
також використання в ременях безпеки автоматичних
пристроїв створення натягу.
 Історія
Першим на початку XIX ст. ремені безпеки запропонував використовувати англійський винахідник Джордж
Кейлі.

В 1885 році Едварду Клекхорну у США було видано перший патент на такий винахід.

11 травня 1903 року винахід «захисних автомобільних шлейок»для пасажирів у транспортному засобі
запатентував Гюстав-Дезіре Лево.

У 1913 році вперше в історії авіації ремінь застосував французький пілот Адольф Пегу, однак аж до
1930-х років ремені безпеки у літаках не використовувались. На початку 1920-х років ременями
безпеки почали користуватися автогонщики та через незручність для щоденного використання вони
не знайшли поширення на серійних авто
 Нільс Болін

Наприкінці 1950-х інженер з безпеки шведської автомобільної компанії Volvo Нільс

Болін, що раніше працював в авіапромисловості, розробив конструкцію
триточкового ременя безпеки. Після річного тестування Болін встановив, що
найкраще пасажира утримує на сидінні ремінь, що протягнутий через плече до
стегна, який до того ж можна застібувати однією рукою. Патент на новий тип
автомобільного ременя № 3043625 було ним отримано у 1959-му, а через 10 років,
Болін уже очолив Центральний науково-дослідний відділ компанії Volvo. Новий
ремінь Volvo представила у 1959 році. У 1985 році Німецьке патентне відомство
відзначило винахід Нільса Боліна у числі восьми винаходів, що принесли людству
найбільшу користь за останні 100 років. Геніальність рішення винахідника полягала
у тому, що йому вдалося сумістити високий рівень безпеки з комфортом — лише
після цього водії та пасажири погодились на використання ременів.
 Історія використання

У 1957 році Швеція стала першою країною у світі, що узаконила використання

ременів безпеки. У 1961 це зробив американський штат Вісконсин, а з 1 квітня
1970 року влада Франції зобов'язала автовиробників встановлювати ремені
безпеки на передніх сидіннях нових автомобілів. В тому ж році зробили
використання ременів безпеки обов'язковим Республіка Берег Слонової Кістки і
австралійський штат Вікторія. На території України (тоді у складі СРСР) водіїв і
пасажирів легкових автомобілів зобов'язали використовувати ремені безпеки з
1979 року.
 Типи ременів безпеки
За числом місць кріплення до каркаса ремені безпеки поділяють на дво-, три-, чотири-, п'яти і,
навіть, шеститочкові.
Двоточкові ремені безпеки бувають двох типів: поясні та плечові.
Поясні
На початку 1950-х років американський конструктор Кеннет Лігон і його брат Боб Лігон запатентували
швидкознімний ремінь безпеки для автомобілів, який мав дві точки кріплення з обох боків сидіння і
забезпечував фіксацію тіла навколо пояса. Цим винаходом зацікавилися на заводі Генрі Форда, і починаючи з
1956 року ремені братів Лігон стали встановлюватися як опція на автомобілі Форд.
Плечові
Двоточковий плечовий ремінь проходить діагонально від плеча до стегна. Застосовувалися в автомобілях 1960-
х років, але не були дуже вдалими, оскільки при аварії пасажир міг легко вислизнути з-під такого ременя.

Окремо слід сказати про ремені безпеки американських авто, що встановлювались досить тривалий період.
Вони зазвичай складались з двох окремих ременів — діагонального та поперекового (поясного), і пристібались
індивідуально.
 Триточкові

Триточковий ремінь поєднує в собі плечовий і поясний ремені, але при цьому являє собою єдиний відрізок
ременя, по якому переміщається пряжка, що забезпечує зручність пристібання чи відстібання. При аварії
зусилля гальмування розподіляється по значній поверхні грудей, плечей і стегнового поясу, що значно
полегшує перенесення зіткнення. Триточковий ремінь за винаходом Нільса Боліна вперше був застосований в
серійному автомобілі Volvo PV 544 в 1959 році.
До 1980-х років триточкові ремені переважно використовувалися тільки на передніх сидіннях автомобілів;
задні сидіння були обладнані або поясними, або плечовими ременями безпеки. Однак свідчення на користь
того, що поясні ремені можуть призвести до зміщення хребців і паралічу («синдром ременя безпеки»)
призвели до перегляду правил безпеки практично у всіх розвинених країнах, і було прийнято вимогу
обладнання триточковими ременями всіх сидінь. З 1 вересня 2007 року всі нові автомобілі, що продаються у
США, оснащуються триточковими ременями.
 Багатоточкові
Ремені безпеки з чотирма і більше
точками кріплення використовуються в
кабінах спортивних літаків, гоночних
автомобілів, для закріплення дітей у
дитячих автомобільних кріслах тощо. В
гоночних автомобілях п'яти- і шести
точкові ремені безпеки служать, крім
основного призначення як додатковий
засіб бокового підтримання тіла водія
на водійському сидінні.