Українські підприємці XIX століття

Підготував: Дебрівський Назарій

Яхненки — родина багатих українських промисловців-цукрозаводчиків,
походила з заможних селян-кріпаків з міста Сміли (нині Черкаська
область).
Глава роду Михайло, розжившись торгівлею, викупив з кріпосної неволі
себе і всю свою родину. Викупившися з кріпацтва, Яхненки розбагатіли
з гуртової торгівлі промисловими виробами, худобою, хлібом.
У 1820-х і 1830-х роках сини Михайла — Кіндрат, Терентій та Степан
разом з Федором Симиренком, чоловіком їхньої сестри Анастасії,
будують та орендують млини у Смілі та Умані, а на початку 1840-х років
створили фірму «Брати Яхненки і Симиренко», керівником якої став
Кіндрат Михайлович Яхненко. Фірма збудувала 1843 року у селі
Ташлику першу в Україні парову цукроварню. У 1842 Яхненки стають
торговцями першої гільдії по місту Одесі, а у 1856 вся родина була
удостоєна «за капіталом» звання почесних громадян.
 Одночасно була заснована невеличка ремонтна майстерня, яка
згодом переросла в потужний машинобудівний завод, що виробляв
техніку для цукроварень краю. На ньому було побудовано також два
пароплави, один з яких мав назву «Україна».
Фірма «Брати Яхненки і Симиренко» швидко розбудувалася,
нараховуючи 1861 року близько 4 мільйонів карбованців майна з
рафінадним заводом у Городищі (Київська губернія), що переважав
усі аналогічні підприємства в Російській імперії, цукроварнями у
селах Руська Поляна та Ташлику, млинами, двома пароплавами та
будинками у Києві, Харкові, Одесі, Ростові тощо. У 1848 році поблизу
села Млієва (Черкащина)вони побудували семиповерхову
цукроварню.1859 року до них у гості завітав Т. ШЕВЧЕНКО.
У зв'язку з кризою цукрової промисловості та нестачею кредитів у
пореформенний період фірма Яхненка та Симиренка занепала у
середині 1860-х років.
 Терещенки — козацько-міщанський рід на Глухівщині, який 1870 року
отримав дворянський статус.
Родоначальник його Артем Терещенко (1794—1873) розбагатів під час
Кримської війни на постачанні хліба й корабельного лісу для війська,
потім зайнявся цукроварством та іншими галузями промисловості.
Після селянської реформи 1861 року Артем Терещенко і його сини —
Нікола, Федір і Семен, скуповуючи поміщицькі маєтки в Україні і росії,
стали на початку XX століття одними з найбільших землевласників
Російської імперії і цукрозаводчиків в Україні (у 1911—1912 Терещенки
мали 10 великих цукроварень).
Нікола Терещенко був відомим меценатом й одним з фундаторів
Київського й Глухівського музеїв; мистецькі колекції Ніколи Терещенка
стали основою майбутніх музеїв українського і російського мистецтва в
Києві.
Його дочка Варвара була разом з чоловіком Богданом Ханенком
фундатором музею західноєвропейського мистецтва у Києві й
ініціатором художньої промисловості на Київщині.
 Намагаючись бути серед лідерів галузі, Терещенки в 1870 р.
заснували «Товариство цукробурякових та рафінадних заводів братів
Терещенків» з початковим капіталом у 3 млн. крб., який до 1900 р.
досяг уже 8 млн. крб. На той час в розпорядженні об’єднання
перебувало п’ять заводів: власні рафінадні – Михайлівський,
Тульський і орендований Черкаський; цукрові – Воронізький й
орендований Крупецький. Слід зазначити, що це було суто сімейне
акціонерне товариство, до складу якого не входили сторонні особи.
Засновники об’єднання стали і його першими директорами. Згодом
одним з них був призначений син Миколи Артемійовича – Олександр,
спів директорами – Богдан Іванович Ханенко та син Семена
Артемійовича – Костянтин. Головне управління, що керувало
справами товариства, розміщувалося в Києві. Під його керівництвом
перебували розташовані у найбільших містах Російської імперії 14
контор, які займались збутом готової продукції. Цукор продавали не
лише на внутрішньому ринку, а й експортували за кордон.
На початку ХХ ст. родина Терещенків мала у своєму розпорядженні 11
цукрозаводів – дев’ять власних і два орендованих, на яких
вироблялося залежно від врожаю сировини й становище ринку 9–10%
загальноросійського цукру. Наприклад, якщо в 1899 – 1900 рр.
виробництво останнього на всіх заводах російської імперії становило
794 847 000 кілограм, то на підприємствах Терещенків, особливу роль
де відіграв Микола Артемійович, - близько 73 700 000 кг. У 1910 р.
обсяг продукції на їхніх цукрозаводах досяг уже 108 000 000 кілограм,
вартість якої оцінювалася в 27, 7 млн. карбованців.
Яхта «Іоланда», яка належала
сім'ї Терещенків у 1920-ті роки,
була найдовшою (127 м)
приватною яхтою у світі.
Збанкрутілі цукроварні
Терещенків 1917 року перейшли
до російського торговельно-
промислового банку.
Увага дякує вам, що ви подивились - це