Парафінотерапія.

Озокеритотерапія
Виконала: Сирцова В.М. 1м-10-3
 Парафінотерапія
 Теплолікування – це застосування для усунення та профілактики захворювань різних матеріалів, що
відрізняються високою теплоємністю та низькою теплопровідністю.Парафінотерапія як тепловий метод
впливу набув широкої популярності в роки Першої світової війни. Його використовували для лікування
поранень, хоча ідея вдаватися до цілющих властивостей парафіну в медицині була запропонована ще
1902 року у Франції лікарем Бортом де Сандорф.

Парафін має низку якостей, завдяки яким його успішно

застосовують для лікування та профілактики безлічі
захворювань, у реабілітації, спорті, а також
косметології.Для теплолікування використовується
повністю очищений від домішок і зневоднений парафін з
температурою плавлення близько 55 °C.
 Механізм дії
 Парафін прогріває тканини, завдяки чому їхня температура збільшується на 3 °C. Відбувається місцева
гіперемія за рахунок розширення судин та стимуляції крово- та лімфопостачання, відкриваються пори,
збільшується міжклітинний простір, розм'якшується роговий шар шкіри.Завдяки глибокому тепловому
впливу в підлягаючих шарах стимулюються репаративні та регенеративні процеси, відбувається
розсмоктування інфільтратів, розслаблення м'язів, знеболювання, посилення клітинного метаболізму,
стимуляція потових та сальних залоз, поліпшення крово- та лімфообігу, виявляється протизапальний та
компресійний.

У процесі парафінотерапії відбувається перерозподіл

рідини - з кровоносного русла та лімфотоку вона
пропотіває назовні, але парафін утримує її на поверхні,
звідки волога знову вбирається, зволожуючи шкіру.
Завдяки цьому підвищується еластичність покриву,
зменшуються вікові зміни.
 Методики проведення процедур
 Ванночки: кінцівку покривають шаром парафіну за допомогою пензлика, після
утворення скоринки кінцівку опускають у ємність з розплавленою лікувальною
речовиною кілька разів для утворення товстого шару, потім обертають поліетиленом
і укутують теплим матеріалом, для більшого ефекту використовують терморукавиці
або термошкарпетки.
 Методики проведення процедур
 Нашаровування: спеціальним пензлем на шкіру наносять почергово кілька
шарів парафіну, даючи можливість кожному з них застигнути - таким чином в
області лікування утворюється щільний шар речовини.
 Методики проведення процедур
 Тампонада: вагінальні (лікування гінекологічних захворювань) та ректальні (лікування простатиту)
методики.
 Серветно-аплікаційна методика: у розігрітий парафін опускають марлеві серветки, що складаються з
5-7 шарів марлі та вати. На шкіру пензлем наносять один шар парафіну, після застигання його
покривають серветкою, просоченою парафіном, попередньо віджатим.
 Методики проведення процедур
 Кюветно-аплікаційна методика: спеціальні піддони покривають клейонкою, заливають розплавленим
парафіном і залишають остуджуватися до стану, коли рідина з-під верхнього шару вже не виділяється, але
при натисканні парафін теплий і м'який. Разом із клейонкою речовину накладають на область проведення
процедури та укутують.
 Розпилення: як правило, використовують для лікування ран та трофічних виразок. Зі спеціального
пульверизатора розпорошують на область ураження гарячий парафін, в результаті чого утворюється
лікувальний шар 0,5 см.
 Показання
 захворювання опорно-рухового апарату: артрити, артрози, наслідки переломів та травм;
 неврологія: наслідки захворювань та травм центральної та периферичної нервових систем, невралгії, неврити,
поліомієліт, вегетативні розлади, дорсалгії;
 захворювання органів дихання: бронхіт, пневмонія, плеврит, трахеїт;
 гастроентерологія: гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, коліт, спайкова хвороба, холецистит, гепатит,
холецистит;
 захворювання серця та судин: ІХС, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен, хвороба Рейно, вібраційна
хвороба;
 гінекологія: наявність спайок, захворювання поза фазою загострення;
 урологія: хронічні запальні процеси, простатит;
 дерматологія та косметологія: дерматит, лускатий лишай, рубцеві деформації, целюліт, сухість шкіри, зниження
тургору, вікові зміни, ранові процеси, опіки, трофічні виразки, обмороження.
Для посилення терапевтичного ефекту та для розширеного спектру впливу парафінотерапію рекомендують
поєднувати з іншими методами теплолікування: озокеритотерапією, пелоїдотерапією, а також з такими
методами фізіотерапії, як: фототерапія, ультразвукова терапія, магнітотерапія, масаж і т.д.
Протипоказання і дозування
До проведення процедур парафінотерапії є ряд протипоказань, основними з яких є:
 гострі запальні процеси;
 гарячкові стани;
 психічні захворювання;
 неопластичні процеси;
 виражений атеросклероз судин;
 декомпенсація хронічних захворювань;
 порушення чутливості шкіри;вагітність із ІІ половини;
 лактаційний період.

Для досягнення стабільного результату необхідний курсовий вплив.

Тривалість однієї процедури становить від 10 хвилин до 1 години і варіюється залежно від наявності захворювань
та індивідуальних особливостей.
Лікування проводять щодня або через день, можлива також наступна схема: два дні терапії, потім один день
перерви, далі процедури повторюються відповідно до призначеної кількості.
Курс парафінотерапії становить у середньому 10-20 процедур, а повторно курс проводять через 2-4 місяці. Після
кожного сеансу рекомендовано 30-хвилинний відпочинок.
 Озокеритотерапія
 Озокерит – це гірський віск. Він зовні нагадує бджолиний, має запах гасу і належить до групи нафтидів. Ця речовина
зустрічається у різних кольорах (від світло-жовтого до коричневого, а також зеленого). Гірський віск легко займається і
плавиться при температурі від 50 до 100 °С. Завдяки високій температурі плавлення та низької теплопровідності озокерит
успішно застосовують у фізіотерапії для теплолікування.
 Озокерит більш пластичний, ніж парафін, має більшу теплоємність. Він відрізняється вираженим протизапальним,
спазмолітичним, протисвербіжним та компресійним властивостями і визнаний більш ефективним, ніж парафін. Крім того, до
складу гірського воску входять багато корисних для організму речовин, здатних надавати додатковий вплив на органи і
тканини. Але через складний склад озокерит може викликати алергічну реакцію, тому його слід акуратно застосовувати
пацієнтам зі схильностями до подібних проявів.
 Часто для лікування застосовують суміш цих двох речовин у пропорціях 1:1. Озокерит має властивість глибоко проникати у
шкірний покрив людини, що успішно використовують у парфумерній промисловості для виготовлення кремів та мазей.
Методики проведення процедур
 Нашарування: озокерит
температурою близько 50-55 ° С
наносять пензлем на шкірний
покрив, попередньо змащений
вазеліном. Потім кірку, що
утворилася, покривають ще
кількома шарами озокериту вищої
температури (близько 60 °С).
Загальна товщина гірського воску
має бути 1-2 см. Зверху аплікацію
вкривають клейонкою і укутують
ковдрою.
 Методики проведення процедур
 Озокеритові ванни. На підготовлену шкіру стопи або пензля пензликом наносять тонкий віск, потім
кінцівки опускають у мішечок з розігрітою до 60 °С лікувальною речовиною, зав'язують і укутують
ватником. Процедура озокеритотерапії триває близько 1:00. Після закінчення сеансу місце ванни звільняють
від озокериту, а залишки лікувальної речовини знімають за допомогою вазеліну. Після сеансу потрібний
відпочинок близько 1 години. Лікування слід повторювати через день, курс включає 10-15 процедур.
 Эффекты
Озокерит має:
 судинорозширювальні
 спазмолітичні
 Болезаспокійливі
 регенеруючі та репаруючі властивості.

До складу гірського воску входять: кальцій,

залізо, алюміній, марганець, які мають
додатковий вплив на тканини організму.
  Необхідно пам'ятати, що озокерит - легкозаймиста
речовина, і розігрівати його можна або в спеціальній
Техніка безпеки шафі, або на водяній бані.Для того, щоб уникнути опіків,
ніколи не наносьте лікарську речовину на вологу шкіру
та слизові оболонки. Озокерит для медичного
застосування має бути спеціальним, повністю
зневодненим. Під час розігріву слідкуйте, щоб у
речовину не потрапила вода.
 При підігріванні озокериту можливе його
розбризкування, тому персонал повинен користуватися
спеціальними засобами захисту – окулярами,
рукавичками, фартухами.
 Під час розігріву гірського воску виділяється сильний
запах, отже, топити його треба тільки в приміщеннях,
що добре провітрюються з притоточно-витяжною
вентиляцією, краще - у витяжній шафі.При появі у
пацієнта скарг на печіння та інших неприємних
відчуттів процедуру необхідно завершити, оскільки
озокерит може бути занадто гарячим або викликати
алергічні реакції.
 У випадку, якщо потрібно провести процедуру для
пацієнта з порушенням чутливості шкіри, доцільно
використовувати термометр для контролю температури
гірського воску і проводити сеанси при нижчих
температурах, ніж для інших пацієнтів.