Кохан Вікторія,

Здобутки архітекторів: Андрієнко Уляна

О.Беретті, В.Шретер,
В.Главка, В.Садловський
Олександр Беретті
Олександр Беретті досить рано виявив хист до архітектури, і вже
в 11 річному віці стає студентом Імператорської Художньої академії.
За роки навчання був відзначений однією малою та двома великими
срібними медалями, за проєкт реставрації Зимового Палацу здобув
золоту медаль, а у віці 24 років здобув почесне звання Академіка
архітектури за проєкт Кадетського корпусу
У січні 1842 року Олександр Беретті одружується з донькою Карла
Бухгольца Олександрою у Костелі Святої Катерини у Петербурзі
та заради коханої змінює католицьку релігію на лютеранство.
У подружжя народилося двоє синів: Олександр та Микола, обидва
стали статськими радниками та не продовжили родинної справи
видатних зодчих.
Наприкінці серпня того ж року молоде подружжя одержало з Києва
трагічну звістку — у віці 63 років раптово помер батько Олександра,
який у 1839 році переїхав з Петербургу до нашого міста для будівництва
3 грандіозних будівель:
• Університету Святого Володимира,
• Астрономічної Обсерваторії
• Інституту Шляхетних Панянок.
Шедеври Олександра Беретті-
молодшого
Для завершення справи, успішно розпочатої Беретті-батьком, Олександр переїздить до Києва,
де йому судилося прожити усе своє подальше життя.
На відміну від батька, Олександр мав досить складний та запальний характер: час від часу сварився
зі своїми орендарями. Серед особистого архіву зодчого збереглися документи, що Беретті-молодший
притягався до відповідальності за побиття дітей дворянина Тустановського та інші дрібні конфлікти.
У 1840-50-х роках починається справжній розквіт таланту Беретті-молодшого, який не лише з великим
успіхом завершує проєкти батька, але і реалізує чимало власних:
• будівлі Першої (нині Жовтий корпус Університету Т. Шевченка) та Другої Київської Гімназії (також, на
бульварі Шевченка)
• Готель Європа на Хрещатику (знесений наприкінці 1970-х для будівництва Українського Дому)
• Анатомічний театр (нині Музей медицини)
• Пансіон Левашової (нині Будинок Академії наук на Володимирській)
• будівля Реального Училища (нині Дипломатична Академія)
• власний маєток на Володимирській (нині Приймальня Служби безпеки України).
Усього за проєктами Олександра Беретті було побудовано 23 будівлі, які є яскравими прикладами
стилю пізнього класицизму.
Віктор Олександрович Шретер
російський архітектор німецького походження,
педагог, один із засновників російського
товариства інженерів та архітекторів. Проектував
житлові будинки, особняки та громадські споруди
для Одеси та низки міст російської імперії.
Народився 9 травня 1839 року у Санкт-Петербурзі.
Незримі нитки, що зв'язали художню культуру
Петербурга та Одеси, простяглися через сотні
кілометрів. У столиці імперії навчалися найкращі
випускники архітектурного класу художньої школи
Одеського Товариства образотворчих
мистецтв; звідти приїжджали до нашого міста
дипломовані фахівці, здатні змагатися з
визнаними авторитетами або співпрацювати з
ними.
Шедеври Віктора Шретера
При забудові Києва домінує стиль "французького відродження". У
такому стилі споруджено:
• Залізничний вокзал (1879, Одеса), (не збереглася)
• реформаторська церква (1892–1896)
• будинок Києвської опери (1897–1901)
Йозеф Главка
Народився 15 лютого 1831 року у місті Пржештице Королівства Богемія.
Йозеф з раннього дитинства проявляв інтерес до живопису та архітектури.
Він закінчив гімназію у містечках Клатові і Колині та празьке реальне
училище.
У 1847 році, за сприяння батька, вступив до Чеського технічного
університету в Празі. Упродовж чотирьох років вивчив будівельні та
інженерні науки, тому що на той час не існувало такої професії як
«архітектор». Після закінчення політехнікуму, у 1851 році вступив до
віденської Академії образотворчих мистецтв. У 1854 році за свої навчальні
досягнення йому вдалося отримати Державну премію Чехії. Але навчання
було досить дорогим, тому Йозефу доводилося під час канікул підробляти
на будівництві учнем каменяра, а згодом – керівником будівництва.
Після закінчення Академії зайняв пост начальника будівельного
управління у фірмі чесько-австрійського підприємця Франтишека Шебека.
Свій перший самостійний проект Главка виконав на замовлення Шебека.
Це був надгробний пам’ятник для його дружини. У 1860 році Йозеф Главка
отримав від свого керівника свідоцтво про професійну підготовку, а через
деякий час Шебек, виходячи на пенсію, передав йому свою фірму.
Шедеври Йозефа Главки
• Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації.
• Вірменська церква
Владислав Садловський
Одним з найяскравіших львівських архітекторів
австрійської доби став Владислав Садловський. Споруди
зведені ним і досі слугують львів’янам, ба навіть більше –
стали деякою мірою для нього знаковими.
Народився Владислав у Львові, у родині архітектора
Віктора Садловського. У 1888—1892 роках майбутній
архітектор навчався у Львівській, а у 1892—1894 роках — у
Віденській політехніці. Протягом двох наступних років, він
продовжував жити у Відні де працював асистентом Отто
Грубера, який завідував кафедрою у Віденській політехніці.
Владислав у цей час особливу увагу приділяє вивченню
архітектури власне Австрії і особливо столиці Дунайської
монархії – Відня. Проте у 1897 році молодий архітектор,
який вирішив піти стопами батька, повертається до рідного
Львова, де надалі і протікатиме фактично вся його творча
діяльність.
Шедеври Владислава Садловського
• Залізничний вокзал у Львові
• Прибутковий дім банкіра Міхала Стоффа
• Нова будівля львівської Промислової школи
• Костел сакраменток
• Нові корпуси фабрики Бачевських