ОСОБЛИВОСТІ

БУДОВИ СВІЙСЬКОЇ
ПТИЦІ
Нині відомо близько 8600 різних видів птахів, а приручено
їх лише кілька видів: кури, індики, гуси, качки, цесарки,
голуби та ін.
Птахи, як і ссавці, походять від рептилій (плазунів).
Тому в будові птахів і ссавців багато спільного.
З другого боку, птахи мають ряд особливостей будови, які
виникли в них в результаті еволюції, завдяки
пристосуванню до польоту.
Скелет. Його маса становить 9-12% маси тіла птаха.
Кістки пневматичні - заповнені повітрям, що надходить з
повітроносних мішків.
Кістки міцні завдяки високому вмісту солей кальцію.
Усередині трубчастих кісток є вторинна губчаста
(медулярна) кіст­кова тканина.
У період яйцекладки солі кальцію вивільняються в першу
чергу з вторинної губчастої кісткової тканини і йдуть на
формування яєчної шкаралупи.
Коли в кормі не вистачає мінеральних речовин, солі
кальцію, виділені з кісток, не відновлюються, що
призводить до порушення обміну речовин і зменшення
міцності скелета.
У скелеті птахів розрізняють ті самі відділи, що й у
ссавців: осьовий скелет і скелет кінцівок (рис.).
Скелет курки: 1 — різцева кістка; 2 — носовий отвір; З — носова і 4 — слізна кістки; 5 —
перпендикулярна пластинка решітчастої кістки; 6 — зубна. 7 — піднебінна, 8 — квадратно-
вилична, 9 — крило­видна, 10 — квадратна і 11 — суглобова кістки; 12 — барабанна
порожнина;13 — перший шийний хребець; 14 — другий палець; 15 — третя п’ясна кістка;
16— третій палець; 17 — зап’ястна променева ; 18 — зап’ястна ліктьова кістки; 19 —
четвертий палець; 20 — промене­ва, 21 — ліктьова і 22— плечова кістки; 23 — грудні
хребці; 24 — лопатка; 25 - клубова кістка; 26 — сідничний отвір; 27 — хвостові хребці; 28 —
нігостиль; 29 — коракоїдна кістка; 30— ключиця; 31 — грудина; 32 — реберний відросток;
33- боковий відросток; 34 — середній від­росток; 35 — гребінь грудини; 36 — астернальні й
37 — стернальні ребра; 38 — гачковидний від­росток; 39 — замкнений отвір; 40 — сіднична;
41 — лобкова і 42 — стегнова кістки; 43—колін­на чашечка; 44 — малогомілкова; 45 —
великогомілкова; 46 — плеснова і 47 — перша плеснова кістки; 48 — перший, 49 — другий,
50—третій і 51 — четвертий пальці.
Скелет качки
Скелет гуски
Шийний відділ хребта довгий.
У курей він складається з 13-14, у гусей - із 17-18 хребців.
Перший шийний хребець з’єднує­ться з одним кулястої
форми виростком потиличної кістки.
Ця особливість потилично-атлантного суглоба і надає
великої рухли­вості голові птахів.
Грудний відділ хребта в курей складається з семи, у гусей
і качок - з дев’яти хребців.
Середні хребці (з другого по п’ятий) зростаються в єдину
кістку.
Ребра.
Кількість пар ребер відповідає кількості грудних хреб­ців.
Ребро складається з вертебральної і стернальної частин,
з’єд­наних між собою під кутом.
Ребра, кінці яких з’єднуються з груд­ною кісткою,
називаються стернальними.
Перші 2-3 ребра не з’єднуються з нею і називаються
астернальними.
На каудальному краї кожного ребра є гачкоподібний
відросток, який з’єднується з наступним ребром.
Завдяки цим відросткам грудна клітка птахів міцна.
Грудна кістка розвинена дуже добре, бо є місцем
прикріплення міцних грудних м’язів, що зумовлюють
політ.
На вентральній по­верхні грудної кістки, є гребінь - кіль,
спереду - суглобова ямка для з’єднання з коракоїдною
кісткою, а ззаду - три від­ростки: реберний, боковий і
середній.
Довжина кіля зумовлена добрим розвитком грудних м’язів
і внутрішніх органів.
Кіль
Поперекові й крижові хребці зростаються між собою, а
також з тазовими кістками, утворюючи міцну основу
кінцівок.
Хвостовий відділ хребта
малорухомий, складається в
курей з 5-6, в гусей і качок -
із 7 хребців.
Останній хвостовий хребець
видовжений, називається
куприком або пігостилем.
Череп у птахів дуже легкий, чітко поділений на мозковий і
ли­цевий відділи.
Мозковий відділ складається із зрослих між собою
потиличної, клиновидної, вискової, тім’яної, лобної,
слізної і решіт­частої кісток.
Лицевий відділ менш розвинений.
До складу лицевого черепа входять парні кістки: різцева,
носова, верхньощелепна, під­небінна, криловидна, вилична,
квадратна, квадратно-вилична, ниж­ньощелепна і
під’язикова.
До непарних кісток належить леміш.
Зубів у птахів немає.
Носова, різцева і верхньощелепна кістки, зростаючись між
собою, утворюють наддзьоб’я - кісткову основу верхньої
частини дзьоба.
Наддзьоб’я в місці з’єднання з лобною кісткою еластичне,
що зумовлює його відносну рухомість.
Оральний кінець нижньої щелепи є кістковою основою
піддзьоб’я.
Квад­ратна кістка сприяє значній рухомості нижньої і
верхньої щелеп, що має важливе значення під час
ковтання великих шматків корму.
Скелет грудних кінцівок птахів різко відрізняється від
грудних кінцівок ссавців.
У птахів вони становлять основу крила.
Плечовий пояс складається з трьох кісток: лопатки,
коракоїдної кістки й ключиці.
Лопатка має вигляд тонкої вузької плас­тинки.
Нижній її кінець разом з коракоїдною кісткою утворює
суглобову ямку для плечової кістки.
Коракоїдна, або вороняча, кістка трубчаста.
Верхнім кінцем з’єднана з лопаткою і ключицею, нижнім -
з грудною кісткою.
Ключиця вгорі з’єднується з лопат­кою, а внизу
зростається з однойменною кісткою другого боку.
Скелет вільної кінцівки поділяється на три ланки: плечову
кіст­ку, передпліччя і кисть.
Плечова кістка порожниста, крізь спеціальний отвір
заповнюється повітрям з міжключичного повітроносного
мішка.
Передпліччя складається з променевої і ліктьової кісток.
Між ними є міжкістковий простір.
Кисть птахів значно змінена.
У ній три п’ясні кістки, зрослі між собою, і три пальці,
дуже редуковані.
З них тільки третій палець з двома фалангами, у решти
пальців по одній фа­ланзі.
Скелет тазових кінцівок поділяється на тазовий пояс і
вільну кінцівку.
Тазовий пояс складається з клубової, сідничної і лобко­вої
кісток, які зростаються з поперековими і крижовими
хребцями.
На відміну від ссавців у птахів лобкові й сідничні кістки
одного боку не зростаються з однойменними кістками
другого боку.
Тому нижня частина таза відкрита і не перешкоджає
знесенню великого яйця.
Скелет вільної кінцівки поділяється на стегнову кіст­ку,
кістку гомілки і стопи.
Заплесновий суглоб особливої будови.
У ньому немає коротких кісток; вони зростаються з
великогоміл­ковою і плесновою кістками.
Плеснова кістка утворена трьома зрос­лими кістками.
З чотирьох пальців перший палець слабо розвинений і
напрямлений назад; другий, третій і четвертий пальці
напрямлені вперед.
Перший палець складається з двох фаланг, другий - з
трьох, третій - з чотирьох, четвертий - з п’яти.
У курей деяких порід на тазовій кінцівці п’ять пальців.
М’язи. Більшість м’язів птахів відповідає м’язам ссавців,
але в їхній будові є ряд особливостей (рис.).
Вони бідні на сполуч­ну тканину і складаються з
поперечносмугастих волокон меншого діаметра, ніж у
ссавців.
У водоплавних птахів усі м’язи червоного кольору
внаслідок великої кількості міоглобіну.
У курей та індиків поряд з червоними м’язами є білі
(м’язи крила і грудей).
Грудні м’язи становлять 45-50% маси всіх м’язів.
 М’язи курки:
1- напівсухожильний м’яз; 2-двоголовий
м’яз стегна; З- напружувач широкої фасції;
4- кравецький і 5- зубчастий вентральний
м’язи; 6- м’яз крилової складки; 7-
передлопатковий м’яз; 8- найширший м’яз
спини; 9- м’язи крила; 10- м’язи, що
розгинають шию й голову і відхиляють їх
убік; 11- м’язи, що згинають шию й голову;
12- косий черевний зовнішній; 13-
поверхневий грудний; 14- литковий і 15-
п’ятковий та малогомілковий дов­гі м’язи;
16- абдуктор четвертого пальця; 17- згинач
пальців; 18- розгиначі пальців.
Вони біологічно цінніші, ніж усі інші м’язи.
У них багато міофібрил і мало саркоплазми.
М’язи хребта, за винятком шийного відділу, розвинені
слабо.
Шийні м’язи, навпаки, численні й зумовлюють велику
рухливість цього відділу.
Діафрагма слабо розвинена і повністю не відокрем­лює
грудну порожнину від черевної.
М’язи тазової кінцівки добре розвинені, характерні
великою довжиною сухожиль.
Особливе значення для удержування на гіл­ках або
перекладині сідла має частина сухожилля стрункого м’яза.
Вона перекидається через колінну чашку і з’єднується з
сухожил­лям поверхневого згинача пальців.
У птахів у сидячому положенні сухожильна гілка
стрункого мускула натягується випнутою вперед колінною
чашкою і без напруження решти м’язів згинає пальці.
Це пристосування дає змогу птахові міцно триматися на
гілках під час сну.
Шкіра та її похідні. Шкіра птахів тонка, без потових і
сальних залоз, тільки в ділянці куприка хвоста в усіх
птахів зосе­реджено сальні залози, які називаються
куприковими.
Секре­том цих залоз птахи змазують пір’я, захищаючи його
від намокан­ня.
Шкіра плесна і пальців покрита роговими лусочками.
Добре розвинений підшкірний шар.
Похідним елементом є пір’я, що утворює своєрідний
роговий покрив птаха.
Залежно від функції розрізняють пір’я: пухове, махо­ве,
контурне, або покривне, і рульове.
Пір’їна складається з пруж­ного стрижня й опахала.
Ділянка стрижня, де немає опахала, на­зивається
колодочкою, інша його частина - стеблом.
Опахало утворене великою кількістю рогових пластинок -
гілок, які мають промені із спеціальними гачками.
Так формуєть­ся тонке, легке і разом з тим міцне опахало
пір’їни.
У дорослого птаха за довгими пір’їнами хвоста - косицями
ви­значають стать.
У півня косиці дуже розвинені.
Косиці качура кіль­цеподібно закручені.
Органи травлення. Птахи, як правило, живляться більш
кон­центрованим кормом, ніж травоїдні, тому в них
відносно короткі кишки. їх довжина перевищує довжину
тіла в курей тільки в шість разів, а в качок усього в чотири
рази.
Ротоглотка не має м’якого піднебіння, зубів, ясен.
Немає також губів, їх замінюють рогові утвори -
наддзьоб’я і піддзьоб’я.
Слабо розвинені слинні залози.
Усі вони належать до слизових залоз.
 Органи травлення птиці:
1- стравохід; 2- залозиста частина шлунка;
3- м'язова частина шлунка;
4,5- петлі дванадцяти палої кишки; 6- пуста
кишка; 7- дивертикул; 8-клубова; 9- сліпа
кишка; 10- пряма кишка; 11- клоака; 12-
селезінка; 13- селезіночка частка
підшлункової залози; 14- дорсальна частка
підшлункової залози; 15- вентральна частка
підшлункової залози; 16- протока
підшлункової залози; 17- печінково-
кишкова протока; 18- міхурно-кишкова
протока; 19 - сечоводи; 20- яйцепровід; 21 –
анальний отвір; 22- черевна артерія; 23-
краніально брижова артерія.
 Внутрішні органи курки
 1- головні бронхи; 2- легені; 3- сліпі
кишки; 4- яєчник; 5- нирки;
6- яйцепровід; 7- клоака; 8- пряма
кишка; 9- брижа; 10- порожня
кишка; 11- дванадцятипала кишка;
12- підшлункова залоза;
13- м'язовий шлунок; 14- печінка;
15- селезінка; 16- жовчний міхур;
17- залозистий шлунок; 18- серце;
19- воло; 20- трахея; 21- стравохід;
22- верхня дихальна гортань
Язик має форму дзьоба, покритий слизовою оболонкою з
ниткоподібними сосочками.
Смакових сосочків немає.
Тверде під­небіння продовжується до хоан, що являють
собою парну щілину.
Глотка коротка, слизова оболонка її вистелена
багатошаровим епі­телієм.
Стравохід довгий, при вході в грудну порожнину утворює
розширення - воло.
У гусей і качок воло слабо розвинене.
1- стравохід;
2- праве воло;
3- ліве воло;
4- залозистий шлунок (розтин);
5- м'язовий шлунок (розтин).
Сли­зова оболонка вола має залози: їхній слизовий секрет
зволожує корм.
Із вола корм переміщується в залозисту, а потім у м’язову
частину шлунка.
У стінках залозистої частини шлунка є отвори травних
залоз.
Вони відповідають залозам дна шлунка ссавців.
Слизова оболонка м’язової частини шлунка виділяє
речовину, яка твердне, утворюючи міцну плівку -
кутикулу.
 Шлунок птиці (курки):
А- загальний вигляд, Б -
розтятий шлунок.
I - залозистий шлунок: 1 -
отвори залоз;
II — м`язовий шлунок: 2 -
м`язи стінки шлунку,
3 - кутикула шлунку;
III - отвір в дванадцятипалу
кишку.
У цій самій частині шлунка є й травні залози, подібні до
пілоричних залоз ссавців.
Стінка м’язового шлунка товста внаслідок дуже
розвиненої м’язової оболонки. її скорочення сприяють
механічній оброб­ці корму.
З м’язової частини шлунка бере початок дванадцятипала
кишка.
Її отвір міститься поряд з отвором залозистої частини
шлунка.
Розрізняють тонку і товсту кишки.
До тонкої кишки належать відділи: дванадцятипалої,
порожньої і клубової кишок.
Їхня слизова оболонка має трубчасті, загальнокишкові
залози і ворсинки.
Останні є і в слизовій оболонці товстої кишки.
Товста кишка коротка, складається з двох відділів: слі­пих
кишок і прямої кишки, які відкриваються в клоаку.
Ободової кишки немає (див. табл. IV).
Печінка темно-коричневого
кольору, велика.
має дві част­ки.

1- жовчний міхур;
2- низхідне та висхідне
положення
дванадцятипалої кишки
Жовчний міхур міститься з медіальної поверхні правої
частки.
Підшлункова залоза досить туга, жовтувата,
стрічкоподібної форми.
У курей вона складається з трьох часток і лежить у довгій
петлі дванадцятипалої кишки.
Клоака являє собою значне розширення кінцевої частини
прямої кишки, складками поділяється на три відділи.
У середній відділ відкриваються сечоводи, сюди
виділяється сеча.
У півнів, крім того, в це місце надходить сперма із
сперміопроводів, а в курок - яйце з пташиної матки.
Дорсальна стінка слизової клоа­ки у молодих птахів має
дивертикул, або фабрицієву сумку, після статевого
дозрівання вона редукується.
Роль її недо­статньо з’ясована. Її відносять до лімфоїдних
органів, які проду­кують лімфоцити й антитіла.
Задній відділ слизової оболонки клоаки у качура, гусака
утво­рює складку, що виконує функцію статевого члена.
Органи дихання птахів різко відрізняються від органів
дихан­ня ссавців.
У носовій порожнині містяться хрящові раковини; нізд­рі
покриті носовими клапанами.
Гортань складається з трьох хря­щів: двох черпакуватих і
одного кільцевидного.
Голосові зв’язки редуковані, звук утворюється в іншому,
спеціальному органі - співочій гортані, що розміщена в
ділянці біфуркації трахеї, у груд­ній порожнині.
Легені відносно малі, але це компенсується особливою їх
будовою.
3- трахея;
4- співоча гортань;
5- головні бронхи;
6- зубчасті
латеральні
краї лівої та правої
легень
Головні бронхи, увійшовши в легені, пронизують їх
наскрізь, а потім розширюються в тонкостінні черевні
повітроносні мішки.
Усередині легені від головного бронха відходять вторинні
бронхи, які утворюють легеневі альвеоли.
Частина вторинних брон­хів, вийшовши з легень,
формують повітроносні мішки.
Бронхи всередині легень називаються ентобронхами, а
поза легенями - ектобронхами.
Повітроносних мішків дев’ять.
Один непарний - міжключичний мішок, усі інші парні:
шийні, краніальні грудні, каудальні грудні, черевні
(найбільші).
Вони розміщуються між внутрішніми органа­ми, а їхні
відростки проникають у кістки і між мускули.
Крім охолодження й полегшення тіла, повітроносні мішки
відіграють певну роль у диханні.
Повітря під час видиху проходить з них також через легені
й окислює кров.
Отже, кров окислюється під час вдиху й видиху.
Органи сечовиділення. З органів сечовиділення у птахів є
тіль­ки нирки і сечоводи.
Сечового міхура і сечостатевого каналу немає.
Нирки буро-червоного кольору, великі, кожна складається
з трьох лопатей і лежить у ямках під крижами.
Паренхіма нирки не розділена на сечовидільну і провідну
зони.
Сечоводи від­криваються в середній відділ кло­аки.
Органи розмноження. Ста­теві органи самця
складаються з парних сім’яників і сперміопроводів.
Придаткових статевих залоз, сечостатевого ка­налу й
статевого члена в півня й індика немає.
У качура й гусака є слабо розвинений статевий член, в
основі якого лежить фіб­розна тканина.
Сім’яники оваль­ної форми, лежать у черевній по­рожнині,
спереду і нижче від ни­рок.
Сперміопроводи мають ви­гляд білих, дуже покручених
шнурів, що йдуть у клоаку по бо­ках сечоводів.
Статеві органи самки представлені лівим яєчником і
лівим яйцепроводом (рис.).
Яєчник міститься зліва від се­редньої лінії тіла, біля
передньо­го краю лівої нирки, вкритий серозною
оболонкою і на ній підвішений.
В яєчнику розрізняють кірковий шар (фолікулярний), в
якому зосереджені яйцеклітини, і мозковий - судинний
шар.
Незрілі яйцеклітини - овоцити мі­стяться у фолікулах.
В яєчнику курок налічується до 3500 овоцитів різної
величини. Тому розмір яєчника залежить від зрілості яєць.
Статева система
 Яйцепровід курки:
1 - яєчник з фолікулами;
2 - оболонка фолікула; З - лійка
яйцепроводу; 4- білкова
частина яйцепроводу;
5 - пере­шийок; 6 - шкаралупна
частина; 7 - вихідна частина;
8 - клоака; 9 - пряма кишка;
10 - брижа із судинами.
Тому розмір яєчника залежить від зрілості яєць.
У період яйцекладки серед дрібних фолікулів трапляються
великі, які особливо збільшуються за рахунок жовтка в
останні 9 днів до овуляції.
У цей період розвитку овоцит складається із зародкового
диска, в якому містяться ядро і цитоплазма, а також
великої кількості жовтка.
Він являє собою запас поживних речо­вин.
За складом неоднорідний.
Розрізняють світлий і темний жовток. .
Яйцепровід - досить довга (15-60 см) трубка з двома
отворами.
Один отвір відкривається в черевну порожнину, дру­гий - у
клоаку.
Залежно від будови і функції слизової оболонки
яйцепровід поділяють на такі п’ять відділів: лійку,
білковий від­діл, перешийок, пташину матку і піхву.
Під час овуляції розривається фолікул у ділянці рубчика,
або стигми, і яйцеклітина потрапляє у лійку, де й
запліднюється.
Яйце просувається після цього в яйцепровід.
У білковій частині воно вкривається білком, що
виділяється трубчастими залозами й окре­мими
епітеліальними клітинами слизової оболонки.
Білок неодно­рідний.
Спочатку виділяється густий білок, який вкриває жовток
формує градинки, або халадзи.
На межі з пташиною маткою яйцепровід стає вужчим і
називається перешийком.
Тут яйце вкри­вається шкірястою шкаралупою.
Пташина матка - частина шир­ша, в її слизовій оболонці є
залози, які виділяють секрет, багатий на вапно.
У пташиній матці яйце покривається вапняною
шкаралупою.
Сформоване яйце потрапляє через піхву в клоаку і
виводиться назовні.
Органи крово- і лімфообігу. У будові кровоносних судин
пта­хів є ряд істотних особливостей.
Велике коло кровообігу починає­ться не лівою, а правою
аортою.
Ліва аорта редукована.
Шию й голову живлять дві плечоголовні артерії, які
самостійно відходять від аорти.
Закінчується велике коло кровообігу в правому перед­серді
трьома порожнистими венами: двома передніми і однією
зад­ньою.
Мале коло кровообігу не має істотних відмінностей.
Лімфа­тична система в курей складається тільки з
лімфатичних судин.
Лімфатичних вузлів немає.
У водоплавних птахів лімфатичні вуз­ли є.
Селезінка птахів червоного кольору, куляста.
Розміщена на межі залозистого і м’язового відділів
шлунка.
Тимус виконує кровотворну функцію.
У ньому розрізняють пра­ву і ліву половини, які у вигляді
чоткоподібних тяжів з шістьма - вісьмома частками
бобоподібної форми тягнуться по боках шиї,
безпосередньо під шкірою.
Маса загрудинної залози збільшується до 4-5 місяців,
після статевого дозрівання - зменшується.
В одно­річних курей вона має масу від 1,5 до 4,75 г.
Кров птахів відріз­няється від крові ссавців більшим
вмістом білка, глюкози і солей кальцію.
Ще більше цих речовин у крові несучок.
Формені елемен­ти крові птахів також мають особливості.
Еритроцити овальної форми, з ядрами; видовженої форми
й тромбоцити.
Залози внутрішньої секреції. Гіпофіз птахів невеликий,
має масу 40 мг.
Він розміщений вентральніше від довгастого мозку в ямці
основи черепа й складається з передньої частки -
аденогіпофіза і задньої частки - нейрогіпофіза.
Обидві частки не зро­стаються між собою.
Проміжної частки немає.
Епіфіз міститься в складці твердої мозкової оболонки між
великими півкулями головного мозку і мозочком.
Формою нагадує трикутну піраміду.
У молодих птахів до статевого дозрівання в паренхімі
містяться пухирці, заповнені однорідною речовиною.
Піс­ля статевого дозрівання вони зникають.
Щитовидна залоза складається з двох часток - правої і
лівої.
Маса кожної частки - близько 200 мг.
Вони круглої або овальної форми, буро-червоного кольору,
містяться в грудній по­рожнині, у ділянці співочої гортані,
біля основи загальної сонної артерії.
Паренхіма представлена фолікулами, які заповнені
колоїдом.
Згодовування птахам щитовидної залози спричинює в них
линяння.
Паращитовидні залози розміщені в грудній порожни­ні,
поблизу щитовидних залоз, мають кулясту форму,
сіророжевий колір.
Якщо видалити паращитовидні залози, птахи гинуть.
Надниркові залози - парні органи, у дорослих птахів
темно-коричневого кольору.
Лежать вони з медіо-вентрального бо­ку нирок, по боках
аорти.
Кіркова і мозкова речовини в наднирко­вій залозі не
відокремлені, їхні клітинні тяжі переплітаються між
собою.
Нервова система й органи чуттів. Нервова система птахів
при­мітивніша, ніж у ссавців.
Головний мозок має відносно невеликі півкулі й вели­кий
мозочок.
Складається мозочок в основному з черв’ячка.
Пів­кулі майже гладкі: борозен і звивин немає.
Нюхові частки розви­нені слабо, що пов’язане з
недостатнім розвитком органа нюху.
Зорові частки, навпаки, дуже великі, оскільки орган зору
дуже розвинений.
НЕРВОВА СИСТЕМА
1- передній мозок;
2- середній мозок;
3- мозочок;
4- проміжний мозок
Орган слуху складається із середнього і внутрішнього
вуха.
Будова решти органів у загальних рисах подібна до будови
відповідних органів ссавців.
Півник Курочка Півник Курочка