Колективізація

Вставьте здесь фото

Климов Дмитро

К 22 ШП
Колективіз Масове створення колективних господарств (колгоспів),
що супроводжувалося ліквідацією одноосібних
ація господарств, переданням у колгоспи землі, худоби,

сільського інвентаря. Курс на колективізацію взято в грудні 1927р.

на 15 з'їзді ВКП(б)
господарст
ва в СРСР
Розглядачи перший п'ятирічний план, більшовики розраховували, що в кращому разі вони зможуть колективізувати 20 %
селянських дворів (для України це завдання виражалося в 30%).
Радянські плани розвитку промисловості спиралися на те, що держава зможе дешево купувати зерно у селян. Це дало б їй змогу
як забезпечувати хлібом зростаючу робочу силу в містах, так і продавати його за кордон, прибутки з чого в свою чергу йтимуть
на фінансування індустріалізації.
Сталінське керівництво надавало Колективізація розглядалась як засіб для прискорення
перевагу саме колективізації, тому індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного
що шляхом прямого
селянства — ворога радянської влади.
адміністративного впливу на
колгоспи селянські ресурси можна
було вільно викачувати в бюджет і
будувати на цій базі
промисловість, утримувати велику
армію, управлінський апарат.
  Січень, 1928 р. – рішення політбюро ЦК КПРС про примусове

Важливі вилучення у селянства зернових надлишків та необхідність

форсованої колективізації.
 Грудень, 1929р. – перехід до відкритого терору проти
дати «куркульства».
 Квітень 1929 р. – Прийняття 16 партконференцією 1-го
п’ятирічного плану, який передбачав залучити до
сільськогосподарської кооперації 85% населення, а у колгоспи —
18–20% (на Україні — 30%). Однак вже влітку лунають гасла
«шалених темпів колективізації».
 Листопад 1929 р. – Пленум ЦК ВКП(б), на якому генеральний
секретар ЦК КП(б)У С.Косіор підтримав пропозицію Й.Сталіна,
В.Молотова і Л.Кагановича завершити колективізацію протягом
року.
 Січень 1930 р. – Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і
заходи допомоги держави колгоспному будівництву», в якій
планувалося завершити колективізацію на Україні восени 1931 р.,
або навесні 1932 р. Постанова закликала до «соціалістичного
змагання по організації колгоспів».
Насильницьке На виконання рішень Москви партійно-державний апарат України
виступив з рядом власних ініціатив щодо прискорення темпів колективізації.
24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим
створення партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: «Степ треба
цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до
осені 1930 р.». Таким чином, вузьке коло партійних намісників центру, яким

колгоспів
належала вся повнота влади в республіці, скоротило строки колективізації на
1—1,5 року.
У січні 1930 р. голова Колгоспцентру СРСР Г. Камінський, виступаючи
перед представниками районів суцільної колективізації, сказав: «Якщо... ви
перегнете палицю і вас заарештують, пам'ятайте, що вас заарештували
за революційну справу». Отже, партійні й державні керівники заздалегідь
«відпускали гріхи» насильникам, звільняючи їх від будь-яких правових чи
моральних норм.
 У відповідь на жорстоку політику держави селянство стало все більш відверто висловлювати своє
незадоволення.Насамперед селяни вдавалися до такої форми спротиву, як приховування зерна.Спочатку вони ховали зернов
межах своїх господарств, але згодом, після застосування трусів на селянських подвір’ях, зерно почали переховувати в стогах
сіна, в ярах, лісах, устепу. Хоча найбільшу активність тут зрозуміло проявляли заможні верстви селян, теж саме в міру своїх
можливостей робили середняки й біднота, які мали “ лишки” хліба. Навіть колгоспники, як тільки могли, намагалися уникнути
конфіскацій.

Перші спроби селянства протидіяти політиці режиму знайшли свій вияв в різкому скороченні господарської активності.
Що позбавитися куркульського клейма, яке держава активно наставляла, заможні селяни спішно почали проводити
“саморозкуркулення” своїх господарств. Вони відмовлялися від орендованої землі, розпродували робочу худобу, переставали
наймати робітників.
 Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її
властям. Це явище набрало приголомшуючих масштабів: між 1928 і 1932 рр. Україна втратила близько половини поголів'я
худоби.

 Особливо поширилися так звані «бабські бунти» — повстання жінок, які вимагали повернення відібраної власності. У
випадках великих повстань озброєних селян уряд посилав на їх придушення регулярні війська та підрозділи ОДПУ.
«Запаморочення 2 березня 1930 року в газеті «Правда» опублікована стаття Сталіна

від успіхів» «Запаморочення від успіхів» про «перегинах на місцях», допущених при
колективізації. У ній Сталін засудив численні випадки порушення принципу
добровільності при організації колгоспів.

Він критикував зайву «завзятість» у справі розкуркулення, жертвами

якого стали багато середняки. Вся відповідальність за допущені помилки
покладалася на місцеве керівництво.
 Результати та наслідки колективізації:

 Фізичне знищення самостійних, заможних селян, які бажали працювати без диктату з боку держави;

 Дезорганізація сільськогосподарського виробництва;

 Скорочення поголів'я худоби;

 Повне одержавлення сільськогосподарського виробництва, підпорядкування усіх сфер сільського життя партійно-
державному керівництву;

 Масове переселення селян у міста.