Тема: Матеріали для відбитків.

Класифікація, вимоги, властивості,

склад, застосування.
 Матеріали, що використовуються для отримання
відбитків, називають відбитковими.
Вимоги до матеріалів, з яких виготовляють
відбиткові маси:
1. Розм'якшуються при температурі, при якій не відбувається
опіку слизової оболонки.
2. Легко вводитися і виводитися з порожнини рота.
          

3. Швидко застигати при температурі порожнини рота.

          

4. Не деформуватися при уведенні відбитка.

          

5. Не мати неприємного смаку і запаху.

          

6. Бути гігієнічними.

    

7. Бути дешевим.

    
 Вимоги до відбиткових мас:
 1)давати точний відбиток рельєфу слизової оболонки порожнини рота і зубів;
 2)не деформуватися і не скорочуватися під час та після виведення з порожнини рота;
 3)не прилипати до тканин протезного ложа;
 4)не розчинятися в слині;
 5)розм'якшуватися при температурі, що не загрожує опіком слизової оболонки;
 6)легко вводитися і виводитися з порожнини рота;
 7) не занадто швидко або повільно тверднути, дозволяючи лікареві провести всі необхідні
маніпуляції;
 8)не з'єднуватися з гіпсом моделі й легко відокремлюватися від неї;
 9)зберігатися при кімнатній температурі тривалий час, не деформуючись;
 10)     дозволяти повторне застосування матеріалу після його стерилізації (для гідроколоїдних мас);
 11) легко піддаватися розфасуванню і дозуванню, бути зручними для збережен­ня і транспортування..
 Класифікація відбиткових матеріалів:
І. Твердіючі (ті що кристалізуються):
- гіпс;
- цинкоксидевгенолові (репін, дентол).
ІІ. Еластичні:
- гідроколоїдні;
- альгінатні;
- силіконові;
- тіоколові (полі сульфідні);
- поліефірні.
ІІІ. Термопластичні.
Класифікація відбиткових матеріалів за фізико-механічними
властивостями (І. М. Оксман):

1. Ті що кристалізуються (гіпс, цинкоксидевгенолові маси:

репін, дентол)
2. Термопластичні маси (стенс-03, віск, маси Вайнштейна,
Керра, адгезаль, стоматопласт, ортокор);
3. Еластичні (альпласт,стомальгин, кальцинат, кальцинат-
гідроколоїдна маса та ін.);
4. Матеріали які полімеризуються (АКР-100, силіконові
відбиткові, матеріали, стиракрил).
 Класифікація О. І. Дойникова, В. Д. Синицина:
За фізичним станом:
 1)     твердокристалічні;
 2)     еластичні;
 3)     термопластичні;
 4)  полімеризуючі.
За хімічною природою:
 1)     гіпс;
 2)  цинкоксидевгенол;
 3)     альгінатні;
 4)  силіконові;
 5)     тіоколові;
 6) епоксидні.
  На основі ефірів каніфолі:
 1) самотвердіючі.
 За ділянкою застосування:
 1)     самотверднучі для корекції базису протеза;
 2)  силіконові та тіоколові застосовують під час отримання відбитків із
коронко­вої частини зуба при часткових дефектах та з беззубих щелеп;
 3)     епоксидні та на основі ефірів каніфолі (тільки при беззубих
щелепах);
 4)  усі інші застосовуються для всіх видів відбитків;
 5)  гіпс використовується, крім того, для отримання моделей щелеп.
 ТІ ЩО КРИСТАЛІЗУЮТЬСЯ (ТВЕРДОКРИСТАЛІЧНІ)
ГІПС. Це природний матеріал, що утворився шляхом випадання його в осад із
розчинів, збагачених сульфатними солями, або шляхом вивітрювання гірських порід.
Гіпс у природі зустрічається у вигляді мінералу — водяної або воднево-
сірчанокислої солі кальцію CaSO4•2H2O. Природний гіпс має кристалічну
структуру. Кристали чистого гіпсу прозорі, безбарвні, але за наявності різноманітних
домішок набувають жовтуватого, рожевого, бурого і навіть чорного забарвлення. У
чистому вигляді гіпс зустрічається рідко. Постійними домішками є карбонати, кварц,
пірит і глинисті речовини.
В ортопедичній стоматології застосовують зневоднений або напівводяний гіпс
CaSO4•0,5Н2О. Для отримання напівводяного гіпсу природний, очищений від
домішок гіпс піддається подрібненню у спеціальних подрібнювальних установках - у
гіпсових млинах до дрібного однорідного порошку. Потім подрібнений гіпс
завантажують у гіпсові печі і спікають за температури 140-190 °С протягом 10-12
год. Кращі гатунки гіпсу отримують за температури 170 ° С у разі спікання протягом
12 год. Залежно від температури спікання, тиску, часу можна отримати різноманітні
гатунки гіпсу, що відрізняються термінами затвердіння і міцності.
 Медичний гіпс— тоншого помолу. Для зуботехнічних потреб випускають гіпс двох
гатунків: для відбитків і для моделей.
Перший — порошок дрібного помолу, 96 % якого проходить через сито з 1600 отворами на 1
см2. Він часто буває зафарбованим у рожевий колір алізарином або харчовим жировим
"Суданом Ж". Для поліпшення органолептичних якостей до нього додають 0,03 % м'ятної олії.
У суміші з водою гіпс має здатність приєднувати воду, перетворюючись знову в двоводневий та
затвердіваючи. Затвердіння гіпсу настає не раніше ніж через 1,6 хв і закінчується не пізніше 5
хв.
Гіпс для моделей має грубіший помол. Він цілком проходить через сито з 900 отворами на 1
см2. Час його кристалізації: початок не раніше 4-ї хвилини, закінчення не пізніше 6-ї хвилини. З
найбільш тонкого помолу отримують мармуровий гіпс, який просівається через сито з 4900
отворами на 1 см2. Подрібнений на заводі гіпс упаковують у металеві бочки, які закриваються
герметично, або міцні паперові мішки, щоб уникнути поглинання гіпсом вологи з повітря.
Зберігати гіпс необхідно в сухому місці.
Гіпс в ортопедичній стоматології застосовується майже на всіх етапах виготовлення протезів
різноманітних конструкцій: для одержання відбитків (в останні роки для цих потреб
застосовується набагато рідше), виготовлення моделей, масок лиця, паяння, у разі загіпсовки в
оклюдатор (артикулятор) або в пресформу. Діапазон його застосування дуже широкий.
Відомо багато різновидів гіпсу, що випускається для потреб ортопедичної стоматології. Відповідно до вимог міжнародного
стандарту (ISO) за ступенем твердості виділяють 5 класів гіпсу:

 1)м'який, використовується для одержання відбитків (оклюзійних);

 2)звичайний (природній) використовується для накладання гіпсових пов'язок у загальній хірургії (даний тип гіпсу в
літературі іноді позначається терміном "медичний гіпс"), наприклад "Галіпластер" (фірма Таленіка", Югославія), до
складу якого входить ос-напівгідрат сульфату кальцію;

 3)твердий — використовується для виготовлення діагностичних і робочих моделей щелеп у технології знімних зубних
протезів, наприклад «ІІлас-топ-L» (фірма "ДжіСі", Японія), «Гіпсогал» (фірма Таленіка", Югославія), доскладу якого
входить а-напівгідрат сульфату кальцію;

 4)надтвердий, супергіпс, використовується для одержання розбірних моделей щелеп, наприклад, «Фуджирок-ЕР» (фірма
"ДжіСі", Японія), «Галіг-раніт» (фірма 'Таленіка", Югославія), до складу якого входить a-напівгідратсульфату кальцію;

 5) особливо твердий супергіпс із домішками синтетичних компонентів. Даний вид гіпсу має підвищену поверхневу
міцність. Для замішування потрібна висока точність співвідношення порошку і води. Так, наприклад «Дураліт-S»,
матеріал на основі синтетичного a-напівгідрату сульфату кальцію, характеризується дуже низьким розширенням під час
затвердіння, що забезпечує одержання точних робочих моделей.
Гіпс стає пластичним у разі замішування з водою у пропорції 1:2.
Замішують його в гумовій колбі.
Швидкість затвердіння гіпсу залежить від цілої низки чинників: температури —
підвищення її до 30-37 % призводить до скорочення терміну затвердіння гіпсу (вища
температура не впливає на швидкість затвердіння), ступінь помолу також має значення.
Чим вища тонкість помолу гіпсу, тим більша поверхня дотику, що призводить до
прискорення процесу затвердіння. Чим інтенсивніше перемішування, тим повніший
контакт між гіпсом і водою і, відповідно, тим швидше перебігає процес затвердіння.
Швидкість затвердіння залежить від кількості взятої води.
Крім того, процес затвердіння гіпсу можна прискорити (застосування каталізаторів) або
сповільнити (застосування інгібіторів). Найефективніші такі каталізатори: сульфат калію,
сульфат натрію, хлористий натрій, хлористий калій, алюмо-калієві галуни, цитрат калію.
Найчастіше як каталізатор застосовують 3 % розчин кухонної солі. Застосовуючи
каталізатори, необхідно пам'ятати, що міцність гіпсу знижується, тому їх не варто
використовувати під час виготовлення моделей, загіпсовки в кювети. Найпоширенішим
інгібітором є 5-6 % розчин цукру.
Недоліки гіпсу, як відбиткового матеріалу:
Гіпс важко виводиться із ротової порожнини, оскільки він крихкий і розпадається. У такому разі
дрібні частинки, що заповнюють простори між зубами, губляться. Цей недолік гіпсу особливо
проявляється у тому разі, коли спостерігаються дивергенція і конвергенція зубів, їх нахил у
язиковий або щічний бік, а також за наявності пародонтиту, коли збільшуються клінічні коронки
зубів.
Гіпс неможливо використовувати для одержання відбитка під час виготовлення вкладок. До
недоліків належить тривалий час затвердіння,
труднощі відокремлення моделі від відбитка, що потребує певного досвіду і навику,
неможливість повторного використання.
Однак не слід забувати, що гіпс дуже дешевий матеріал і в умовах масового протезування його ще
довгий час будуть застосовувати.
До твердих відбиткових матеріалів належать також ЦИНКОКСИДЕВГЕНОЛОВІ ПАСТИ, серед
яких найбільше поширення має "Репін"(Чехія), що складається із 2 алюмінієвих туб з білою
(основна) і жовтою (каталізаторна) пастами. До складу каталізаторної пасти входять:
 —гвоздична олія (евгенол) — 15 %;
 —каніфоль і піхтова олія — 65 %;
 —наповнювач (тальк або біла глина) — 16 %;
 —каталізатор (прискорювач) (хлористий магній) — 4 %.
Обидві пасти змішуються у рівному співвідношенні. Реакція преципітації, що відбувається між
евгенолом і оксидом цинку, призводить до затвердіння матеріалу, яке прискорюється у разі
інтенсивного замішування, додавання вологи і підвищення температури.
Матеріал призначений для одержання функціональних відбитків, особливо із беззубих щелеп. Він
надає чіткий детальний відбиток слизової оболонки, добре прилипає до індивідуальної ложки,
достатньо легко відокремлюється від моделі.
 ЕЛАСТИЧНІ МАТЕРІАЛИ
ГІДРОКОЛОЇДНІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ.
 Колоїд (від грец. клей) – це двофазна система, в якій часточки однієї речовини (фаза) рівномірно
розміщені між часточками іншої речовини (дисперсне середовище). Колоїдні системи існують у
вигляді золю (рідина) або гелю. Деякі колоїдні системи можуть переходити з одного стану в інший
при певних умовах і називаються зворотними, у інших перехід з гелевої фази у золь неможливий.
 Гідроколоїдні відбиткові матеріали розроблені на основі агар-агару – речовини, яку добувають
з морських водоростей. Вони розм’якшуються при температурі 45º С, стають дуже пластичними і
здатні добре приникати у вузькі простори навіть при незначному тиску, гідрофільні. При охолодженні
маса зберігає хорошу еластичність, добре виводиться з ротової порожнини, без розривів, дає
можливість отримання високоточних відбитків при конвергенції зубів і їх значній рухомості, з
імплантатів. Добре відділяється від матеріалу моделі, дає можливість отримати декілька високоточних
моделей з одного відбитка. Недолік – досить висока початкова температура, необхідність
охолодження в ротовій порожнині (потрібна спеціальна ложка). Вітчизняні відбиткові маси на основі
агару не випускаються, застосування знайшла маса Гелін, що застосовується для дублювання моделей.
Температура плавлення – 70-80º С, температура гелеутворення – 35-38º С. випускається у скляних
банках або поліетиленових пакетах. Масу у подрібненому вигляді розігрівають на водяній бані,
охолоджують до температури 46-48º С і заливають у спеціальну кювету для дублювання. Підлягає
повторному використанню, але з кожним наступним використанням еластичність зменшується.
АЛЬГІНАТНІ МАСИ. Широке впровадження альгінатних відбиткових мас почалося на початку 40-
х років минулого століття. Цей матеріал завоював постійне місце в стоматологічній практиці і
сприяв значному скороченню застосування гіпсу. Винятково багатий різновид альгінатних
матеріалів, які застосовуються у клінічній стоматології, свідчить про велике їх практичне значення.
Альгінатні відбиткові матеріали являють собою наповнені структуровані системи альгінату натрію,
який є тут зшив-агентом. До складу альгінатної композиції звичайно входять такі основні
компоненти: альгінат одновалентного катіону, зшив-агент, регулятор швидкості структурування,
наповнювачі, індикатори і речовини, що коригують смак і колір. Альгінат натрію (основний
компонент) являє собою натрієву сіль альгінової кислоти. Відбиткові матеріали на основі альгінатів
випускали трьох видів, або груп.
Перша група являла собою комплект, що складався із в'язкого (5 % водневого розчину) альгінату
натрію і багатокомпонентного порошку.
Друга група альгінатних матеріалів випускалась у вигляді пасти і порошку, у разі змішування яких
утворювався відбитковий компаунд, що затвердівав за кімнатної температури.
Третя група — найпоширеніші і найточніші альгінатні матеріали, які випускаються у вигляді
багатокомпонентного порошку, до якого додається вода.
ПЕРЕВАГИ: висока еластичність,
добре відтворення рельєфу м'яких і твердих тканин ротової порожнини,
простота застосування.
НЕДОЛІКИ: відсутність прилипання до відбиткових ложок
усадка в результаті втрати води.
Використовуючи альгінатні матеріали, необхідно особливо точно дотримуватись інструкцій заводу-
виробника.
Представники: Стомальгін, Еластік Плюс, Альгіногол….
СИЛІКОНОВІ МАСИ. Створені на основі кремнійорганічних полімерів – силіконових каучуків у
50-х роках ХХ ст. Найбільш універсальні, мають низьку усадку, точно відображають найдрібніші
деталі рельєфу, легко відділяються від моделі. Випускаються у вигляді систем «паста-рідина» або
«паста-паста». Призначені, в основному, для отримання подвійних і комбінованих відбитків при
виготовленні високоточних незнімних і комбінованих конструкцій, а також функціональних
відбитків для знімних протезів. Пасти мають різну консистенцію, що визначає спосіб замішування і
призначення:
- високої в’язкості - базова паста змішується з рідиною, гелем чи пастою-каталізатором вручну,
призначена для першого (базового) відбитка;
- середньої в’язкості - змішуються дві пасти шпателем, призначена для функціональних і
корегуючих відбитків при реставрації знімних протезів;
- низької в’язкості - паста і паста, паста і рідина або гель, замішується шпателем або в
спеціальному пістолеті, призначена для корекції базового відбитка.
Силіконові матеріали випускають також у вигляді однорідної пасти середньої в’язкості, що не потребує змішування, для
отримання функціональних відбитків. Консистенція силіконових матеріалів регулюється кількістю наповнювача (діатоміт,
біла сажа), а властивості залежать від типу реакції утворення полімеру:
- силікони А-типу – реакція поліприєднання, побічних продуктів не утворюється, елементарний склад мономеру і
полімеру однаковий. Це вінілполісилоксанові матеріали, обидві пасти містять полісилоксани помірно низької молекулярної
маси. Каталізатором служить хлороплатинова кислота. Швидкість полімеризації напряму залежить від температури. Ці
матеріали дають найбільш стабільні розміри відбитка;
- силікони С-типу – реакція поліконденсації, виділяються побічні продукти (вода, аміак, спирти), елементарний склад
мономеру і полімеру відрізняється. Основна паста містить диметилсилоксан з активними гідроксильним групами та
наповнювач (карбонат міді або кремнезем). Рідина або паста-каталізатор містить октоат олова і алкілсилікат. Внаслідок
полімеризації утворюється каучук тривимірної структури і виділяється етиловий спирт чи інший побічний продукт, тому
модель рекомендується відливати не раніше, ніж через 1 год після отримання відбитка.
Представники:
Сіеласт -69, -03, -05, 21 (Україна), Вігален-30 і Вігален-35, Сілліт (С-Петербург), Екзафлекс (Японія) – базова, корегуючи і
для функціональних відбитків (по 2 пасти кожного типу),
Кольтекс, Рапід (Швейцарія), Аккуфлекс, Аквасіл (США).
Репросіл-NF – для подвійних відбитків. За рахунок великої еластичності базової пасти її можна використовувати для
окантування індивідуальних ложок, реєстрації ЦО, функціонального перебазування протеза. Паста має гідрофільні
властивості.
Контраст, Регістрадо, Панасіл, Сіласофт, Оптосіл, Ксантопрен, Формасіл, Дегуфлекс (Німеччина), Спідекс (Швейцарія),
Сілофлекс, Стомафлекс (Чехія), Зермакрил (Італія).
НЕДОЛІКИ: не мають адгезії до відбиткової ложки (перфоровані ложки або адгезив), С-тип має меншу розмірну
стабільність.
ТІОКОЛОВІ (полісульфідні) відбиткові матеріали.
Полісульфідний полімер має активні кінцеві і незавершені бокові меркаптанові групи, які
при окисленні каталізатором зшиваються між собою, внаслідок чого маса полімеру швидко
наростає і паста перетворюється в каучук. Консистенція залежить від кількості
наповнювача. Випускаються у двох пастах, каталізатор містить двоокис свинцю (темний
колір). Крім того, паста має неприємний запах, еластичність недостатня.
Представники: КОЕ-флекс(США), Пермластик (Німеччина) – висока точність, стабільність
розміру, добра еластичність, міцність на розрив, можна відлити кілька моделей.
ПОЛІЕФІРНІ відбиткові матеріали.
Переважно дві пасти середньої консистенції, є наповнювач (кремнезем, метилцелюлоза),
пластифікатор (глікольетерфталат, октилфталат), зшив агент.
Властивості: гідрофільні, мають різну консистенцію, замішуються у спеціальному
змішувачі Пентамікс. Використовуються для отримання функціональних відбитків
індивідуальною ложкою, одношарових високоточних відбитків при виготовленні вкладок,
накладок, коронок, мостоподібних протезів.
Представники: Імпрегум Пента Софт, Рамі тек, Пермадін (Німеччина).
 ТЕРМОПЛАСТИЧНІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ.
Особливість: розм’якшуються і затвердівають під дією температури. Це багатокомпонентні
системи, створені на основі природних і синтетичних смол, наповнювачів, модифікаторів,
пластифікаторів і барвників. Як термопластичні речовини, застосовують парафін, стеарин,
гуттаперчу, бджолиний віск, церезин. Деякі термопластичні маси при багатократному
використанні на повітрі втрачають пластичність (стенс). Вимоги до термомас:
- розм’якшуватись при температурі, що не викликає опіків слизової порожнини рота;
- не липнути в інтервалі робочої температури;
- тверднути при температурі дещо більшій від температури ротової порожнини;
- не розшаровуватись в розм’якшеному стані;
- легко оброблятись інструментами.
Через відсутність еластичності матеріалу у відбитку виникають деформації (відтяжки) в
ділянках піднутрень, тому в основному термопласти використовуються для функціональних
відбитків з беззубих щелеп, окантування індивідуальних ложок і перебазування протезів та
захисних пластинок після уранопластики.
 Представники:
Стенс – випускається у вигляді круглих пластин червоного кольору.
Маса МСТ-02 – випускається у вигляді пластин темно-зеленого кольору.
Маса МСТ-03 – випускається у вигляді зелених паличок для отримання відбитків під
вкладки і технікою мідного кільця. Аналоги – маса Керра, Ікзект, Ксантіген.
Імпрешин Компаунд (США) – випускається у вигляді пластин і брусків різного кольору:
- зелений – для оформлення краю індивідуальної ложки або протеза (робоча температура 50º С);
- сірий – для функціональних відбитків, має високу текучість (робоча температура 53º С);
- білий – для ортодонтичних цілей (робоча температура 56º С);
- чорний – для отримання відбитків індивідуальною ложкою, дуже швидко охолоджується, не
деформується при виведенні (робоча температура 57º С);
- червоний – матеріал універсального застосування (робоча температура 55º С).
Детіпласт (Чехія) – матеріал для окантування та функціональних відбитків при повній
відсутності зубів. Випускається у шприцах, розігрівається при температурі 60º С, при 37º С має
оптимальну пластичність і добре відбиває рельєф слизової. Перед виведенням з рота потребує
охолодження водою.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!