Травма живота

Підготувала студентка групи 8306

Потапенко Євгенія Володимирівна
Викладач:Владичук Ярослав
Володимирович
Класифікація травм живота

 Залежно від обставин в яких травма була отримана:

-бойова
-небойова
 За видом зброї(фактора ураження):
-вогнепальні
-мінно-вибухові
-вибухові
-механічні
Вогнепальна травма живота
Мінно-вибухова травма
Вибухова травма
За механізмом травми:

відкриті закриті
Відкриті травми живота
 Різані рани наносяться ножем. Різані рани мають форму лінії і досить велику протяжність. Нерідко такі
травми живота супроводжуються значним зовнішнєю кровотечею внаслідок перетину великої кількості
судин.
 Колоті рани можуть бути нанесені тонким ножем, багнетом, вузьким стилетом, ножицями, шилом або
виделкою. Колоті рани зазвичай слабо кровоточать. При цьому можлива велика глибина ранового каналу і
серйозні пошкодження внутрішніх органів.
 Рубані рани виникають при ударі сокирою. Вони великі з досить нерівними краями, з рясною кровотечею і
великим ушкодженням м'яких тканин.
 Рвані рани утворюються при нападі тварин або пошкодженні механізмами внаслідок виробничої травми
(наприклад, при контакті з лопаттю вентилятора). Це - найважчі, обширні і травматичні рани. Тканини і
органи в таких випадках мають множинні пошкодження з роздавлюванням і розривами. Крім того, як
правило, рвані рани супроводжуються сильним забрудненням тканин.
 Вогнепальні рани також відносяться до групи особливо важких ушкоджень, оскільки супроводжуються не
тільки освітою раневого каналу, а й контузією тканини на відстані приблизно в 30 разів перевищує
діаметр кулі або дробини. Через контузії тканини і органи розтягуються, стискуються, розшаровуються
або розриваються.
 При пошкодженні вторинним снарядом (металевої деталлю, осколком скла і т. д. ) виникають рваною-
забиті рани. Така травма живота характерна для нещасних випадків на виробництві та автомобільних
катастроф.
Закриті травми живота

  Забій черевної стінки супроводжується болем і локальним набряком області ушкодження.

Можливі крововиливи і садна. Біль посилюється чханні, кашлі і зміні положення тіла.
 Розрив м'язів і фасцій черевної стінки проявляється тими ж симптомами, однак, біль у
цьому випадку більш сильна.
 Розрив тонкої кишки зазвичай виникає при прямому ударі в область живота.
Супроводжується посилюється і розповсюджується болем у животі, напругою м'язів
черевної стінки, почастішанням пульсу і блювотою. Можливий розвиток травматичного
шоку.
 Розрив товстої кишки за симптоматикою нагадує розриви тонкої кишки, однак при цьому
нерідко виявляється напруга черевної стінки і ознаки внутрішньочеревної кровотечі. Шок
розвивається частіше, ніж при розривах тонкої кишки.
 Розрив сечового міхура може бути внебрюшінним або внутрішньоочеревинному. Причиною
стає закрита травма живота при наповненому сечовому міхурі. Для внебрюшінного розриву
характерні помилкові позиви на сечовипускання, біль і набряк промежини. Можливе
виділення малої кількості сечі з кров'ю.
 Закриті травми живота
 Пошкодження печінки виникає при травмі живота досить часто. Супроводжується
внутрішньою кровотечею. Стан хворого важкий, можлива втрата свідомості. Болі в правому
підребер'ї, які можуть віддавати в праву надключичну область. Шкіра бліда, пульс і дихання
прискорене, артеріальний тиск знижений. Ознаки травматичного шоку.
 Пошкодження селезінки - найбільш поширене пошкодження при закритій травмі живота,
становить 30% від загального числа травм з порушенням цілісності органів черевної
порожнини. Може бути первинним (симптоми з'являються відразу після травми) або
вторинним (симптоми виникають через кілька днів або навіть тижнів). При невеликих
розривах кровотеча зупиняється через утворення кров'яного згустку. Стан важкий, шок,
падіння тиску, почастішання пульсу та дихання. Болі в лівому підребер'ї, можлива іррадіація
в ліве плече. Біль зменшується в положенні на лівому боці із зігнутими і підтягнутими до
живота ногами.
 Пошкодження підшлункової залози. Зазвичай виникають при важких травмах живота і
нерідко поєднуються з пошкодженням інших органів (кишечника, печінки, нирок і
селезінки). Можливо струс підшлункової залози, її забій або розрив. Різкі болі в надчеревній
ділянці. Стан важкий, живіт роздутий, м'язи передньої черевної стінки напружені, пульс
прискорений, артеріальний тиск знижений.
 Пошкодження нирки при закритій травмі живота зустрічається досить рідко. Це пов'язано з
місцем розташуванням органу, що лежить в заочеревинному просторі і з усіх боків оточеного
іншими органами і тканинами. При ударі або струсі з'являється біль у ділянці нирок,
виділення сечі з кров'ю і підвищення температури.
Діагностика травм живота

 Первинний огляд постраждалого-положення хворого лежачи на боці з підтягнутими до живота

колінами, сухий язик, посилення болю, тахікардія, виражене м'язове напруження передньої
черевної стінки, яке спочатку визначається над місцем перфорації порожнистого органу, а
потім після залучення в запальний процес нових ділянок очеревини розповсюджується по всій
передній черевній стінці живота, позитивні симптоми подразнення очеревини (Щеткіна-
Блюмберга, Менделя, Воскресенського), відсутність перистальтики, збільшення об'єму живота –
це симптоми, що свідчать про наявність гострого перитоніту.
 Перкусія передньої черевної стінки можна виявити відсутність печінкової тупості внаслідок
виходження повітря з просвіту порожнистого органу до вільної черевної порожнини і
притуплення в відлогих місцях живота із-за поступлення шлунково-кишкового вмісту,
запального ексудату і крові в бокові канали черевної порожнини.
 Аускультація-зменшення перистальтичних шумів, а потім, при розвитку і прогресуванні
перитоніту, їх повна відсутність ("гробова тиша").
 Пальцьове дослідження прямої кишки-можна виявити кровотечу в просвіт прямої кишки при
пошкодженні останньої, нависання передньої стінки прямої кишки, що заставляє підозрювати
наявність крові або випоту в малому тазі, а при наявності болючості — тазового перитоніту.
 Оглядова рентгенографія у вертикальному положенні хворого або, при тяжкому стані, в
положенні на лівому боці, так як виявлення на знімку вільного газу в формі серпа або вузької
смуги під куполом діафрагми свідчить про перфорацію шлунково-кишкового тракту.
Діагностика травм живота
 Лапароцентез проводять під місцевим знеболюванням в положенні
хворого на спині. По середній лінії живота на 2-2,5 см вище або
нище пупка повздовщним розрізом 2-5 см оголяють апоневроз і
беруть його цапкою, або прошивають прочною ниткою. Утримуючі
апоневроз інструментом чи ниткою, під кутом в 45˚ троакаром
роблять прокол чревної порожнини. Якщо після видалення стилету
троакару з черевної порожнини патологічного вмісту (кров,
кишечний вміст) не надходить, в гільзу троакара проводять
прозорий трубчастий дренаж, який послідовно заводять в бокові
канали чревної порожнини: під печінку – селезінку – в обидві
здухвинні ямки – малий таз. Якщо по дренажу патологічного вмісту
не надходить – в чревну порожнину через дренаж вводять 400-1000
мл фізіологічного розчіну, хворого повертають на обидва боки і
оцінюють наявність забарвлення промивного розчіну.
 Якщо розчін прозорий – гільза троакару видаляється, а дренаж
підшиваеться до шкіри і залишається в чревній порожнині на 2 доби
для динамічного спостереження, рана зашивається. При виявленні
на будь-якому етапі лапароцентезу патологічного вмісту
приступають до широкої серединної лапаротомії.
 При динамічному спостереженні рідина з дренажа направляється
для дослідження в лабораторію. Вважається, що якщо в 1 мл рідини
знаходять 500 лейкоцитів і більше, а при вивченні осадку знаходять
волокна їжі, кишкову палочку, це вказуює на пошкодження
внутрішніх органів і є показаннями до лапаротомії.
Діагностика трам живота

 Лапароскопія дозволяє більш інформативно оцінити

стан внутрішніх органів під візуальним контролем
через один прокол черевної стінки. Методика
проведення аналогічна, але потрібний наркоз з
міорелаксантами. Якщо дані, що отримані за
допомогою цих методів дослідження, не
підтверджують наявності перфорації порожнистого
органу, а підозра на неї залишається, то краще
виконати діагностичну лапаротомію.
 Такі методи діагностики, як ультразвукове
сканування, комп'ютерна томографія, ангіографія
дозволяють виявити майже внутрішньо органні
пошкодження, які не супроводжуються розривами
капсули органу. Необхідно також вивчати в динаміці
клінічні аналізи крові й сечі. Швидко зростаюча
кількість лейкоцитів і різкий здвиг лейкоцитарної
формули вліво вказує на розвиток перитоніту.
Падіння гемоглобіну, гематокритного числа і
зниження кількості еритроцитів – свідчать про
наявність прогресуючої анемії.
Надання медичної допомоги на етапах
медичної евакуації.
 Перша медична, долікарська і перша лікарська допомога
постраждалим з пошкодженнями живота має деякі особливості, але об’ємом допомоги суттєво не
відрізняється. Перш за все постраждалим з травмами живота, особливо при підозрі на пошкодження
внутрішніх органів, категорично забороняється вживання води і їжи, хоча пацієнти страждають від
спраги. Знеболення допустиме лише при наявних ознаках ушкоджень органів животу, або при
неможливості терміново доставити постраждалого до етапу кваліфікованої допомоги (хірургічного
стаціонару) протягом 3 годин. Це пов’язано з тим, що введення наркотичних анальгетиків може
утруднити діагностичний пошук і адекватне хурургічне лікування начнеться з запізненням. При
наявності ран на чревній стінці повинна накладатись асептична пов’язка. При цьому внутрішні органи,
що випали з чревної порожнини (сальник, кишка) вправляти недопустимо, це пов’язане з можливістю
додаткового інфікування чревної порожнини, ятрогенного пошкодження цих органів. Випавші органи
повинні бути вкриті асептичною пов’язкою, яка змачюється стерильним фізраствором або
фурациліном, і прибінтовується до чревної стінки. При транспортуванні пов’язка повинна бути вологою
і додатково вкрита для попередження переохолодження. В найкоротший термін повинно бути
розпочато притишокове лікування: налагоджена внутрішньовенна інфузія сольових розчінів загальним
об’ємом не меншим за 800-1200 мл. Транспортування постраждалих з травмами живота має бути
щадячим, з виключенням додаткових перекладань з носилок на носилки.
 Кваліфікована і спеціалізована медична допомога
в сучасних умовах надання невідкладної хірургічної допомоги в багатопрфільних
стаціонарах при травмі живота повинно носити первинно вичерпуючий об’єм, тобто
кваліфікований етап поєднюється зі спеціалізованим. Евакуація на етап
спеціалізованої хірургічної допомоги (спеціалізовані клініки обласних центрів, НДІ)
показана у стабілізованих пацієнтів для реконструктивних втручань при наявності
нориць, колостом, тощо.
 При масовому надходженні постраждалих з травмами живота виділяють три сортувальні
групи:
1. В операційну (перша черга) направляються постраждалі з ознаками внутрішньо чревної
кровотечі для невідкладного хірургічного лікування.
2. В протишокову палату або відділення інтенсивної терапії (в операційну в другу чергу) –
пацієнти в тяжкому стані з ознаками шоку і енцефалотатії, з проникаючими пораненнями
живота і пошкодженням органів, в яких немає ознак кровотечі, що триває.
3. В госпітальне відділення направляються постраждалі з травмати чревної стінки, ранами, що
не проникають в чревну порожнину, ті, що потребують динамічного спостереження, а також
група агонуючих пацієнтів у незворотньому стані.
При надходженні великої кількості постраждалих з травмами живота, коли прооперувати всіх
в найближчі часи неможливо, допустимо евакуювати в найближчі стаціонари тих пацієнтів, яки
не мають ознак кровотечі. Постраждалі з ушкодженням органів живота без ознак кровотечі, що
триває, в операційну подаються тільки після пердопераційної підготовки і інтенсивної терапії
протягом 1-2 годин, під час якої повинні бути усунені розлади функцій життєво важливих
органів і систем. Це значно покращує результати хірургічного лікування, зменшує імовірність
розвитку тяжких ускладнень.
Якщо після інфузії 800-1200 мл сольових розчінів клінічні прояви шока зменшуються, то можна
думати про відсутність пошкодження внутрішніх органів. Безуспішна терапія шоку заставляє
ставити питання про необхідність проведення екстреної операції (кровотеча триває). Між тим
постраждалі з ознаками кровотечі, що триває, беруться в операційну у будь-якому стані, а
інтенсивна протишокова терапія проводиться під час хірургічного втручання: операція в такому
випадку є складовою частиною протишокових заходів.
Показань для хірургічного лікування пацієнтів з травмою живота два: прогресуюча гостра внутрішня
кровотечя і чітки ознаки перитоніту.
При оперативному втручанні під ендотрахеальним наркозом з міорелаксантами проводять широку серединну
лапаротомію.
Ревізію внутрішніх органів виконують з дотриманням наступних правил:
• при наявності в черевній порожнині крові перш за все необхідно знайти причину кровотечі та зупинити
останню (зашивання розривів органів, перев’язка судин);
• кров із чревної порожнини (при відсутності пошкоджень порожнистих органів) у постраждалих з тяжкою
крововтратою збирається для реінфузії;
• ретельний огляд всіх органів живота виконують в строгій послідовності: печінка - підпечінковий простір -
жовчний міхур - печінково-дванадцятипала зв'язка - внутрішньоочеревинні відділи дванадцятипалої кишки -
передня стінка шлунку - селезінка - розрізання шлунковопоперечно-ободової зв'язки - задня стінка шлунку -
підшлункова залоза - тонка кишка від зв'язки Трейтца до ілеоцекального кута - товста кишка (висхідна,
печінковий кут, поперечна, селезінковий кут, низхідна, сигмовидна, пряма) - сечовий міхур - матка з
придатками.
При наявності підозри на пошкодження позаочеревинних відділів дванадцятипалої кишки і головки
підшлункової залози виконується мобілізація дванадцятипалої кишки за Кохером. Закінчується обстеження
оглядом нирок;
• знайдені під час ревізії пошкодження закриваються і відмічаються марлевими серветками, які
закріпляються м'якими кишковими жомами.
У післяопераційному періоді слід проводити комплексну інтенсивну терапію, обов'язковими
складовими якої є наступні засоби:
• достатня оксигенація організму постраждалого;
• корекція метаболічних порушень;
• профілактика гнійно-септичних ускладнень;
• контролювання за станом згортаючої системи крові;
• нормалізація видільної функції нирок.
Дякую за увагу!