ЯПОНІЯ В УМОВАХ АМЕРИКАНСЬКОГО

ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ
(1945 – 1952 рр.)

Представники Японської імперії стоять на
борту лінкора USS Міссурі до підписання
Акту про капітуляцію.
10 серпня 1945 р. Японія офіційно
заявила про готовність прийняти
Потсдамські умови капітуляції із
застереженням щодо збереження
структури імператорської влади в
країні. 11 серпня США відкинули
японську поправку, наполягаючи на
формулі Потсдамської конференції; в
результаті 14 серпня Японія офіційно
прийняла умови капітуляції і
повідомила про це союзникам.
Формальна капітуляція підписана 2
вересня 1945 р. о 9:02 за токійським
часом на борту американського
лінкора «Міссурі» в Токійській затоці
 Фотографія Гетано Фейласа
2 вересня 1945 р. був підписаний Акт Дугласа МакАртура та
про капітуляцію Японії. імператора Хірохіто.
Окупаційна політика союзних держав щодо Японії
визначалася перш за все Потсдамською декларацією. Але
основою політики США щодо Японії є документ «Основні
принципи політики США відносно Японії в початковий
період окупації» (23 вересня 1945 р.).
Передбачалося, що головно-
командувач «буде здійснювати
свою владу за посередництвом
японської урядової машини і
агентства, включаючи
імператора ...» За японським
народом визнавалося «право
свободи зміни правління Також говорилося про
Японії», за умови, що подібна демілітаризацію Японії,
зміна не буде суперечити безпеки ліквідації ідеології
американської армії і цілям мілітаризму й агресії.
окупаційної політики.
ПОЛІТИКА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ:
•Директива про ліквідацію
обмежень політичних і релігійних
свобод і інших цивільних прав (4
жовтня 1945 р.).
•Дозвіл діяльності, заборонених в
роки війни, профспілок (1945 р.).
•Дозвіл діяльності опозиційних
політичних партій, включаючи КПЯ і
СПЯ.
•Надання виборчого права жінкам.

•У грудні 1945 р. на основі директиви окупаційної влади синтоїстська

релігія була відокремлена від держави, а в новорічному зверненні до народу
в 1946 р. імператор публічно відрікся від свого «божественного
походження».
 4 жовтня 1945 р. Штаб-
квартира видала директиву
про зняття обмежень на
політичні, громадянські та
релігійні свободи.
Директива наказувала
звільнити політичних в'язнів

Японський уряд звільняє

членів Комуністичної
партії Японії,
10 жовтня 1945 р.
У 1945 р. було прийнято перший у Японії
профспілковий закон, що захищав права робітників
створювати профспілки або вступати в них,
організовувати та вживати промислових заходів.
1 червня 1949 р. був прийнятий новий
закон про профспілки , який діє донині.
Згідно зі статтею 1 Закону, мета закону
полягає у “підвищенні статусу
працівників шляхом сприяння їх
рівності на рівніз роботодавцем”.
Як жили японці під час
американської окупації?
Американська громадськість по-своєму
сприйняла «курс на демократизацію Японії».

У книзі «Американська окупація Японії»

(1985 р.) Майкл Шаллер пише про те, що:
«по мере приближения
заката императорских
побед разгуливалась
фантазия американских
«патриотов»,
мечтавших отомстить
японцам за позор Перл-
Харбора и Филиппин,
за поражения на Тихом Професор історії
Майкл Шаллер
океане».
 Дуглас Макартур

Страшні дії «скривджених за Перл-Харбор» оминули мирне населення Японії. Тут

треба віддати належне Дугласу Макартуру, який швидко відмежувався від
радикального оточення, яке вимагало безжальних розплат. Цей жест видавався як
природний прояв натури Макартура, його внутрішнього світу, порядності.
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА:
Під час окупації Японії було здійснено частково
успішну спробу розпуску зайбацу. Багато
економічних радників при адміністрації SCAP
мали дуже багато засторог щодо монополій та
обмежувальних ділових практик, які, як вони
вважали, є неефективними та є формою
корпоратократії (тобото властива анти-
демократична діяльність).
З 1946 р.16 зайбацу були спрямовані на повне
розформування та ще 26 – для реорганізації.
Майно керуючих родин було вилучено, керуючі
компанії ліквідовані та ізольовані деректорати.
Вилучення активів сімей зайбацу, 1946 р.

Matsushita (Panasonic), яка не була класичною зайбацу, спочатку також була

призначена до розформування, але збереглася завдяки петиції, що була підписана
15000 працівниками компанії та їх членами родин.
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА:
Аграрна реформа 1946-1949 рр., в результаті якої поміщицьке
землеволодіння було практично знищено, а з орендарів
селяни стали власниками землі. Групу розробників реформи
очолив американський економіст Вольф Ладежінский. У
процесі реформи у великих землевласників були примусово
викуплені близько 5 800 000 акрів (бл. 2 млн 300 тис. га) землі,
що становило близько 38% сільськогосподарської землі країни.

Викуплені землі були продані на умовах тривалої розстрочки

селянам, що до того моменту орендувала цю землю у поміщиків.
Інфляція швидко обнулила борги селян з викупу і до 1950 р.
колишні орендарі перетворилися в три мільйони селян-
власників. Такий підсумок реформи поклав кінець влади Вольф Ісаакович
великих землевласників і в значній мірі ліквідував соціальну Ладежінскій
базу для лівих настроїв в японській селі.
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА:
«Лінія Д. Доджа» (1949-1950) – програма стабілізації
японської економіки, розроблена американським
фінансистом Джозефом Доджом.
Важливою частиною програми була здійснена в 1949
р. реформа податкової системи. Суть реформи
полягала в збільшенні податків з метою подолання
інфляції та стабілізації економіки.
Головним підсумком фінансової реформи Доджа стало
те, що був зверстаний і прийнятий до виконання
бездефіцитний державний бюджет, при якому доходи
не просто покривали витрати, але і значно
перевищували їх. Ця фінансова реформа також
справила благотворний вплив на стан зовнішньої
торгівлі Японії: стабілізувала ієну і дозволила вийти
державі з тривалої фінансової кризи. Дж. Додж на обкладинці журналу
“Time”, 24 січня 1955 р.
Міністр фінансів Японії
Ікеда Хаято (1899-1965)
вітає спеціального посла в
Японії Джозефа Доджа
(1890-1964) і його
дружину
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА:
У 1945 р. окупаційною владою розпочато
випуск в обіг окупаційних ієн, що перебували
в обігу паралельно з японською ієною.

Банкноти американської
окупаційної ієни

Обмін окупаційних ієн на

долари США, 1958 р.

У 1948 р. окупаційна ієна була вилучена з обігу, за винятком Окінави, де вона була
оголошена єдиним законним платіжним засобом (аж до 1958 р.), повністю замінивши
в зверненні японську ієну.
ПРОСТИТУЦІЯ
Багато японських жінок
побоювалися, що окупаційні
війська союзників можуть
зґвалтувати їх. Влада Японії
створила велику систему закладів
для проституції – Асоціація
спеціальних зручностей, з метою
захисту населення.
Військовослужбовці союзників відвідують Асоціацію спеціальних зручностей.

Однак, як наслідок, серед солдатів відбувся великий ріст венеричних

захворювань, що змусило Д. Макартура закрити проституцію на
початку 1946 р. Проте кількість випадків зґвалтування зросла після
закриття борделів, можливо, у вісім разів (від 40 до 260 р./д. у 1946 р.).
Американський історик Майкл С. Моласкі зазначив, що, зґвалтування та інші злочини
були поширені у морських портах (таких як Йокосука та Йокогама). Особливо це
проявлялось протягом перших місяців окупації, згідно з повідомленнями японської
поліції та журналістськими дослідженнями.

Через два тижні окупації адміністрація розпочала цензуру всіх ЗМІ. Сюди входила
будь-яка згадка про зґвалтування чи інші делікатні соціальні проблеми.
КУЛЬТУРА ОКУПОВАНІЙ ЯПОНІЇ. ЦЕНЗУРА
У перші роки окупації американським командуванням
було видано ряд законів і директив, що були направлені
на свободу культури: звільнення з в'язниць культурних
діячів, скасована цензура в кінематографі і театральному
мистецтві.

Видані в перший післявоєнний місяць розпорядження

відкрили американської адміністрації шлях до
вестернізації японської культури і способу життя.
При штабі окупаційних військ було створено Управління
цивільної інформації та освіти, в функції якого увійшло
керівництво різними областями культури, контроль за
виконанням розпоряджень штабу в цій області і на
перших порах припинення проявів ідеології японського
Письменниця Юріко Міямото
мілітаризму.
Одним із заходів по демократизації японського суспільства
стали і регламентації в області релігії. Згідно з директивою від
15 грудня 1945 р. всі синтоїстські установи (храми, училища
Бюро по храмах тощо) були відокремлені від держави, а при
міністерстві внутрішніх справ та установи, які займалися
підготовкою священиків і дослідженням цієї релігії, були
розпущені.
Поширення ідей синтоїзму в навчальних закладах потрапляло
під заборону, а синтоїстські вівтарі були прибрані з усіх шкіл.
Разом з тим збільшувався вплив християнства: під егідою
американської влади в Японії активізували свою діяльність
місіонери. Католики і представники інших конфесій створили в
країні велику мережу шкіл, семінарій та університетів.
«Зворотний курс» в політиці США в галузі культури
перейшов у переслідування діячів культури, прагненні
прискорити процес американізації японського суспільства і
загальному посиленні контролю над культурним життям.
З червня 1949 р. по лютий 1950 р. пройшла перша хвиля
«чистки червоних»: репресії, спрямовані проти працівників
освіти, зустрічали опір з боку учнів та їх батьків; бували
випадки, коли цілі шкільні класи, протестуючи проти
звільнення вчителя, йшли в гори, відмовляючись
повернутися. У той же час, як реакція на американізацію
культури і політику «зворотного курсу» в Японії підвищився Ілюстрація до “Гендзі-
інтерес до культурної спадщини країни: класичній літературі, моногатарі”
традиційного театру, побутовій культурі (чайної церемонії,
мистецтва ікебана).

Наприклад, великий резонанс отримав вихід в 1952 р. повного перекладу на сучасну

японську мову класичного роману Мурасакі Сикибу «Гендзі-моногатарі».
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!