Professional Documents
Culture Documents
Ð Ñ Ð°ðºñ Ð Ñ Ð Ð° Ñ Ð Ð Ð Ñ Ð° Ð Ñ Ð Ð°ð аð Ñ Ð Ñ Ð Ð°ñ Ð Ð Ñ Ð Ð Ð Ð Ñ Ð Ð°ð¿ñ Ñ Ð Ðºð Ð Ñ Ñ Ð Ñ Ð Ð Ñ Ñ Ñ Ð Ð
Ð Ñ Ð°ðºñ Ð Ñ Ð Ð° Ñ Ð Ð Ð Ñ Ð° Ð Ñ Ð Ð°ð аð Ñ Ð Ñ Ð Ð°ñ Ð Ð Ñ Ð Ð Ð Ð Ñ Ð Ð°ð¿ñ Ñ Ð Ðºð Ð Ñ Ñ Ð Ñ Ð Ð Ñ Ñ Ñ Ð Ð
Проаналізувати основні
напрямки діяльності
Пилипа Орлика і
«мазепинців» у еміграції.
Пилип Орлик
— український політичний, державний і військовий
діяч, Генеральний писар (1702–1709), гетьман Війська
Запорозького у вигнанні (1710–1742), поет, публіцист.
Представник шляхетського роду Орликів (чеського походження)
Народився у Косуті (нині Вілейський район, Мінська область, Білорусь) в сім'ї родовитої шляхти
чеського походження — Орликів.
БАТЬКО Степан Орлик служив у війську монарха Речі Посполитої, загинув на 51-у році життя під час
польсько-османської війни у битві під Хотином в грудні 1673 року.
МАТИ Ірина Орлик походила з роду Малаховських, тому охрестила сина за православним обрядом
(батько же був католиком).
Освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Вільні, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у
1694 році. Виявив особливий хист до філософії і богословських наук, історії, поетики, риторики і логіки,
добре володів, крім української, польською, латиною, німецькою, шведською,
церковнослов'янською та іншими мовами.
Обрання на гетьманство
Протягом 1698–1700 років служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита,
потім у Полтавському полку, а згодом старшим військовим канцеляристом і реєнтом ГВК Війська
Запорозького.
З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року — Генеральний писар і довірена особа Івана
Мазепи. У 1708 році взяв участь у виступі гетьмана Мазепи проти Петра I.
27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував до Османської імперії.
За Іваном Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже
500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають
історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обрали 5 квітня 1710 року
Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців,
генеральної старшини, козацтва, а також османського султана і шведського короля.
Крім Орлика кандидатами на гетьманську булаву були Андрій Войнаровський (близький родич
Мазепи) та Дмитро Горленко (прилуцький полковник). Втім Войнаровський відмовився від
булави. Шведський король Карл XII спочатку прихильніше ставився до родича Мазепи Андрія
Войнаровського, але потім підтримав Пилипа Орлика, зважаючи на його освіту, приємність і
гнучкість у спілкуванні.
Політична діяльність П. Орлика в
еміграції (1714–1742 рр.)
П. Орлик міг скористатися з царської амністії, щоб
повернутися на Лівобережну Україну, до речі, так зробили
інші старшини, але український гетьман обрав еміграцію
до Європи. Разом з Орликом покинули Бендери племінник
І. Мазепи Андрій Войнаровський, брати Григорій, Іван і
Панас Герцики, Федір (Хведор) Нахимовський, Федір
Мирович, Федір Третяк, Клим Довгополий, священик
Парфеній тощо. Усього двір Орлика складався з 24 осіб,
враховуючи і його чисельну родину – дружину Анну,
синів Григорія (найстаршого), Михайла і Якова (що
народився в Бендерах й за хрещеного батька мав Карла
ХІІ) та дочок Настю, Варвару, і Марту (яка теж з’явилася
на світ у Бендерах, а її хрещеним став С. Лещинський).
Орликова політика у Швеції
Подорож розпочалася одразу ж після від’їзду Карла ХІІ влітку 1714 р. Українці подорожували майже
тим самим шляхом, що і шведський король зі своїм оточенням – через Угорщину до, а звідти до
Штралзунду. Потім їх було поселено на острові Рюген, що в Балтійському морі, де в Орликів
народилася ще одна дочка – Марія (до речі, її хрещеною матір’ю стала шведська королева Ульріха
Елеонора). А в кінці 1715 р. гетьман, врешті-решт, дістався до Швеції, де спочатку поселився в
Кристіанштадті, а потім перебрався до Стокгольму. П’ять років, що провід Орлик у Швеції, видалися
для нього не простими. Скрутне матеріальне й економічне становище в еміграції, неможливість
реалізувати свою політичну програму – все це важким тягарем тиснуло на гетьмана.