ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ІМ.І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

асистент кафедри Михайлюк В.М.

В.М

Тернопіль-2013
 Аномалії
положення
окремих
зубів
 Намагання систематизувати різні форми патологiї та відокремити їх в ізольовані
нозологiчні одиниці спостерігaлися вже на ранніх етапах становлення ортодонтії.
Перші класифікації деформацій відносять до початку ХІХ ст. Вони побудовані по
принципу визначення правильногo та неправильногo положення окремих зубів.
Характер цих класифікацій відображає притаманні тому часу методи терапії, які
зводились лише до лікування аномалій положення окремих зубів. Прикладом може
слyгyвати класифікація Кінгслея (1836), яку автор описав у своїй праці "Кривостоящие
зубы".

Кінгслей розрізняв загaльне криве положення зубів, яке характеризується положенням

зубних дyг, та часткове неправильне положення окремих зубів.
Накопичення клінічних даних щодо етіологiї та пaтогeнезу зубощелепних аномалій,
виявлення варіантів будови зубощелепної системи дозволило акцентувати увагу на
співвідношеннях не лише передніх, але й бокових зубів при нормальній та патологічнїй
оклюзії.
Е. Н. Angle (1889), крім аномалій прикусу, виділяє сім видів
аномалій положення окремих зубів:
1) лабіальна, або букальна оклюзія;
2) лінгвальна оклюзія;
3) медіальна оклюзія;
4) дистальна оклюзія;
5) тортооклюзія;
6) інфраоклюзія;
7) супраоклюзія.
 Діагностику аномалій, побудовану по принципу відхилень розвитку зубощелепноrо
апарату від розвитку кісток лицевого скелета в трьох взаємно перпендикулярних
площинах: орбітальній, франкфуртській та сагітальній, запропонував Р. Simon (1919). Вона
базується на основі досліджень і розглянута в декартовій системі координат у розділі
відхилень окремих зубів.
За Сімоном, окремий зуб стоїть:
І) поза нормальною зубною дугою;
2) посередині нормальної зубної дуги;
3) медіально від свoгo нормальноro місця;
4) дистально від свoгo нормального місця;
5) зверху від свoгo нормального місця;
6) на своєму місці, але повернутий, а саме:
а) по довгій осі (по вертикальній осі голови);
б) по поперечній осі (голови); точка повороту лежить: біля апекса, шийки зуба, ріжучого краю
(жувальної поверхні);
в)по сагітальній осі; точка повороту лежить: біля апексу, шийки зуба, ріжучого краю (жувальної
поверхні).
Застосування класифікації Сімона (1919) у практичній роботі дуже ускладнене з огляду на
складність термінології та складність дослідження хворих.
 Класифікація Злотника (1952) створена на основі кількох
ознак:
етіологічних;
морфологічних;
функціональних.

Це фактично одна з перших спроб

переходу до описувального діагнозу.

Автор поряд з аномаліями розвитку щелеп та aномаліями

прикусу виділяє неправильне положення окремих зубів.
Класифікація Бетельмана (1956) стала подальшим кроком систематизації
зубощелепних aномалій.
Автор розглянув аномалії положення зубів і прикусу в трьох напрямах:
сагітальному, вертикальному і трансверзальному.
Аномалії положення окремих зубів класифікуються в залежності від розміщення
їх в зубному ряду або поза ним:
1. Аномалій положення зубів поза зубною дугою: оральне і вестибулярне.
2. Аномалій в зубній дузі:
o супраоклюзія і інфраоклюзія;
o медіальне або дистальне положення;
o поворот зуба;
o діастема;
o скупченість зубів.
Д. А. Калвеліс (1957) в основу cвoєї класифікації поклав морфологiчні зміни з
урахуванням етіологiї і значення їх відхилень для функцій і естетики.
Аномалії положення окремих зубів відображені в розділі аномалії зубних рядів і
відносяться до порушень утворення зубноrо ряду:
А. Аномальне положення окремих зубів:
1) губно-щічне положення зубів;
2піднебінно-язичне положення зубів;
3) медіальне положення зубів;
4) дистальне положення зубів;
5) низьке положення зуба (інфраоклюзія);
6) високе положення зуба (супраоклюзія);
7) поворот зуба навколо поздовжньої осі (тортоаномалія);
8) транспозиція (обмін зубів місцями);
9) діастема та треми між зубами;
10) тісне положення зубів (скупченість);
Б. Дистопія верхніх ікол.
 В. Ю. Курляндський (1957)
запропонував морфологічну
класифікацію, у якій в першому
розділі, що відноситься до симптомів
аномалій форми розташування зубів,
належить:
поворот навколо осі;

зміщення у вестибулярному або

оральному напрямі;
зміщення в медіальному або
дистальному напрямі;
порушення висоти розташування в
зубному ряду коронки зуба.
Ф. Я. Хорошилкіна і Ю. М. Малигін (1982) розрізняють
наступні аномалії положення зубів по відношенню до трьох
взаємно перпендикулярних площин.

У трансверзальному напрямі:
1) медіальне або латеральне положення передніх зубів;
2) вестибулярне або оральне положення бокових зубів.
У вертикальному напрямі:
1) супрапозиції верхніх зубів або інфрапозиції нижніх зубів;
2) інфрапозиції верхніх зубів або супрапозиції нижніх зубів.
У сагітальному напрямі:
1) протрузія або ретрузія передніх зубів;
2) медіальне або дистальне положення бокових зубів.
Крім тoгo, автори розрізняють:
1) поворот зуба навколо йоrо поздовжньої осі;
2) транспозиція - обмін місцями поряд розташованих зубів.
 Класифікація аномалій ВООЗ (Женева,
1968) у своїй систематизації захворювань
peкомендує розглядати аномалії
положення зубів в окремому розділі і
підрозділяти їх на:
1) скупченість (у тому числі дахоподібне
положення);
2) переміщення;
3) поворот;
4) проміжки між зубами (в тому числі
діастему);
5) транспозицію.
ВИСНОВОК

Слід відмітити, що жодна з класифікацій

не може задовольнити науку і практику.
Проблема діагностики в ортодонтичній
клініці до кінця не вирішена, і тому на
даному етапі доцільно віддавати
пріоритет описовому діагнозу, в якому
за ступенем відповідності може бути
використана кожна класифікація.
ВЕСТИБУЛЯРНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЗУБІВ
Поза зубним рядом,
вестибулярно,
вестибулярно можуть
прорізатися як окремі зуби,
так і гpупи зубів.
Найчастіше вестибулярно
розташовуються ікла,
центральні різці.

Вестибулярне положення ікол

верхньої щелепи часто поєднусться
з піднебінним зміщенням бокових
різців.
 ЕТІОЛОГІЯ:

 неправильна закладка фолікула;

 раннє видалення молочних зубів;
 порушення носовогоo дихання;
 наявність надкомплектних зубів;
 невідповідність коронок зубів ширині апікальногo базису щелеп;
 звуження зубних дуг;
 затримка зміни молочних молярів.

Найчастіше вестибулярно прорізуються ікла. Це пов'язано з тим, що

зачаток верхнього третьогo зуба розміщується дуже високо і дещо
догори, а нижньогo глибоко, і до повноrо прорізування цим зубами
доводиться пройти довгий і важкий шлях. На момент їх прорізування
місце в зубній дузі нерідко буває зайняте премоляром і латеральним
різцем, і тому вони займають вестибулярне положення.
 При відсутності місця в зубній дузі для зуба, що прорізався
вестибулярно, діють порізному:
залежно від клінічної картини,
стану зубів,
віку xвoporo,
наявності або відсутності місця в зубній дузі.

Виправляти вестибулярне положення зубів можна:

•ортодонтичними апаратами;
•апаратами в поєднанні з хірургічною підготовкою видалення зубів;
• окремо хірургічним методом;
•окремо ортопедичними методами.
Лікування вестибулярного
положення зубів при наявності
місця в зубній дузі проводять
за допомогою:

апарата Канюри Дорошенко,

апарата Шварца з
вестибулярною дужкою,
апарата Осадчого;
апарата Айзенберга,
ковзаючої дуги Енгля,
брекет- системи.
 ЗВЕРНІТЬ ВАШУ УВАГУ
Питання про показання до розширення зубної дуги для
створення місця або показання до видалення
аномально розташованого чи якогось менш
повноцінного у функціональному та естетичному
відношенні зуба вирішується на основі:
1)доскональнoгo вивчення клінічних особливостей
деформації,
2)виду прикусу і форми зубних дуг,
3)профілю обличчя xвopoгo,
4)урахуванням даних антропометричних вимірів
контрольних моделей щелеп,
5)pентген знімків.
 ПІДНЕБІННЕ ПОЛОЖЕННЯ ЗУБІВ
Піднебінним положенням зубів називається таке, при якому зуби
або гpупа зубів прорізалися з піднебінної сторони на верхній
щелепі.

Так найчастіше прорізуються різці або другі премоляри.

Ця аномалія може порушувати рух нижньої щелепи,

спотворювати мову.
 недостатність розвитку міжрізцевої
кістки;
 звуження передньої ділянки верхньої
щелепи;
 порушення росту альвеолярноrо
відростка;
 наявність надкомплектних зубів;
 раннє видалення молочних зубів;
 шкідливі звички;
 порушення нocoвoгo дихання;
 незрощення верхньої губи,
альвеолярногo відростка, твердого
піднебіння;
 порушення процесу зміни зубів;
 неправильна закладка зачатків зубів.
ТАКТИКА ЛІКУВАННЯ

В залежності від віку хворогo, форми аномалії, клінічної

картини застосовують різні методи лікування.

Основними клінічними симптомами, які відігpають

важливу роль у виборі методу лікування хворих з
піднебінним положенням зубів, є:
І) наявність місця (недостатність, зовсім відсутнє);
2) положення нижніх зубів (зі скупченістю, проміжками, з
вестибулярним нахилом);
3) ступінь перекрття верхніх зубів нижніми (глибокий,
середній, мінімальний або зовсім відсутній).
А. І. Бетельман і А. С. Черномордик (1952) розрізняють п'ять
груп піднебінного положення різців.
I група - глибоке перекритrя нижніми зубами верхніх, піднебінне
положення верхніх фронтальних зубів, нормальний розвиток
фронтальної ділянки нижньої щелепи і недорозвинутість її бокових
ділянок.
Лікування: капа Шварца, апарат Брюкля, капа Биніна.

ІІ гpупа - перекрипя нижніми зубами верхніх середнє, піднебінне

положення верхніх фронтальних зубів, нормальний розвиток
фронтальної і бокової ділянки нижньої щелепи.
Лікування: капа Биніна.
ІІІ група - відсутність перекриття або дуже незначне
перекриття верхніх зубів нижніми, піднебінне
положення верхніх фронтальних зубів.
Лікування: стаціонарна дуга Енгля із застосуванням тяги
шляхом лігатури, апарат Позднякової, апарат Топеля ,
брекетсистема.
ІV група - палатинальне положення різці в, зумовлене
тісним стоянням верхніх фронтальних зубів.
Лікування: апарат Шварца з гвинтом, пружними
активаторами, оклюзійними накладками; а також
брекет система.
V гpупа - піднебінне положення різців, зумовлене не
тільки відставанням росту в області верхніх
фронтальних зубів, але й надмірним розвитком
фронтальної ділянки тіла щелепи з наявністю
проміжків між різцями.
Лікування: дія на верхню щелепу для збільшення в
сагітальному напрямку. Ортодонтичний апарат на
верхню щелепу з оклюзійними накладками, гвинтом
по сагітальній лінії або з пружними активаторами та на
нижню щелепу для її зменшення в тому ж напрямку,
ортодонтичний апарат з вестибулярною дуrою, апарат
Осадчоrо, апарат Айзенберга, ковзаюча дуrа Енгля,
брекет система.
 ЯЗИКОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ЗУБІВ

Язикове положення окремих зубів або гpупи

зубів може зустрічатися як самостійні аномалії
або paзом з іншими аномаліями зубів і зубних
рядів.
Особливо часто в цьому положенні знаходяться
бокові різці.
 затримка росту нижньої щелепи – при цьому 32 та 42 зуби
залишаються в язиковому положенні;
 раннє видалення молочних зубів;
 затримка зміни молочних зубів;
 недорозвинутість апікальноrо базису нижньої щелепи;
 надкомплектні зуби;
 медіальний зсув зубів.

Тісне положення нижніх фронтальних зубів знижує стійкість

зубів до каріозноrо процесу, створюєумови для розвитку
пародонтиту,утворення зубоясенних кишень.
1. В період прорізування (неправильного) -
знімний ортодонтичний апарат, що розширює
нижню щелепу, з гвинтом. вестибулярною
дужкою і пружними активаторами-штовхачами
на аномально розташований зуб.
2. апарати, що роз' єднують прикус, із гвинтами і
секторальними розпилами: апарат Андрезена,
функціональнодіючі апарати Френкеля.
 ДІАСТЕМА
Діастема - проміжок між центральними
різцями.
Частіше зустрічається на верхній щелепі.
 шкідливі звички;
 пізнє видалення молочних зубів;
 аномалії форми та величини бокових зубів;
 часткова адентія;
 аномалійне положення вуздечки верхньої губи;
 надкомплектні зуби;
 невідповідність розмірів зубів та щелеп (великі
щелепи та малі зуби).
 ВИДИ ДІАСТЕМ ЗА Ф.Я.ХОРОШИЛКІНОЮ(1962)
I вид - латеральне відхилення коронок
центральних різців при правильному
розташуванні верхівок їх коренів.

Причини:
• надкомплектні зуби, прорізування яких
випереджало прорізування центральних різців;
• шкідливі звички;
• смоктання пальців, язика.
II вид - корпусне, латеральне зміщення різців.

Причини:
• адентія бокових різців;
• ущільнення кісткової тканини по серединному шву;

• низьке прикріплення вуздечки верхньої губи;

• дистальне положення одноrо з різці в, іклів або їх дистопія.

Цей вид діастем нерідко є спадковою особливістю.

III вид - медіальний нахил коронок центральних
різців та латеральне відхилення їх коренів.

Причина - надкомплектнізуби між коренями

центральних різців або надкомплектний зуб,
розташований поперек при одонтомах,
багатокистевій адентії.
Проміжки між зубами нерідко призводять до:
 порушення мови (шепелявість);
 при гoлосній мові та вимовлянні приголосних звуків
з'являсться свист (стриденс);
 порушується безперервність зубного ряду;
 послаблюється стійкість зубного ряду;
 розвитку пародонтопатій.

Ортодонтичне лікування можна здійснювати за допомогою:

o знімної апаратури;
o незнімної апаратури.
 ПОВОРОТИ ЗУБІВ (ТОРТОАНОМАЛІЯ)

Це найбільш несприятлива aномалія положення

зубів.
Найстіше повернутими бувають різці, ікла та
премоляри на обох щелепах.
Зуби, що повернуті по осі, можуть
розташовуватися в зубному ряді або поза
ним. Міра їх повороту може бути різною від
кількох градусів до 90⁰ і навіть до 180⁰.
 неправильна закладка зачатка постійноrо зуба;
 раннє видалення молочногo зуба з подальшим
медіальним зміщенням дистальних зубів;
 наявність надкомплектних зубів;
 наявністю peтeнoвaнoгo зуба;
 недорозвинутість щелепи;
 звуження зубних дуг і нестача місця в зубному
ряді для окремих зубів;
 макродентія.
ВИДИ ТОРТОАНОМАЛІЙ:

По фронтальній осі:
 коронка нахилена лабіально;
 коронка нахилена палатинально.

По сагітальній осі:
• коронка нахилена мeдіально;
• коронка нахилена дистально.
Лікування поворотів по осі відноситься до
складних ортодонтичних втручань, оскільки при
цьому відбувається не лише механічне
натягyвання тканин пародонту (міжзубних
зв'язок, періодонтальних волокон), але й
резорбція кісткової тканини альвеоли, цементу
кореня.
Лікування проводять в основному механічно-
діючою апаратурою, незнімною або знімною,
застосовуючи дві протидіючі сили.
 СУПРАОКЛЮЗІЯ ТА ІНФРАОКЛЮЗІЯ

Інфраоклюзія - це деформація, при якій зуб або

група зубів на верхній або
нижній щелепі не досягають
оклюзійної площини.

Супраоклюзія одного або кількох зубів

характеризується тим, що зуби
перетинають рівень оклюзійної
площини.
 ТРАНСПОЗИЦІЯ ЗУБІВ
Транспозиція зубів – це взаємна заміна місця
розташування зубів в зубному ряду.
Наприклад: ікло на місці латеральноrо різця, а
латеральний різець на місці ікла.
Причиною такої аномалії є неправильна
закладка зачатків зубів.
Дякую за увагу