Антибіотики: пеніциліни, цефалоспорини,

хлорамфенікол та ін.
Загальні поняття про будову і використання
 Антибіотики
Антибіотики (грец. anti — проти + bios — життя) — продукти життєдіяльності (або їхні
синтетичні аналоги і гомологи) живих клітин (бактеріальних, грибкових, рослинного і
тваринного походження), які вибірково пригнічують функціонування інших клітин —
мікроорганізмів, пухлин тощо.

Термін «антибіотики» запропонував С. А. Ваксман у 1942 р.

2
Грампозитивні та грамнегативні бактерії
Вперше термін "грампозитивні і
грамнегативні бактерії" в науку ввів
данський вчений Грам.

Барвник – генціанвіолет.

3
 Грампозитивні бактерії
Більшість небезпечних для людини мікроорганізмів – грампозитивні бактерії. Вони
викликають такі захворювання, як ботулізм або правець, ці хвороби погано піддаються
лікуванню.

Види грампозитивних мікроорганізмів:

o коки: клітини, з'єднані між собою з допомогою целюлози; в основному це анаеробні
молочнокислі стрептококи;
o палички: спороутворюючі представлені анаеробними клостридиями; не здатні
утворювати спори – молочнокислі лактобацили;
o коринеморфи: відрізняються схильністю до зміни форми – це стрептоміцетові і
пропіоновокислі бактерії.

Коки Пропіоновокислі бактерії

4
 Грампозитивні бактерії

Подібні мікроорганізми викликають масу недуг. Стафілококи провокують грибкові інфекції.

Особливо небезпечний золотистий стафілокок.
Стрептококові мікроорганізми викликають фарингіти, рідше пневмонію, сепсис.
Ентерококи часто вражають сечовивідні шляхи, серцевий м'яз і провокують нагноєння в ранах.
Зараження пневмококком найчастіше проходить у супроводі гострих симптомів. Синусити,
отити, раптові генералізовані пневмонії – захворювання, викликані цим збудником.
Що стосується паличок, то найвідоміша з них – дифтерійна паличка, виділяє смертельно
небезпечні токсини. Крім неї, паличками викликаються сибірська виразка і ботулізм.

Золотистий стафілокок Дифтерійна паличка

5
 Грамнегативні бактерії

Незважаючи на більш тонку стінку, яка міцніше, ніж у іншого виду бактерій,
грамнегативні мікроорганізми складніше піддаються впливу антитіл.
Багато видів являють собою об'єкт пильної уваги медицини. Це бактерії, що викликають
венеричні хвороби: гонорею, сифіліс, хламідійні інфекції. Грамнегативні патогени,
що провокують респіраторні захворювання – моракселла катараліс, проблеми з
диханням – легіонелла, клебсиелла.

Моракселла катараліс Легіонелла

6
 Грамнегативні бактерії
Також ці стійкі бактерії викликають менінгіт, порушення травлення або виразкову
хворобу шлунка (сальмонела, хелікобактер пілорі, ешерихія колі). За формою бактерії
досить різноманітні: спірили, палички, спірохети, вібріони, трубчасті чохли.

Форма бактерії

Коки Стафілококи Бацили

Хелікобактер пілорі

Вібріони Стрептококи Спірили

7
 Грампозитивні та грамнегативні бактерії
Інформація про збудників різних хвороб, як грампозитивних, так і грамнегативних, значно
спростила лікування багатьох недуг. Розуміння того факту, що мембрана грамнегативних
бактерій міцніше інших, дозволила вченим з'ясувати їх важлива властивість: стійкість до
багатьох видів антибіотиків. Крім іншого, знання про мутації та пристосування
мікроорганізмів до лікарських препаратів також поліпшили якість лікування бактеріальних
інфекцій. Важливим аспектом є те, що передусім впливають на організм токсини, що
виділяються грампозитивними і грамнегативними видами бактерій. Але наука не стоїть на
місці, і вже розроблені медикаменти, які здатні впоратися з мембранної захистом
грамнегативних мікроорганізмів. При цьому має значення стан макроорганізму в цілому:
його імунну відповідь і обсяги запальних процесів.

Біологічне очищення стічних

вод

8
Класифікація антибіотиків

9
 Класифікація антибіотиків

Класифікація антибіотиків за механізмом дії:

o інгібітори синтезу клітинної стінки мікроорганізмів (β-лактами, ванкоміцин);
o антибіотики, що порушують молекулярну організацію і функцію клітинних мембран
(поліміксини, протигрибкові, аміноглікозиди, циклічні ліпопептиди);
o антибіотики, що пригнічують синтез білка і нуклеїнових кислот — інгібітори синтезу
білка на рівні рибосом (хлорамфеніколи, тетрацикліни, макроліди, аміноглікозиди);
o інгібітори РНК-полімерази (ансомакроліди).

За хімічною будовою:
o β-лактами (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми, монобактами);
o аміноглікозиди;
o макроліди (еритроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, азитроміцин, спіраміцин);
o хлорамфеніколи;
o тетрацикліни;
o лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин);
o фузидієва кислота;
o ансамакроліди (рифампіцин);
o поліміксини;
o полієни (ністатин, леворин, амфотерицин В).

10
 Класифікація антибіотиків

За спектром протимікробної дії:

o антибіотики, що діють переважно на грампозитивні та грамнегативні коки і грампозитивні
палички — коринебактерії, клостридії (цефалоспорини першого покоління,
феноксиметилпеніцилін, біцилін, пеніциліназостійкі пеніциліни (оксацилін, метицилін),
макроліди (мідекаміцин, азитроміцин), ванкоміцин, лінкоміцин);
o антибіотики, активні у відношенні грампозитивних та грамнегативних бактерій
(хлорамфенікол, тетрацикліни, напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, карбеніцилін),
цефалоспорини другого покоління);
o антибіотики, з переважною активністю у відношенні грамнегативних бактерій
(цефалоспорини третього покоління);
o протитуберкульозні антибіотики (стрептоміцин, рифампіцин, флориміцин);
o протигрибкові антибіотики (ністатин, гризеофульвін, амфотерицин В).

11
 Бета-лактами
Бета-лактами — це широкий спектр антибіотиків, першим з яких був відкритий пеніцилін,
який визначив Олександр Флемінг у 1928 році. Усі бета-лактамні антибіотики містять бета-
лактамне кільце; вони включають пеніциліни, такі як амоксицилін, і цефалоспорини. Вони діють,
перешкоджаючи синтезу пептидоглікану, важливого компонента клітинної стінки бактерій, і в
основному використовуються проти грампозитивних бактерій. Проте бактерії можуть виробити
стійкість до бета-лактамів кількома шляхами, включаючи виробництво ферментів, які
розщеплюють бета-лактамне кільце. У NHS пеніциліни є найпоширенішими антибіотиками,
причому амоксицилін є найпоширенішим у своєму класі.

Пеніциліни Амоксицилін

12
 Бета-лактами
Цефалоспорини були вперше виділені з культури грибка Cephalosporium aeromonium в
1948 році італійським науковцем Джузеппе Бротзу. Перший антибіотик для клінічного
застосування з групи цефалоспоринів, цефалотин, був отриманий в 1964 році.
Цефалоспорини, як і інші β-лактамні антибіотики, ушкоджують клітинну мембрану
бактерій, що діляться та інгібують пеніцилінпоєднувальні білки. Зниження проникності
стінки бактерій і деформація ділянки зв'язування з пеніцилінпоєднувальними білками
сприяють розвитку бактеріальної резистентності.
Цефалоспорини поділяються на 5 груп відповідно до їх спектру активності, структури і
стійкості до β-лактамаз: І, ІІ, ІІІ, IV, V покоління.

Цефалоспорини Цефіксим

13
 Сульфаніламіди

Пронтозил, сульфаніламід, був першим комерційно доступним антибіотиком,

розробленим у 1932 році. Згодом було розроблено значну кількість сульфонамідних
антибіотиків, визначених як антибіотики широкого спектру дії, здатні діяти як на
грампозитивні, так і на грамнегативні бактерії. На відміну від бета-лактамів, вони діють не
шляхом безпосереднього знищення бактерій, а шляхом пригнічення бактеріального
синтезу фолату вітаміну B, таким чином запобігаючи росту та розмноженню бактерій. В
наш час сульфаніламіди використовуються рідко, частково через розвиток стійкості
бактерій, а також через побоювання щодо небажаних ефектів, таких як гепатотоксичність.

Пронтозил

14
 Аміноглікозиди

Аміноглікозиди пригнічують синтез білків у бактерій, що зрештою призводить до

загибелі клітин. Вони ефективні лише проти деяких грамнегативних, а також деяких
грампозитивних бактерій, але не всмоктуються під час травлення, тому їх потрібно
вводити ін’єкційно. У лікуванні туберкульозу стрептоміцин був першим ефективним
препаратом; однак, через проблеми з токсичністю аміноглікозидів, їх сьогоднішнє
використання обмежене.

Стрептоміцин

15
 Тетрацикліни

Тетрацикліни є антибіотиками широкого спектру дії, активними як проти

грампозитивних, так і грамнегативних бактерій. Як і сульфаніламіди, вони пригнічують
синтез білка, пригнічуючи ріст і розмноження бактерій. Їх використання зменшується через
збільшення випадків резистентності бактерій; однак вони все ще знаходять застосування
для лікування акне, інфекцій сечовивідних шляхів і дихальних шляхів, а також інфекцій
хламідіозу. Їх слід приймати окремо, часто за дві години до або після їди, оскільки вони
можуть легко зв’язуватися з їжею, зменшуючи їх поглинання.

Тетрациклін

16
 Левоміцетин
Інший антибіотик широкого спектру дії, хлорамфенікол, також діє шляхом
пригнічення синтезу білка, а отже, росту та розмноження бактерій. Він також є
бактерицидним проти обмеженої кількості бактерій. Через можливість серйозних
токсичних ефектів у розвинених країнах його зазвичай використовують лише у
випадках, коли інфекції вважаються небезпечними для життя, хоча іноді його також
використовують для лікування очних інфекцій. Проте, це набагато більш поширений
антибіотик у країнах, що розвиваються, через його низьку вартість і доступність, і
рекомендований ВООЗ як ефективний засіб першої лінії лікування менінгіту в країнах
з низьким рівнем доходу.

Хлорамфенікол

17
 Макроліди
Як і бета-лактами, макроліди в основному ефективні проти грампозитивних бактерій,
однак вони діють бактеріостатично, перешкоджаючи росту та розмноженню шляхом
інгібування синтезу білка. Їхня ефективність дещо ширша, ніж у пеніцилінів, і було
показано, що вони ефективні проти кількох видів бактерій, якими не є пеніциліни.
Незважаючи на те, що деякі види бактерій розвинули резистентність до макролідів, вони
все ще є другими за частотою призначення антибіотиками в NHS, причому
еритроміцин є найбільш часто призначеним у цьому класі.

Еритроміцин

18
 Глікопептиди
Глікопептиди включають препарат ванкоміцин – зазвичай використовується як «препарат
останньої інстанції», коли інші антибіотики не дають результатів. Хоча раніше це була остання
лінія захисту від інфекцій, зокрема MRSA, нещодавні розробки нових антибіотиків інших класів
забезпечили інші варіанти. Тим не менш, залишаються суворі вказівки щодо обставин, за яких
ванкоміцин можна використовувати для лікування інфекцій, щоб затримати розвиток
резистентності. Бактерії, проти яких активні глікопептиди, в іншому випадку дещо обмежені, і в
більшості вони пригнічують ріст і розмноження, а не безпосередньо вбивають бактерії.

Ванкоміцин
19
 Оксазолідинони

Оксазолідинони активні проти грампозитивних бактерій і діють шляхом пригнічення

синтезу білка, а отже, росту та розмноження. Лінезолід, схвалений для використання в
2000 році, був першим ринковим антибіотиком у своєму класі, хоча сполука циклосерин
використовується як друга лінія лікування туберкульозу з 1956 року. Хоча лінезолід
дорогий, резистентність, здається, розвивається відносно повільно з моменту його появи.

Лінезолід

20
 Анзаміцини (рифаміцини)

Цей клас антибіотиків ефективний проти грампозитивних бактерій, а також деяких

грамнегативних бактерій. Вони пригнічують вироблення РНК, яка відіграє важливу
біологічну роль у клітинах бактерій, і як такі призводять до загибелі бактеріальних клітин.
Підклас антибіотиків, рифаміцин, використовується для лікування туберкульозу та
прокази. Нечасто анзаміцини також можуть демонструвати противірусну дію.

Рифаміцин

21
 Хінолони
Хінолони є бактерицидними сполуками, які перешкоджають реплікації та транскрипції
ДНК у клітинах бактерій. Це антибіотики широкого спектру дії, які широко використовуються
для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, а також інших внутрішньолікарняних інфекцій,
де є підозра на резистентність до старих класів антибіотиків. Резистентність до хінолонів
може розвиватися особливо швидко; у США вони були найпоширенішими антибіотиками у
2002 році, і вважається, що їх призначення при нерекомендованих станах або вірусних
інфекціях також є значним фактором розвитку резистентності.

Хінолони

22
 Стрептограміни
Стрептограміни незвичайні тим, що їх зазвичай вводять у вигляді комбінації двох антибіотиків із
різних груп у межах класу: стрептограміну А та стрептограміну В. Самі по собі ці сполуки
виявляють лише інгібіторну активність, але разом вони мають синергічний ефект і здатні
безпосередньо вбивати клітини бактерій, пригнічуючи синтез білків. Їх часто використовують для
лікування резистентних інфекцій, хоча резистентність до самих стрептограмінів також
розвинулася.
Хінупристин/дальфопристин (quinupristin/dalfopristin, Q/D) застосовують разом у фіксованій
комбінації 30/70; така комбінація має синергічну бактерицидну активність проти таких
мікроорганізмів:
• Стрептококи та стафілококи, у тому числі штами, резистентні до інших класів антибіотиків
• Деякі грамнегативні анаеробні бацили
• Clostridium perfringens
• Атипові патогенні мікроорганізми дихальних шляхів (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila
pneumoniae, Legionella pneumophila)

23
 Ліпопептиди
Ліпопептиди, відкриті в 1987 році, є найновішим класом антибіотиків і мають бактерицидну дію
проти грампозитивних бактерій. Даптоміцин є найбільш часто використовуваним
представником класу; він має унікальний механізм дії, порушуючи кілька аспектів функції
клітинної мембрани бактерій. Цей унікальний механізм дії також видається перевагою в тому,
що наразі випадки резистентності до препарату здаються рідкісними, хоча про них
повідомлялося. Його вводять у вигляді ін’єкцій і зазвичай використовують для лікування інфекцій
шкіри та тканин.

Даптоміцин

24