Діагностика ГРДС

РЯБЧУК К.М.
8102
 Діагностична програма
Візуальний огляд, визначення етіологічного фактору, оцінка загального стану хворого,
аускультація та перкусія легень.
Обов’язкове вимірювання ЧСС, АТ, ЦВТ.
Лабораторне обстеження:
◦ вимірювання показників газів артеріальної крові, КОС та лактату;
◦ загальний аналіз крові та сечі;
◦ коагулограма;
◦ біохімічний аналіз крові;
◦ ЕКГ.

Рентгенографія грудної клітини.

Фіброброхоскопія з бактеріологічним аналізом вмісту нижніх дихальних шляхів.
Досліджувані показники Бали
Рентгенографія грудної клітки
немає альвеолярної консолідації 0
альвеолярна консолідація в одному квадранті легенів 1
альвеолярна консолідація у двох квадрантах легенів 2
альвеолярна консолідація у трьох квадрантах легенів 3
альвеолярна консолідація у чотирьох квадрантах легенів 4
Коефіцієнта оксигенації крові (PaO2/Fi O2)
≥300 0
225-299 1
175-224 2
100-174 3
<100 4
Комплаєнс легенів (мл/см вод.ст.) при штучній вентиляції легенів
≥80 0
60-79 1
40-59 2
20-39 3
<20 4
Позитивний тиск наприкінці видиху (см вод.ст.) при штучній вентиляції легенів
<6 0
6-8 1
9-11 2
12-14 3
≥15 4
Загальна кількість балів
Немає ушкодження легенів 0
Гостре ушкодження легенів 0,1-2,5
Гострий респіраторний дистрес-синдром >2,5
 Критерії діагностики ГРДС
• виражені задишка та ціаноз;
• кашель із виділенням пінистого мокротиння рожевого кольору;
• тахікардія, тахіпное;
• аускультативно — велика кількість вологих хрипів різного калібру в
легенях і виражена крепітація, які є ознаками набряку легень;
• поліорганна недостатність: нирок (олігоанурія, протеїнурія, циліндрурія,
мікрогематурія, гіперкреатинемія); печінки (жовтяниця, підвищення
активності АсАТ, АлАТ, ЛДГ); головного мозку (запаморочення,
загальмованість).
 Критерії діагностики ГРДС
ЕКГ-критерії: відхилення електричної вісі серця вправо, гіпертрофія правого передсердя.
Рентгенологічні критерії: вибухання конуса легеневої артерії, ознаки підвищення тиску в
легеневій артерії <30/15 мм рт. ст., двосторонні інфільтрати в легенях; інколи визначається
симптом «снігової бурі».

Лабораторно-біохімічні критерії:
• артеріальна гіпоксемія (РаО2 <50 мм рт. ст.) і гіперкапнія (РаСО2 >45–50 мм рт. ст.);
• зниження рН до 7,2 ОД і менше та інші ознаки респіраторного декомпенсованого ацидозу;
• респіраторний індекс РаО2 FiO2 ≤200 мм рт. ст. (де РаО2 — парціальний тиск кисню в
артеріальній крові, FiО2 — концентрація кисню у видихнутому повітрі).
 Рентгенологічна діагностика ГРДС
І стадія – розширення коренів легень, нечіткість їх структури, що свідчить
про легеневу гіпертезію; посилення легеневого рисунка.
ІІ стадія – «молочне» або «вуалеподібне» зниження прозорості легеневої
тканини, поступово виникають білатеральні вогнищеві тіні в периферичних
відділах або дифузно.
ІІІ стадія – картина «снігової бурі» – велика кількість плямистих тіней.
Дифузний інтерстиціальний набряк. Помітні розмитість і потовщення тіні
судин, особливо у нижніх відділах. З’являється симптом «повітряної
бронхографії» – просвітлення за ходом великих і середніх бронхів.
Плевральний випіт, як правило, однобічний.
 Рентгенологічна діагностика ГРДС
IV стадія – наростає гомогенне затемнення переважної більшості легеневого рисунка за
рахунок наростання набряку; тінь серця важко розрізнити.
V стадія – ознаки фіброзу легеневої тканини. Прозорість тканини нерівномірно знижена,
легеневий рисунок посилений, фіброз легень виникає через 1–2 тижні від початку ГРДС
після стихання гострої загальної реакції
Рентгенологічні дані часто відстають на 12–24 години від клінічних, лабораторних і
функціональних змін. Спостерігається непропорційно тяжка гіпоксемія на тлі незначних
рентгенологічних змін.
КТ грудної клітки є більш чутливою порівняно із звичайною рентгенографією стосовно
виявлення легеневих причин ГРДС і розвитку ускладнень, а також дозволяє Невідкладні
стани в клініці внутрішніх хвороб 23 переконатися в тому, що під час ГРДС легенева
паренхіма уражається негомогенно.
 Диференційний діагноз ГРДС
Кардіогенний набряк легень - виключається за результатами ЕхоКГ.
Гостра інтерстиціальна пневмонія – швидкопрогресуюча форма ураження
легенів, розвинена на тлі повного здоров'я. Діагноз підтверджується за
допомогою патогістологічного дослідження та КТ.
Дифузний альвеолярний крововилив визначається за наявності у
пацієнта з ознаками ГДН різкого зниження вмісту гемоглобіну в крові, якщо
навіть при цьому немає кровохаркання, кров, як правило, спостерігається
під час бронхоскопії. Через 48 годин після початку захворювання
з'являються насичені гемосидерином макрофаги, які також мають
діагностичне значення.
 Диференційний діагноз ГРДС
Ідіопатична гостра еозинофільна пневмонія розвивається на тлі повного
здоров'я і виявляється кашлем, задишкою, лихоманкою, іноді болем у
грудній клітці. У БАЛ і в крові - підвищений вміст еозинофілів (близько 40
%). При цьому захворюванні має місце швидка відповідь на КС (упродовж
48 год).
Злоякісне новоутворення, особливо лімфогенний карциноматоз, може
симулювати картину ГРДС у разі швидкого дисемінування в тканинах
легень. Диференційній діагностиці при цьому допомагає бронхоскопія з
БАЛ та біопсією.
 Обстеження, показані пацієнтам із
СГУЛ та ГРДС
Обстеження Що дозволяє виявити?
Рентгенографія ОГК Поява двобічної дифузної нерівномірної чи гомогенної
інфільтрації тканини легень, типової для набряку легень
Гази артеріальної крові Свідчить про тяжкість гіпоксемії, а також дозволяє
диференціювати СГУЛ і ГРДС
ЕхоКГ Необхідна для диференціальної діагностики СГУЛ і
кардіогенного набряку
КТ ОГК Дозволяє виявити легеневі причини СГУЛ (пневмонія, абсцес
легень) та діагностувати ускладнення (пневмоторакс,
плевральний випіт)
Фіброоптична Допомагає виключити інфекцію, особливо у пацієнтів, які
бронхоскопія з БАЛ погано реагують на адекватну терапію
Дякую за увагу