Національний медичний університет імені О.О.

Богомольця
Медичний коледж

Лекція № 10
Загальні відомості і класифікація
пластмас, які використовуються в
стоматологічній практиці. Поняття
про полімер і мономер. Реакція
полімеризації пластмаси
Лектор: Етніс Леонід Олександрович

Київ - 2021
 Пластмаси
1

Пластичні маси – це високомолекулярні

сполуки (полімерів), які добувають хімічним
шляхом із природних матеріалів або синтезують
із низькомолекулярних сполук. Полімери
одержують при обробці природного газу,
кам’яного вугілля, нафтопродуктів, сланців,
деревини та ін.
 2
• Полімери – речовини, які складаються з великої кількості
повторюваних ланцюгів. Полімери – основа гум та пластмас.
• Властивості пластмаси залежать від складу, молекулярної
маси, хімічної будови і форми ланцюжка (хімічної
структури) макромолекули. Структура молекул може бути:
• 1. Лінійною
• 2. Розгалуженою
• 3. Просторовою
• Лінійне розташування обумовлює високу густину речовини,
високу температуру розм’якшення, високу механічну міцність
полімера.
• Розгалужене – менша густина речовини, більш проста
будова.
• Просторове розташування ланцюгів макромолекул
обумовлюється різними факторами.
• З часом властивості пластмас змінюються. Можуть
зменшуватись еластичність і механічна міцність.
Водночас жорсткість і крихкість полімеру, як
правило, збільшується, такі зміни властивостей
пластмас називається старінням матеріалу.
Воно може бути зумовлене різними причинами,
передусім розривом ланцюжків макромолекул,
що прийнято називати деструкцією речовини.
Остання настає внаслідок термічних, хімічних та
інших впливів на матеріал.

4
 5

• Основні фізико – хімічні та механічні властивості

полімерів:
• 1. Текучість – здатність незворотньо деформуватись під
дією власної маси без додаткових зусиль.
• 2. Деструкція – незворотній процес руйнування
матеріалу, що виникає внаслідок розриву зв'язків у
полімері.
• 3. Пружність – властивість твердого тіла довільно
відновлювати свою форму та об'єм після припинення дії
зовнішньої сили.
• 4. Пластичність - властивість твердого тіла змінювати
форму та розміри незворотньо.
• 5. Еластичність – означає пружність.
• 6. Набухання – проникнення мономера в полімер.
• 7. Полімерна усадка – усадка пластмасового тіста.
 Пластмаси поділяються на термопластичні й
термореактивні:
• Термопластичні пластмаси (полівінілхлорид,
поліетилен, поліметилметакрилат, полікарбонат,
фторопласт) під час нагрівання розм’якшується, а під
час охолодження твердіють без зміни свого складу.
• Термореактивні пластмаси під час нагрівання до
критичної температури 160-1700С і в деяких випадках
без нагрівання втрачають властивість повторного
розм’якшення, причому деякі компоненти хімічно
змінюються або руйнуються з виділенням побічних
продуктів реакції (вода, спирт та ін.). до цього виду
пластмас належать амінопласти, «Бакеліт», епоксидні
смоли, каучуки, фенопласти тощо.
6
За типом зв’язувальної речовини всі
полімери поділяються на 4 класи:
– полімери на основі продуктів полімеризації:
акрилопласти, стиропласти та ін.;
– полімери на основі продуктів поліконденсації:
амінопласти, силопласти та ін.;
– на основі хімічно модифікованих природних
полімерів: протеїнопласти, целопласти та ін.;
– на основі нафтових асфальтів і смол:
бітулопласти.

7
• Основні методи добування пластмас – полімеризація 3 та
поліконденсація.
• При полімеризації зв’язування молекул мономерів у полімерні
ланцюжки відбувається без утворення побічних продуктів реакції
(вода, спирт та ін.). за своїм складом полімер аналогічний вихідній
речовині, відрізняється від неї величиною молекул і властивостями.
Процес полімеризації оборотний. Під час нагрівання можливий
розпад молекул полімера на молекули мономера.
• При поліконденсації процес з’єднання молекул у ланцюжки
супроводжується утворенням деяких побічних продуктів реакції.
Процес поліконденсації необоротній. Утворений полімер за
структурою, складом і властивостями відрізняється від первинних
мономерів.
• При полімеризації молекулярна маса добутої речовини дорівнює сумі
молекулярних мас молекул, які брали участь у реакції. Реакція
полімеризації відбувається під впливом зовнішніх та внутрішніх
чинників (тепла, світла, деяких хімічних речовин – ініціаторів) за
наявності каталізаторів чи індикаторів.
 4

• У цьому процесі можна виділити 3 стадії:

• 1. активація молекул мономера під дією світла, тепла чи хімічної
речовини. У молекулах мономера розриваються подвійні зв’язки з
утворенням вільних валентностей (вільних радикалів). Ініціатори – хімічно
активні радикали, які вступають у реакцію з молекулами мономера,
внаслідок чого звільняються вільні валентності. У цих ділянках
відбувається ріст полімерних ланцюжків;
• 2. утворення полімерного ланцюжка. У масі матеріалу, який
полімеризується, виникають активні центри. Саме тут відбувається ріст
полімерних ланцюжків. Ця реакція супроводжується виділенням енергії –
екзотермічна реакція. Ріст полімерного ланцюжка відбувається до певної
межі, причому кількість молекул мономера, зв’язаних в одну
макромолекулу, може досягати сотень тисяч;
• 3. обрив ланцюжка. Полімеризація закінчується при припинені дії
факторів, що спричинюють цей процес.
• Полімеризація суміші молекул різних мономерів називається
співполімеризацією, а отримані полімери – співполімерами.
• Одна з основних властивостей пластмас – це їх висока технологічна
здатність формуватися під дією нагрівання і тиску.
• Основні компоненти полімерних матеріалів. 8

• Мономер (рідина) – метиловий ефір метакрилової кислоти. Це летюча,

безбарвна рідина з різким специфічним запахом, температура кипіння =
100,30С, густина = 0,95 г/см3, легко займається. Під дією на мономер
тепла чи ультрафіолетового випромінювання може виникати
полімеризація з утворенням твердої речовини – полімеру, яка
супроводжується значною усадкою (до 20%). Для запобігання
самополімеризації мономер наливають у темні флакони і додають до
нього інгібітор (гідрохінон 0,005%). Зберігають мономер у прохолодному
місці.
• Полімер – поліметилметакрилат. Це тверда прозора речовина, густина =
1,18-1,20 г/см3. Отримують полімер-емульсійним методом. У
зубопротезуванні застосовують порошок (полімер) безбарвний,
забарвлений. Для забарвлення додають органічні барвники (Судан ІІІ,
Судан ІV), а також неорганічними (сульфохромат свинцю, залізний
марс, зелень Гіньє). Неорганічні барвники мають перевагу перед
органічними. Вони не руйнуються в природних умовах, дозволяють
утворювати більшу гаму кольорів.
• Як замутнювачі пластмас використовують оксид цинку (1,2-1,5%) або
діоксид титану (0,35-0,5%).
• Для надання пластмасам потрібних властивостей у полімер вводять добавки 9
(наповнювачі). Вони повинні утворювати гомогенні композиції і виявляти
стабільні умови при застосуванні матеріалу, бути нетоксичними.
• пластифікатори – для підвищення пластичності й розширення інтервалу високо
еластичного стану полімерних матеріалів, полегшують диспергування,
регулюють клейкість, знижують в’язкість. Пластифікацію базисних пластмас
найчастіше здійснюють – дибутилфталатом, диетилфталатом. Вони в акрилових
пластмасах підвищують еластичність, текучість, знижують крихкість;
• стабілізатори – захист полімерів від старіння, тобто зменшують швидкість
хімічних процесів що зумовлюють старіння;
• ініціатори (каталізатори) – для прискорення й активації процесу полімеризації
пластмаси (пероксид бензолу)
• зшивагенти – їх вводять у полімери з метою утворення на певній стадії
переробки поперечних зв’язків між макромолекулами. Зшивка обумовлює
підвищення експлуатаційних властивостей полімерних матеріалів;
• інгібітори – їх застосовують для дезактивації (зв’язування) всіх наявних у
системі (пластмасі) вільних радикалів. Інгібітори – хінони та гідрохінони.;
• барвники – для одержання забарвлених полімерних матеріалів;
• антимікробні агенти – це добавки, які перешкоджають розмноженню в
матеріалах мікроорганізмів. Такі добавки повинні бути ефективними в малих
концентраціях (частки %).
 Вимоги до пластмас:
1. не подразнювати слизову оболонку ротової порожнини і бути
нешкідливими для організму;
2. мати достатню міцність і еластичність, постійну форму (щоб запобігти
поломкам, стиранню та деформації протеза);
3. міцно з’єднуватися зі штучними зубами, металом, фарфором;
4. мати теплопровідність, яка б запобігала опікам під час приймання
гарячої їжі і не порушувала терморегуляції слизової оболонки;
5. не мати мікропористості, що сприяє розвитку мікрофлори;
6. добре забарвлюватись і не змінювати з часом свій колір;
7. бути дешевими, легкими і доступними, простими в технологічному
застосуванні. Легко піддаватися формуванню, обробці, поліруванню.
8. не мати неприємного смаку і запаху.

12
 6
• Класифікації пластмаси
• 1. По способу пакування в кювету
• А) пластмаси для компресійного пресування – «Фторакс»,
«Акрел», «Бакрил», «Етакрил».
• Б) пластмаси для ливарного пресування - «Карбодент»,
«Івокап».
• 2. За призначенням
• для виготовлення базисів («Акрел», «Акроніл», «Фторакс»);
• для виготовлення незнімних протезів («Синма», «Синма М»);
• для виготовлення двошарових базисів і боксерських шин
(«Еладент», «Боксил»);
• для перебазування і лагодження протезів («Протакрил»,
«Ремонт»);
• для виготовлення індивідуальних відбиткових ложок
(«Карбопласт»).
• Базисні підкладки («Протакрил»)
 7

• 3. За технологічними властивостями (за способом

твердіння):
• пластмаси гарячої (піропласти) полімеризації (Етакрил,
Бакрил, Акрел. Акроніл., Новус, Гідрокрил, Синма-М,
Синма-74).
• пластмаси холодної (самотвердіючі або швидкотвердіючі)
полімеризації (Редонт, Протакрил, Акрилоксид, Протемп,
Карбопласт)
• світлової полімеризації (фотополімери) (Артглас, Евікрол)

• 4. За агрегатним станом:
• - тверді («Акрел», «Акроніл», «Бакрил»),
• - еластичні або м’які («Еладент», «Боксил», «ПМ»).
• Акрилові пластмаси – складні хімічні
речовини, похідні акрилової (СН2=СН-СООН)
і метакрилової (СН2=С(СН3)-СООН) кислот, їх
складних ефірів та ін.
• випускаються пластмаси у вигляді
компонентів, що містить порошок (полімер)
і рідину (мономер).
• Виготовлення виробів здійснюється
методом формування із суміші (тіста)
полімера і мономера виробу з подальшою
полімеризацією.
15
• Пластмасові стоматологічні конструкції (протези, шини, апарати) у
ротовій порожнині зазнають значних функціональних навантажень.
Тому матеріали для їх використання повинні відповідати таким
вимогам:
• виявляти достатні міцність і опір стиранню;
• бути еластичними (у зв’язку з неминучою пружною деформацією зубних
протезів);
• мати постійну форму і об’єм;
• добре шліфуватись та поліруватися.
• Переваги акрилових пластмас:
• хімічна інертність у ротовій порожнині;
• гігієнічність;
• здатність забарвлюватись у потрібний колір і не змінювати його;
• добра технологічність.
• Недоліки акрилових пластмас:
• великий коефіцієнт термічного розширення;
• недостатня еластичність – вироби часто ламаються;
• невелика твердість і слабкий опір стиранню. 16
 Токсичний вплив пластмас
• Головним токсикогенним фактором акрилової пластмаси є мономер.
При порушенні режиму полімеризації кількість залишкового
мономера, тобто мономера, що не сполімеризувався, значно
збільшується, що у свою чергу викликає токсичний стоматит. Загалом,
токсичні стоматити бувають двох видів: хімічні і бактеріальні. Перші,
найчастіше, називаються акриловими, оскільки причиною їх
виникнення є мономер акрилової пластмаси.
• Хімічна назва мономеру – метилметакрилат (метиловий ефір
метакрилової кислоти). Його добувають з ацетону С3Н60, діючи на
нього синильною кислотою (HCN) або її солями в присутності лужних
каталізаторів. Внаслідок цієї взаємодії утворюється ацетонціангідрин.
• При взаємодії ацетонціангідрину з метиловим спиртом у присутності
сірчаної кислоти і підігріванні утворюється метиловий ефір
метакрилової кислоти, тобто метилметакрилат, або мономер, і
виділяється певна кількість вільного аміаку. Для запобігання
самочинній полімеризації мономеру до нього додають 0,006-0,004%
гідрохінону або певну кількість фенолів та амінів. 17
 Токсичний вплив пластмас
• Знаючи тепер, що являє собою мономер, не треба дивуватися,
що йому, як і всім ефірам, притаманна подразнювальна дія на
слизову оболонку ротової порожнини, а в більших
концентраціях мономер є протоплазматичною отрутою, чия дія
проявляється наступними ознаками: відзначаються явища
анемії (синдром, що характеризується зменшенням вмісту
гемоглобіну й еритроцитів в одиниці об’єму крові, що
призводить до виникнення кисневого голодування тканин),
печія слизової оболонки під протезом, загальне нездужання,
втома, сонливість та ін.
• Провідним симптомом у клініці токсичного акрилового
стоматиту є гіперемія, набряк слизової оболонки протезного
ложа, її сухість, що пов’язана зі зменшенням слиновиділення.
Частіше запалення спостерігається на твердому піднебінні і
рідше на альвеолярному гребені нижньої щелепи.
18
 Токсичний вплив пластмас

Ділянка запалення, як правило, співпадає з межами протеза. Хворі при цьому

скаржаться на печію слизової оболонки під базисом протеза, язика, губ.
Слизова оболонка тут має яскраво-червоне забарвлення, блискуча.
19
Технологія застосування пластмас
• Основним способом виготовлення виробів із пластмас у
стоматології є пресування під тиском тістоподібної маси
(полімер і мономер) у заздалегідь підготовлену форму.
Заповнення форми масою може відбуватися при
невисокому тиску 50-80 кгс/мм2, що дозволяє
застосовувати форми з гіпсу. Так виготовляють базиси
протезів, ортодонтичних і щелепно-лицевих апаратів,
капи, шини. Вироби з пластмаси можна також виготовити
методом лиття під тиском, а іноді і методом вільного
формування (одержання відбитків).

20
• Процес складається з таких етапів: приготування
тіста, формування і полімеризація.
• Він відбувається за таких умов:
– Оптимальне співвідношення компонентів суміші
полімеру і мономера;
– Формування пластмаси на певній стадії в’язкості;
– Суворе дотримання температурного режиму
полімеризації;
– Підтримання необхідного тиску всередині форми.

21
• Оптимальне співвідношення полімеру і мономера –
3:1, 2:1, при цьому усадка при полімеризації з 20%
(при вільній полімеризації) до 6-7%. Оптимальна
кількість порошку і мономера вказується в інструкції.
• Спочатку у фарфорову чи скляну посудину наливають
мономер, а потім насипають порошок до насичення.
Після повного насичення порошку надлишок
мономера потрібно видалити, а масу розмішати.
Посудину треба щільно прикрити, щоб не вивітрився
мономер. У такому стані пластмасова суміш повинна
перебувати протягом 30-40 хвилин (для дозрівання).
Швидкість дозрівання суміші (тіста) залежить від
температури середовища, величин зерен порошку,
кількість інгібіторів та ін. факторів. Тепло прискорює
процес, а холод його сповільнює. 22
 Виділяють 5 стадій дозрівання
пластмаси:
• піскоподібну, для якої характерно вільне
положення гранул у суміші;
• ниткоподібну, коли маса стає в’язкою і при
її розтягуванні з’являються тонкі нитки;
• тістоподібну;
• гумоподібну;
• тверду

23
• Песочная стадия появляется сразу после смешивания порошка
с жидкостью и продолжается до 5 мин (в зависимости от
температуры окружающей среды). Смесь на этой стадии не
используется.
• Стадия тянущихся нитей (вязкая) характеризуется липкостью
массы, появлением тянущихся нитей, высокой текучестью и
пластичностью. На этой стадии готовности материала он
используется в ситуациях, требующих адгезии.
• Тестообразная стадия характеризуется утратой липкости
массы, хорошей пластичностью и меньшей текучестью (по
сравнению со стадией тянущихся нитей). В таком состоянии
массу удобно формовать на гипсовых моделях (получение
индивидуальных ложек, ортопедических аппаратов и др.).
• Резиноподобная стадия характеризуется тем, что форма,
приданная материалу на предшествующей стадии, почти
полностью сохраняется, и материал не подлежит дальнейшей
формовке. 24
• Пластмасове тісто вважається дозрілим, коли настає 3-тя
стадія дозрівання і припиняється утворення ниток при
розтягування маси, що стає пластичною і легко
формується. Подальше витримування маси недоцільне,
бо в губоподібному стані вона погано формується, а
згодом твердіє.
• Дозріле пластмасове тісто застосовують для формування
– заповнення заздалегідь підготовленої форми з гіпсу в
рознімних металевих кюветах. Форма є точною копією
поверхні воскової репродукції протеза чи апарата.
Формувальну масу поміщають у форму, рознімні частини
кювети з’єднують, кладуть під прес і пресують до повного
заповнення форми і ущільнення пластмаси. Маса в кюветі
повинна постійно перебувати під тиском, що сприяє
утворенню більш щільної структури пластмаси і зменшує
усадку. 25
• Температурний режим полімеризації суміші
полімеру з мономером вказаний в інструкції.
• Зуботехнічну кювету із заформованою масою
можна нагрівати у воді або сухоповітрянній
печі. У воді нагрівають її від кімнатної
температури до 800С упродовж 60-70 хвилин,
потім – до 1000С. Кювету тримають у воді при
95-1090С протягом 50-60 хвилин, після чого її в
цій же воді охолоджують, припинивши
нагрівання.
• Полімеризація пластмаси супроводжується
низкою небажаних явищ і процесів (усадка,
пористість, внутрішнє напруження). 26
27
• Нарушение режима полимеризации приводит к дефектам готовых 25
изделий (пузырьки, пористость, разводы, участки с повышенным
внутренним напряжением), к растрескиванию, короблению и поломкам
протеза. Различают 3 вида пористости пластмасс: газовую, сжатия,
гранулярную.
• Газовая пористость обусловлена испарением мономера внутри
полимеризующейся массы. Она возникает при опускании кюветы с
пластмассовым тестом в гипсовой пресс-форме в кипящую воду. Данный
вид пористости может также возникать при нагревании формы с большим
количеством массы вследствие сложности отвода из нее излишков тепла,
развивающегося в результате экзотермичности процесса полимеризации.
• К пористости сжатия приводит недостаточное давление или недостаток
пластической массы, вследствие чего образуются пустоты. В отличие от
газовой пористости она может возникнуть в любой области изделия (базиса
протеза). На наш взгляд, правомернее называть ее пористостью от
недостатка сжатия.
• Гранулярная пористость возникает из-за дефицита мономера в тех участках,
где он может улетучиваться. Такое явление наблюдается при набухании
мономер-полимерной массы в открытом сосуде. Поверхностные слои при
этом плохо структурируются, представляют собой конгломерат глыбок или
гранул материала.
29
• В пластмассовых изделиях всегда имеются значительные внутренние
26
остаточные напряжения, что приводит к растрескиванию и короблению.
Они появляются в местах соприкосновения пластмассы с инородными
материалами (фарфоровыми зубами, крампонами, металлическим
каркасом, отростками кламмеров). Это является результатом различных
коэффициентов линейного и объемного расширения пластмассы,
фарфора, сплавов металлов.
• Так, например, у акрилового базиса коэффициент термического
расширения в 20 раз выше, чем у фарфоровых зубов. Это приводит к
возникновению значительных локальных внутренних напряжении и
появлению микротрещин в местах контакта пластмассы и фарфора.
• В местах резкого перехода массивных участков пластмассового изделия в
тонкие также возникают остаточные напряжения. Дело в том, что в
толстых участках базиса усадка пластмассы имеет большую величину, чем
в тонких. Кроме того, резкие перепады температуры при полимеризации
вызывают или усиливают упругие деформации. Это, в частности, вызвано
опережением затвердевания наружного слоя. Затем отверждение
внутренних слоев вызывает уменьшение их объема, и они оказываются
под воздействием растягивающих напряжений, поскольку наружные слои
при этом уже приобрели жесткость.
• Акрилові пластмаси мають коефіцієнт термічного
розширення значно більший, ніж у будь якого
конструкційного матеріалу, який застосовують у
зубопротезуванні – 81*10-6, фарфор - 4*10-6,
нержавіюча сталь - 11*10-6, золото - 14*10-6. В умовах
коливання температур у ротовій порожнині (вони
досягають 500С) термічне розширення і стискання
різнорідних матеріалів суттєво відрізняється, тому в
місцях їх з’єднання виникає напруження (погіршується
міцність, що призводить до руйнування).
• Зміцнення зв’язку пластмаси, у тому числі й
пластмасових зубів у зубних протезах, з металевими
і фарфоровими деталями може здійснюватися
тільки механічним способом (крампони, крючки,
петлі, заглиблення, стовщення). 31
Дякую за увагу!

32
 10
Базисні пластмаси.
• З них виготовляють основні частини знімних апаратів, протезів і шин,ортодонт.
апарати, лагодять протези. Вони повинні відповідати особливим вимогам,
оскільки в ротовій порожнині базиси зазнають значних за величиною і різних за
характером навантажень (згин, стикання, розтягування, крутіння та ін.).
• Базисні пластмаси повинні відповідати таким вимогам:
• мати достатні міцність та еластичність;
• чинити великий опір згину і удару;
• бути не достатньо теплопровідними;
• мати достатню твердість та опір стиранню;
• бути хімічно інертними в ротовій порожнині;
• не змінювати колір при дії навколишнього середовища;
• не ушкоджувати тканини ротової порожнини;
• не абсорбувати барвники харчових продуктів і мікрофлору ротової порожнини;
• міцно з’єднуватися з фарфором, металом, пластмасами;
• бути ренгеноконтрастними, легко лагодитися;
• бути технологічними;
• забарвлюватися і добре імітувати природній колір ясен;
• не викликати неприємних смакових відчуттів, не мати запаху;
• легко дезінфікуватися.
 11
Базисні пластмаси гарячої полім.
Акрел» - базисна пластмаса для виготовлення часткових і повних протезів
зубних, ортодонтичних і щелепно-лицьових апаратів, шин. Вона являє
собою співполімер зі «зшитими» співполімерними ланцюжками, що
поліпшує його фізико-механічні властивості. Просторова структура
полімера утворюється під час полімеризації за наявності зшивагента,
уведеного до мономера.
• Склад: порошок поліметилметакрилату, пластифікованого дибутилфталатом
(1-3%), замутнювачі – оксиду цинку чи титану (1,3%), рідина (мономер) –
метилметакрилат, що містить зшив агент і інгібітор гідрохінон.
• «Акроніл» - базисна пластмаса для виготовлення ортодонтичних і
щелепно-лицьових апаратів, шин. Порошок - співполімер
метилметакрилату. Рідина – метилметакрилат, зшивагент – диметилакрилат
триетиленгліколю, інгібітор – гідрохінон.
• «Бакрил» - високоміцна акрилова пластмаса для базисів знімних протезів,
яка має підвищену стійкість до розтріскування і стирання, велику ударну
в’язкість і високу міцність на згин. Порошок – поліметилкрилат
модифікований еластомерами. Рідина – метилметакрилат, інгібований
дифенілпропанолом. Пластмаса має добрі технологічні властивості.
 12

• «Етакріл-02» - є акриловою пластмасою гарячого

отверждения типу порошок – рідина.
• Застосовується для виготовлення базисів знімних зубних
протезів.
• «Фторакс» - є пластмасою гарячого отверждения на основі
фторзмістовних акрилових сополімерів типу порошок –
рідина.
• Застосовується для виготовлення базисів знімних зубних
протезів.
• «Пластмаса безбарвна» - є пластмасою на основі
обчищеного від стабілізатора поліметилметакрилату,
складається з порошку і рідини.
• ПРИЗНАЧЕННЯ: пластмаса безбарвна застосовується
для виготовлення базисів зубних протезів у випадках, коли
протипоказаний забарвлений базис.
 13
• Пластмаси гарячої полім. для виготовлення незнімних протезів
• «Синма–74» - є акриловим фторвмістовним сополімером гарячого отверждения типу
порошок – рідина.
• ПРИЗНАЧЕННЯ: пластмаса Синма–74 застосовується в ортопедичній стоматології
для виготовлення незнімних зубних протезів.
• ВЛАСТИВОСТІ: Синма–74 характеризується підвищеною міцністю і доброю
еластичністю. Протези, виготовлені з пластмаси Синма – 74, володіють
флюоресцирующим ефектом, властивим природним зубам. Синма – 74 не містить
олігомери і тому не може використ для прямого моделювання.
• «Синма–М» - є акриловою пластмасою гарячого затвердівання типу порошок – рідина.
• ПРИЗНАЧЕННЯ: пластмаса Синма–М застосовується в ортопедичній стоматології
для виготовлення коронок і облицьовування незнімних зубних протезів (штампований –
паяних і суцільнолитих).
• ВЛАСТИВОСТІ: порошок – суспензійний прищеплений фторвмістовний сополімер;
рідина – суміш акрилових мономерів і олигомеров. Завдяки наявності олигомера в
Синме–М збільшений час життєздатності маси в пластичному стані, що дозволяє
моделювати облицьовування безпосередньо з пластмаси, рівномірно її наносити і
розподіляти. Пластмаса Синма–М забезпечує високі естетичні властивості зубних
протезів, завдяки можливості пошарового моделювання протеза масами різного кольору.
• Пластмасу можна використовувати для облицьовування протезів наступними
методами:
• 1.Метод моделювання облицьовування безпосередньо на каркасі зубного
• протеза.
• 2.Паковка пластмаси в кювету.
 14

• Пластмаси холодної полімеризації (самотвердіючі).

• Полімеризація акрилових пластмас може відбуватися без
зовнішнього нагрівання при введенні до складі пластмаси
активатора, який хімічним шляхом спричинює розщеплення
молекул пероксиду бензоїлу (що міститься в масі) на радикали
за температури зовнішнього середовища. Як активатори
застосовують солі сульфонових кислот, третинні аміни та ін., які
виконують роль теплового фактора і здатні спричинювати
дисоціацію пероксиду бензоїлу.
• У порошку самотвердіючих пластмас міститься до 1%
пероксиду бензоїлу. Активатор – третинний амін – входить до
складу мономера (до 3%). Застосування самотвердіючих
пластмас спростило багато зуботехнічних і лікувальних
маніпуляцій, які виконують під час перебазування і лагодження
протезів, і дало можливість одно моментно виготовляти деякі
зубні протези, шини й апарати.
 15
• «Протакрил–М» - є швидкотвердючою пластмасою типу порошок – рідина.
• ПРИЗНАЧЕННЯ: пластмаса Протакрил–М застосовується, лагодження
протезів.
• ВЛАСТИВОСТІ: порошок – фторвмістовний акриловий сополімер,
стабілізований антистарителем. Рідина – метилметакрилат, зшиваючий агент, що
містить. Введення до складу пластмаси фторкаучука, зшиваючого агента сприяє
підвищенню физико-механічних властивостей і довговічності виробів.
• «Редонт–03» - є швидкотвердючою пластмасою на основі сополімера акрилової
групи, забарвлену в рожевий колір, напівпрозору, типу порошок – рідина.
• «Стадонт» - є акриловою пластмасою холодного затвердівання типу порошок –
рідина.
• ПРИЗНАЧЕННЯ: Стадонт застосовується для виготовлення лікувальних
фіксуючих шин при пародонтиті.
• Карбопласт - cамотвердіюча пластмаса, яка спеціально випускається для
виготовлення індивідуальних ложок. Форма випуску — порошок та рідина.
Порошок — поліметилметакрилат, пластифікований дибутилфталатом. Рідина
— метилметакрилат із добавкою активатора диметилаланіну (3 %). У пластмасу
"Карбопласт" у великих кількостях (до 50 %) уводиться як наповнювач крейда
для полегшення процесу обробки під час припасування індивідуальних ложок у
ротовій порожнині.
 16

Еластичні пластмаси.
• Після полімеризації вони зберігають еластичність , тому їх застосовують для виготовлення
м’яких амортизуючи підкладок під базиси знімних протезів, щелепно-лицьових протезів,
боксерських шин. Еластичні пластмаси призначені для виготовлення протезів, повинні
відповідати таким вимогам:
• бути нешкідливими для організму;
• міцно з’єднуватися із базисом протеза;
• зберігати еластичні властивості, постійність об’єму і форми;
• мати хорошу зволожуваність;
• мати пружність, близьку до пружності слизової оболонки, яка покриває протезне поле;
• бути світлостійкими і технологічними.
• Еластичні пластмаси застосовують:
• як підкладки під жорсткі базиси в разі різкої атрофії коміркових відростків;
• за наявності кісткових виступів і гребенів на протезному полі;
• при зниженому слиновиділенні, коли порушується фіксація протеза;
• для надання нової форми старому протезу;
• для кращої фіксації протезів (у музикантів, які грають на духових інструментах);
• для виготовлення обтураторів;
• для виготовлення безкамерного пластинкового протеза.
• Еластичні пластмаси поділяють на 4 групи:
– акрилові,
– поліхлорвінілові,
– силіконові,
– пластмаси на основі фторкаучуків.
 17

• Акрилові єластичні
• Акрилові материали могуть бути двох видів: порошок-рідина і
эластичні пластини. Матеріали типа порошок-рідина могуть бути
гарячого і холодного типу.
• Порошки - співполімери акрилових мономерів-ММА, этилметакрилат,
бутилакрилатом, гидроксиефиры метакриловой кислоти.
• Рідина - буває 2 складів: а) суміш акрилових мономерів, що містять
пластифікатор (діоктилфталат), а також деякі органічні розчинники, б)
суміш акрилових мономерів, що містять рідину для самотвердіючих
пластмас.
• Гідрокрил (Нуdroсгуl). Формовочна маса готується при
співвідношенні порошок: рідина, 3:1, і полимеризується при
температурі 73° С протягом 90 хв. з наступною 30 хв. витримкою при
100° С. Эластичні пластини для базиса - безкольорові чи рожевого
кольору пластинки розміром 100х65х1 мм для протезів верхньої
щелепи та 100х65х2 мм, протезів нижньої щелепи.
 18

• Поліхлорвінілові матеріали для базисних підкладок

Матеріали можуть бути двох видів: а) порошок - рідина та б) гель у вигляді
тонкого коржа, покритого поліэтиленовою плівкою. Вони представляють
собою співполімери вінілхлорида з ін мономерами. В якості співполімерів
можуть бути акрилати, винилацетат.
• Эладент-190 - відчизняний матеріал типу порошок-рідина має эластичність,
стійкий до впливу ротової рідини, відмінно зєднується з матеріалом базиса.
Фірма Kulzer (Германия) випускає поліхлорвініловий матеріал Паладур
(Paladur).
• ПМ–01» – еластична пластмаса на основі сополімера хлорвінілу з
бутилакрилатом (гарячого затвердівання). Складається з порошку і рідини
(рожевого кольору).
• ПРИЗНАЧЕННЯ: ПМ–01 застосовується двошарових базисів знімних
протезів при атрофії альвеолярного гребеня, гострому альвеолярному гребені,
кісткових виступах і в інших випадках, коли необхідна м'яка підкладка під
базис протеза.
• ВЛАСТИВОСТІ: підкладка з пластмаси ПМ-01 відрізняється постійною
м'якістю, міцністю зв'язку з базисом протеза і не втрачає своїх властивостей
під впливом середовища порожнини рота.
 19

• Силіконові материали для базисних підкладок

Представлені в металевих тубах типу паста-рідина.
• В комплект матеріала може входити одна, дві чи три рідини.
Перші дві – каталізатори вулканізації, трєтя - праймер. Паста
містить : силіконовий каучук СКТ-Н, наповнювач, фарбник.
• При смешивании пасты с жидкостью образуется формовочные,
масса, затвердевает при комнатной температуре в течение 10
мин. Силиконовые подкладки могут быть наложены как при
изготовлении нового протеза, так и в процессе его починку
непосредственно в полости рта. Наложение подкладки
практически не меняет метода изготовления протеза.
Силиконовые подкладки обладают высокой эластичностью,
повышают "адгезию" протеза к слизистой оболочке в 4 раза,
длительно сохраняют эластичность, но недостаточно прочно
соединяются с материалом базиса, имеют невысокую
прочность на разрыв, плохо смачиваются, хуже противостоят
истиранию, чем акриловые и полихлорвиниловые материалы.
 20

• Ортосил может твердеть непосредственно в полости за короткий

промежуток времени (4-5 мин.). Формовочные массу наносят на
предварительно обработанную праймером поверхность протеза.
Протез с нанесенной на него пастой вводят в полость рта и через
4-5 мин. извлекают из уже готовой подкладкой. Подложка хорошо
оформляется, точно совпадает с рельефом слизистой оболочки
полости рта и имеет достаточно высокие эксплуатационные
свойства.
• Силиконовая пластмасса Моллопласт-Б (Германия) хорошо
смачивается слюной, плотно прилегает к слизистой оболочки и,
таким образом, способствует высокой адгезии протеза до
протезного ложа и улучшения его фиксации. Материал инертен и
не набухает в ротовой жидкости. Он не подвержен влиянию
флоры полости рта, не содержит пластификаторов, что, как
правило, вымываются, поэтому сохраняет эластичность на
протяжении ряда лет.
 21

• Моллопласт-Б применяется для изготовления боксерских шин и капп для

лечения бруксизма, может наноситься на внешнюю поверхность протеза
верхней челюсти, имитируя поперечные небные складки. Другими
показаниями к его применению служат: наличие острых костных
выступов, покрытых тонкой слизистой оболочкой, значительная или
полная атрофия альвеолярной части (отростка), необходимость
профилактики странгуляционная полос по периметру протеза, создания
мягкой "подушки" в проекции подбородочного отверстия, линии "А ",
челюстно-подъязычной линии, позадумолярних отделов, небной валика,
в резекционных протезах, а также при грушевидные форме (рельсовый
профиль) сечения альвеолярного гребня.
• Моллопласт-Б прост в употреблении, поставляется в тестоподобной,
готовой к употреблению консистенции. Он извлекается из емкости и
прижимается к заранее подготовленной твердой пластмассы на
подложке. После полимеризации согласно инструкции, прикладываемое
к каждой емкости, Моллопласт-Б прочно связывается с жесткой
пластмассой.
Существует вариант подкладочного материала, твердеет при комнатной
температуре - Моллосил (Германия).
 22

• Базисные эластичные пластмасы на основе

фторкаучук
Базисные эластичные подложки на основе фторкаучук и
сополимеров хорошо соединяются с акрилатами и
сополимерами, отличаются высокой стойкостью к
органическим растворителям, хорошо противостоят
истиранию и обладают высокими физико-механическими
показателями применяют материалы типа порошок-
жидкость. Порошок - сополимер винилфторида и
гексафторпропилена. Жидкость - этилакрилат. Порошок
содержит 0,05% пероксид бензоила и 0,05% гидропероксид
кумола. Формовочная масса готовится смешиванием 10%
жидкости и 90% порошка. Раскаткой "теста" получают
пластинку толщиной до 2 мм и сразу же пакуют их с обеих
сторон металлической фольгой. Пластинки могут
сохраняться в течение нескольких месяцев.
 23

• Пластмасса Новус-тм (США) является полифосфазеновым

флюореластомером. Выпускается в виде пластин, ламинированных в
полиэтилен, необходимо хранения в холодильнике. Технология
применения подложки в принципе не отличается от большинства
эластичных материалов. Обязательные является изготовление прокладок,
создающих пространство для Новус-тм. Их готовят вроде
индивидуальных ложек из базисного воска, силикона, специальной
бумаги, оловянной фольги, полистирола. Кроме того, необходимо между
базисом протеза и пластинкой Новус-тм проложить слой свежего
акрилового теста базисной пластмассы горячей полимеризации. Согласно
базиса протеза сошлифовуется прослойка пластмассы. При этом жесткий
слой, который остается, не должен быть тоньше 1 мм. Сама прокладка
имеет толщину 1,5 мм (на уровне гребня - 2,5-3 мм) Сторона пластинки
Новус-тм, что будет укладываться на базисе протеза, смачивается
мономером.
Полимеризацию необходимо проводить, поместив кювету в воду при
температуре 74° С на 8 час. Можно выдержать кювета при этой
температуре 2,5 часа, затем довести воду до кипения и кипятить 30 мин.
Но первые средства необходимо предпочесть, при нем эластичность
Новус-тм дольше сохраняется.
 24

• Смешивание мономера с полимером проводят в сосуде с крышкой. При этом в мономер

насыпают отмеренное количество порошка и сразу же перемешивают (нормативный
расход пластмассы для базиса съемного протеза составляет 1 г на 1 искусственный зуб).
Сосуд с массой накрывают крышкой и оставляют для набухания на 15-30 мин (в
зависимости от температуры окружающей среды). В течение этого времени
консистенция массы изменяется от пескообразной до тестообразной. При получении
мономер-полимерной массы различают следующие стадии ее созревания:

- песочная (гранульная);
- вязкая (тянущихся нитей);
- тестообразная;
- резиноподобная.

Песочная стадия появляется сразу после смешивания порошка с жидкостью и

продолжается до 5 мин (в зависимости от температуры окружающей среды). Смесь на
этой стадии не используется.
Стадия тянущихся нитей (вязкая) характеризуется липкостью массы, появлением
тянущихся нитей, высокой текучестью и пластичностью. На этой стадии готовности
материала он используется в ситуациях, требующих адгезии.
Тестообразная стадия характеризуется утратой липкости массы, хорошей
пластичностью и меньшей текучестью (по сравнению со стадией тянущихся нитей). В
таком состоянии массу удобно формовать на гипсовых моделях (получение
индивидуальных ложек, ортопедических аппаратов и др.).
Резиноподобная стадия характеризуется тем, что форма, приданная материалу на
предшествующей стадии, почти полностью сохраняется, и материал не подлежит
дальнейшей формовке.
 25

• Нарушение режима полимеризации приводит к дефектам готовых

изделий (пузырьки, пористость, разводы, участки с повышенным внутренним
напряжением), к растрескиванию, короблению и поломкам протеза.Различают
3 вида пористости пластмасс: газовую, сжатия, гранулярную.
Газовая пористость обусловлена испарением мономера внутри
полимеризующейся массы. Она возникает при опускании кюветы с
пластмассовым тестом в гипсовой пресс-форме в кипящую воду. Данный вид
пористости может также возникать при нагревании формы с большим
количеством массы вследствие сложности отвода из нее излишков тепла,
развивающегося в результате экзотермичности процесса полимеризации.
К пористости сжатия приводит недостаточное давление или недостаток
пластической массы, вследствие чего образуются пустоты. В отличие от
газовой пористости она может возникнуть в любой области изделия (базиса
протеза). На наш взгляд, правомернее называть ее пористостью от недостатка
сжатия.
Гранулярная пористость возникает из-за дефицита мономера в тех участках,
где он может улетучиваться. Такое явление наблюдается при набухании
мономер-полимерной массы в открытом сосуде. Поверхностные слои при
этом плохо структурируются, представляют собой конгломерат глыбок или
гранул материала.
 26

• В пластмассовых изделиях всегда имеются значительные внутренние

остаточные напряжения, что приводит к растрескиванию и короблению.
Они появляются в местах соприкосновения пластмассы с инородными
материалами (фарфоровыми зубами, крампонами, металлическим каркасом,
отростками кламмеров). Это является результатом различных коэффициентов
линейного и объемного расширения пластмассы, фарфора, сплавов металлов.

Так, например, у акрилового базиса коэффициент термического расширения в

20 раз выше, чем у фарфоровых зубов. Это приводит к возникновению
значительных локальных внутренних напряжении и появлению микротрещин
в местах контакта пластмассы и фарфора.

В местах резкого перехода массивных участков пластмассового изделия в

тонкие также возникают остаточные напряжения. Дело в том, что в толстых
участках базиса усадка пластмассы имеет большую величину, чем в тонких.
Кроме того, резкие перепады температуры при полимеризации вызывают или
усиливают упругие деформации. Это, в частности, вызвано опережением
затвердевания наружного слоя. Затем отверждение внутренних слоев
вызывает уменьшение их объема, и они оказываются под воздействием
растягивающих напряжений, поскольку наружные слои при этом уже
приобрели жесткость.
Дякую за увагу!

50