Professional Documents
Culture Documents
Тема 7 - Рослинні барвники
Тема 7 - Рослинні барвники
рослинні барвники
БАРВНИКИ ХАРЧОВІ − речовини природного чи штучного (синтетичного)
походження, призначені для додання, посилення чи відновлення забарвлення харчових
продуктів.
Барвники, що утворюють дисперсії у воді або плівкоутворювальні речовини, називаються
харчовими пігментами.
До барвників належать і природні компоненти харчових продуктів або біологічних
об’єктів, не вживаних зазвичай як харчовий продукт або складова частина їжі.
Помаранчевий
Легкий спосіб отримати трохи помаранчевого барвника —
використовувати морквяний сік. Але якщо вам не подобається морква,
можете використати манго.
Жовтий
Жовтий харчовий барвник можна отримати за допомогою шафрану
або куркуми. Шафран дуже дорога пряність, але навіть крихітна щіпка її
здатна додати дивно сонячний відтінок вашому тісту. Для випічки краще
всього використовувати трохи спиртового настою шафрану. Свіжа куркума
має сильний аромат, а от прострочена не додасть страві ні смаку, ні запаху,
а тільки колір. При цьому вона не зашкодить здоров’ю. Якщо у вас під
рукою немає цих прянощів, пошукайте в холодильнику жовтий солодкий
перець. Його сік так само здатний пофарбувати їжу, але колір не буде
насиченим.
Зелений
Шпинат і авокадо ось два фаворити для
отримання зеленого харчового барвника.
Бланшируйте невелику кількість свіжого шпинату,
поклавши його на кілька секунд в окріп. Потім
перекладіть його у холодну воду. За допомогою
комбайна або блендера перетворіть шпинат у пюре
і додайте до страви. Пюре з авокадо добре
підходить для солодких страв.
Фіолетовий
Прекрасний червонувато-фіолетовий відтінок
надає їжі сік чорниці та фіолетової капусти.
Барвник з ягоди можна отримати просто віджавши
кілька штук крізь марлю, а от капусту доведеться
відварити і використовувати саме відвар.
Коричневий
Найпопулярніший харчовий барвник для
всіляких тортів, тістечок і кексів — какао.
Природні барвники видобувались з усіх
частин рослини: корені, стебла, кора,
заболонь (підкорові волокна), пагони, листя,
квіти, плоди – всі частини давали часто не
просто різні відтінки одного кольору, а різні На території України росте близько 70
кольори. видів рослин, які можна
При цьому на відтінок впливали такі використовувати як барвники, і які,
умови, як сезон та час заготовки, поза сумнівом, так і використовувались
кліматичні, ґрунтові та геологічні умови в добу середньовіччя (XIV – XVIII ст).
місцевості, погодні умови під час Порізно вони дають не дуже багато
заготовок, вік рослини. відтінків, але можливі їх комбінації,
використання протрави давало нашим
предкам близько 800 відтінків усіх
Кольорова гамма мала чітко виражений основних кольорів спектру.
сезонний характер, бо, за невеликим
виключенням, тільки свіжозібрана сировина
дає інтенсивний колір. Лише кору і заболонь
чорної вільхи – Alnus glutinosa gaerth.,
необхідно витримати близько 10 – 12 місяців
перед використанням.
Кору жостеру, дикої яблуні, дуба, осики, барбарису, чорної бузини, ялівцю, ялини, сосни,
горобини, ясену, ліщини, берези, черемхи збирали навесні, коли вона порівняно легко
відділялась від стовбура. Тому, відповідно, «весняними» кольорами були:
1. коричневий (кора берези, жостеру, ялини, дикої яблуні, дуба, ялівцю, осики, черемхи,
чорної бузини, сосни, горобини), що дає багату палітру відтінків:
• рожево-коричневий (береза);
• чорно-коричневий (ялівець);
• коричнево-сірий (жостір);
• коричнево-жовтий (дика яблуня);
• сірувато-коричневий (верес);
• зелено-коричневий (осика);
Навесні ж фарбують і барвниками з молодих пагонів ялини, вересу, листя берези, вільхи, що збагачували
зелену палітру.
Влітку до сировини для фарбування додавались квіти, листя, плоди і стебла трав’янистих рослин, що
звичайно збирались в період максимуму біологічної активності, тобто – під час цвітіння:
• лісова купина (травень – липень);
• багно звичайне (травень – вересень);
• підмаренник північний (червень – липень);
• вайда (травень – червень);
• звіробій звичайний (травень – липень);
• материнка звичайна (червень – вересень);
• волошка синя (червень – серпень);
• череда трироздільна (липень – вересень);
• кропива жалка (квітень – вересень);
• роман фарбувальний (травень – червень);
• приворотень (травень – липень);
• калган (червень – липень);
• гадючник (червень – липень).
Осінь дещо збіднює палітру середньовічного текстилю. Використовується для пофарбування
лише коріння і кореневища та зібрані раніше висушені рослини та їх частини. За дуже малим
виключенням з них можна отримати бляклі, бліді кольори та відтінки:
• рожево-бежевий (суха кора і заболонь берези);
• коричнево-бежевий (заболонь вільхи);
• цеглисто-коричневий (кора вільхи);
• цеглистий (суха заболонь жостеру);
• сірувато-жовтий (суха заболонь горобини);
• лілувато-рожевий (коріння підмаренника);
• червоно-вишневий (зрілі плоди звіробою);
• жовтувато-коричневий (лушпиння цибулі);
• чорнувато-сірий (лушпиння квасолі);
• ненасичений коричневий різних відтінків (лишайник пармелія);
• сірувато-коричневий (шишки ялини);
• світло-бежевий (шишки сосни);
• блідо-жовтогарячий (насіннєві кошики пижма).
Взимку, скоріше за все, використовувались для пошиття одягу тканини і пряжа, фарбовані в
інші сезони. При потребі господиня ж завжди могла використати сухі рослини. Для отримання
зеленувато-болотного і сіро-зеленого кольорів ще можна було застосувати сінну потерть.
Береза. Листя берези – барвник відомий ще з давніх часів. В основному з його допомогою
отримують фарбу жовтого та зеленого кольорів. Залежно від кількості взятого листя та хімікатів можна
мати кілька відтінків. Краще використовувати листя зібране до липня, але інколи використовують і сухе
листя віників.
Красивий жовтий колір утвориться, якщо у відвар барвника додати галун.
Зелений колір - якщо у відвар барвника додати мідного купоросу.
Зеленувато–сірий колір отримаємо від суміші - відвар листя берези + відвар жолудів + залізний
купорос.
Темно – зелений – відвар листя берези + галун + настій індиго + відвар коріння підмаренника.
Зеленувато – синій - відвар листя берези + настій індиго .
Світло-жовтий - відвар листя берези + поташ + галун.
Червонувато – жовтий – відвар сухого листя берези + галун.
Рожево – сірий – відвар березової кори + мідний купорос .
Сірувато - ліловий – відвар сушеної березової кори + залізний купорос
Кора берези містить у собі темний барвник в основному коричневих відтінків. Кору збирають з
молодих дерев навесні, під час активного сокоруху, коли вона легко відділяється. Заболонь, що міститься
під корою, використовують в сирому або висушеному вигляді
Вільха. Барвники, виготовлені з кори вільхи, широко відомі. На території України поширено два
типи вільхи: з гладенькою сіруватою корою ( сіра або біла) і з шорсткою корою ( чорна). Дають вони
практично однаковий колір. Проте щоб мати темні відтінки частіше використовують чорну вільху, а для
більш світлих – сіру.
Для приготування барвників найчастіше використовують кору вільхи рідше – листя сережки
деревину.
Чорний колір отримаємо з суміші - відвар кори вільхи + відвар трісок дуба + залізний купорос.
Чорно – коричневий - відвар кори вільхи + відвар кореню підмаренника + настій індиго + залізний
купорос
Темно зелено - синій - відвар листя вільхи + настій індиго + галун
Чорнувато сірий - відвар кори вільхи + пил з точильного каменю + залізний купорос.
Жостір. Це кущі заввишки до 4 м. Гілки жостеру прямі, кора сірувата з світлими цяточками. Листя до 8 см.
завдовжки і 5см. Завширшки, еліптичної форми з загостреними кінцями. Квітки білуваті у вигляді дзвіночків.
Жостір цвіте з травня до липня. Недостигла ягода має червоний колір, а стигла – чорний. Барвник міститься в
основному в корі , але можна використовувати також листя і ягоди. Кору збирають на весні під час активного
сокоруху. Використовують як у свіжому так і в сушеному вигляді. Щоб мати міцніший ніж звичайний відвар кору
складають у мішок і закопують на все літо ( або й на зиму ) там де росте кропива.
Червоний колір отримаємо, якщо до відвару висушеної кори жостеру додамо винну кислоту.
Коричневий - відвар кори жостеру + галун.
Світло – коричневий - відвар кори жостеру + сірчана кислота + винна кислота.
Дуб. Деревина дуба цінна. Збирати кору дозволяється тільки в плановому порядку з дерев призначених на зруб. З
відвару дубової кори (свіжої і сушеної) з додаванням дубового листя і солі отримують чорний і коричневий
кольори. Молода гладенька кора сприяє отриманню бежевих , коричневих, сіро-червоних кольорів; стара кора –
сірих і чорних.
Синій колір отримаємо з відвару жолудів + настою індиго + залізний купорос.
Дика яблуня. Здавна як барвник використовували кору і листя дикої яблуні. Кора дає коричнево-жовтий,
золотаво-жовтий і коричнюватий кольори, а листя - червоний і червоно-коричневий кольори.
Золотаво-жовтий отримаємо від відвару сушеної кори яблуні + галун.
Коричнево-жовтий - відвар опалого листя яблуні ( пожовклого) + мідний купорос. Лимонно-жовтий - відвар кори
яблуні + галун.
Лісова купина. Це багаторічна трава, цвіте з травня до липня. Росте на луках, по чагарниках , на лісових
узліссях і галявинах, а як бур’ян часто зустрічається в садах і на смітниках. Добре відома як барвник.
Найчастіше використовують її квітки, але часом також стебла і листя. Купина забарвлює в зелений колір.
Різноманітні відтінки – яскраво-зелений, світло-зелений, білувато-зелений - залежить від кількості барвника.
Зеленувато-жовтий колір отримаємо із суміші - відвар лісової купини + галун. Сірий - відвар лісової купини,
жолудів коріння підмаренника + залізний купорос. Зеленувато-сірий - відвар лісової купини + настій індиго.
Багно звичайне. Це вічнозелене карликове дерево, з сильно дурманним запахом. Росте на болотах або
заболочених місцях. Багно містить барвник, який фарбує в основному в коричневий колір, проте з його
допомогою можна одержати зелений і жовтий кольори. Рожевий колір отримаємо, якщо у розчин додамо сіль.
Зелений - відвар багна + дихромат калію.
Червонувато-коричневий - відвар багна + відвар кореню підмаренника + мідний купорос.
Верес. Використовують пагони і коріння зібрані у червні, до цвітіння. Може давати багато відтінків: світло-
коричневий, чорно-бурий, зелений жовтий. Жовтий колір отримаємо від відвару вересу + галун.
Зелений (колір моху ) - відвар вересу + дихромат калію.
Підмаренник північний. Для барвника використовують свіже та висушене коріння. Корінь підмаренника дає
темно-червоний колір. Якщо у відвар барвника додати дихромат калію то можна отримати червоно-ліловий
колір. Синюватий колір отримаємо якщо до відвару коренів додамо настойки індиго. Квітки підмаренника
дають жовтий колір.
Звіробій звичайний. Із звіробою добувають червоний, ліловий, світло-ліловий, жовто-
ліловий, вишневий і зелений барвники.
Волошка синя. Відома рослина – барвник. Дає красивий синьо-голубий колір . Для барвника
використовують квітки рослини. За допомогою добавок можна отримати сірий та світло-
коричневий кольори.
Череда трироздільна. Росте рослина біля ставків, ровів , водориїв, на заболоченій місцевості.
Стебла череди дають золотисто-жовтий колір.
Лушпиння цибулі. Дуже широко відомий барвник. Лушпиння дає барвник жовто-коричневого
кольору, червонувато-бежевого.