Попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів.
Типи мінно-вибухових травм та надання першої домедичної допомоги. Мінно-вибухова травма – це сполучена травма, що виникає внаслідок імпульсної дії комплексу вражаючих факторів вибуху мінного боєприпасу, яка характеризується взаємопов’язаним та взаємообтяжуючим впливом як глибоких і значних пошкоджень тканин, так і розвитком загального контузійно-комоційного синдрому. Фактори ураження під час мінно-вибухових травм є: - ударна хвиля; - висока температура та полум’я; - уламки і частки вибухового пристрою, фрагменти сторонніх предметів та перешкод; - механотравма – забій тіла через удари об землю та інші тверді тіла; - баротравма – коливання атмосферного тиску; - токсична дія газоподібних продуктів вибуху; - акустична травма. Перший тип травм: є результатом того, коли жертва інциденту наступила на приховану міну. У цих пацієнтів зазвичай відбувається травматична ампутація стопи або гомілки; вони використовують більшість хірургічного часу та крові і незмінно потребують хірургічної ампутації однієї чи обох нижніх кінцівок. Можливі додаткові пошкодження пахової зони та нижніх кінцівок. Другий тип травм: це більш випадкова сукупність проникаючих пошкоджень, спричинених множинними фрагментами з міни, яка розірвалась поруч. Нижня кінцівка травмована, але є менший шанс травматичної ампутації або подальшої хірургічної ампутації. Присутні множинні травми голови, шиї, грудей чи живота. Третій тип травм: результат неправильного поводження з міною, детонатором чи іншим вибухо-небезпечним предметом, коли жертва намагається взяти його в руки, пересунути або проводити інші маніпуляції. В результаті потерпілий отримує важкі травми верхньої кінцівки (кінцівок) з супутніми травмами обличчя, частіше всього втратою зору. НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ • 1) переконатися у відсутності небезпеки; • 2) провести первинний огляд (перевірити пораненого на наявність критичних кровотеч, що загрожують його життю; в разі виявлення – необхідно зупинити кровотечу; для цього треба швидко накласти кровоспинний джгут типу турнікет чи Есмарха або зробити його з підручних засобів; накласти пов’язку); • 3) викликати бригаду екстреної медичної допомоги; • 4) перевірити прохідність дихальних шляхів (за наявності видалити сторонні предмети); • 5) перевірити наявність дихання (за алгоритмом чую, бачу, відчуваю); • 6) визначити наявність пульсу; • 7) провести серцево-легеневу реанімацію; • 8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної медичної допомоги; • 9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги. ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!