Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Факультет дошкільної та спеціальної освіти

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

зі вступу до спеціальності та педагогічної деонтології
на тему: «Порушення мовлення. Заїкання»

Виконала студентка 111 групи

Чернова Анастасія
Анатоліївна
Перевірила : викладач

Лемещук Марина Анатоліївна

Умань - 2019
 План:
• Вступ
• Ознаки заїкання та види, причини
• Групи ризику дітей
• Форми заїкання
• Група ризику дітей та вправи для корекції
• Методи лікування та поради батькам
Висновок
Використана література
Вступ
Заїкання — порушення мовлення, що виявляється у мимовільному
повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному
розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина,
що заїкається, не може вимовити звук. Ймовірно, заїкання з'явилося
практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до
нас з якнайдавніших часів.
Заїкання – це системний
невроз, який супроводжується
порушенням мовлення дитини,
її ритмічності, плавності,
звуковимови. Від заїкання
страждає приблизно 5-8%
дітей, до того ж хлопчики в 4
рази частіше дівчаток.
Критичними періодами
вважаються 2-4 і 5-7 років.
Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними
і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в
тій або іншій частині периферичного мовного апарату: в дихальній,
голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на
початку слова або навіть фрази.

• Судоми

• Клонічні

• тонічні
Ознаки заїкання:
Заїкання супроводжується перериваннями мови, повторенням окремих
звуків, складів або цілих фраз, неприродним розтягуванням звуків. Заїкання
майже завжди супроводжується напругою, тривогою і страхом мовлення.
При цьому можливі неприродні рухи, гримаси особи або тики, за
допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати заїкання.
Заїкаються приблизно 2,5 %
дітей дошкільного віку. І
близько 5 % людей заїкалися
коли-небудь в дитинстві. Серед
дорослих людей заїкаються
близько 1 % людей (за
останніми даними — 0,75 %). З
них 80 % — чоловіки, і 20 % —
жінки.
На 2019 рік, за статистикою,
проблему заїкання мають
близько 3 млн людей у світі.[
Залежно від причин, виділяють такі форми
заїкання:
• неврозоподібна – спостерігається при
неврологічних порушеннях. Діти з
таким різновидом заїкання відстають
у розвитку від ровесників, а
розмовляти починають із запізненням;
• невротична – спостерігається на тлі
стресових станів – одномоментних
(переляк, переживання) чи хронічних
(постійна психологічна напруга у
середовищі, де перебуває людина).
Розвиток таких дітей відбувається
нормально. Дорослі з такою формою
заїкання практично без заминки
розмовляють у нормальній обстановці,
але починають заїкатись при
виникненні стресової ситуації.
Видіялють такі групи ризику дітей,у яких заїкання
виникає частіше, аніж у інших. Це діти:
• які хворіють у ранньому дитячому віці на спазмофілію – тобто ті, у яких підвищена судомна
активність;
• які мають родичів із заїканням;
• які характеризуються схильністю до тривоги;
• які часто присутні при сімейних конфліктах;
• які мають затримку мовного розвитку (це одна із найчастіших причин заїкання у дітей 4-5
років);
• яким адресовані підвищені вимоги від близьких, котрі намагаються пришвидшити мовний
розвиток дитини;
• що спілкуються з людьми, у яких спостерігається заїкання;
• які з раннього віку вивчають дві та більше мов;
• котрі проводять багато часу перед телевізором чи комп’ютером, через що перевантажені
інформацією
• шульги
• алергетики і ті, що часто хворіють
Порушення мови при заїканні можуть бути наступного характеру:
• частотні повтори слів чи окремих звуків;
• збільшення часу, який людина витрачає на відтворення звуків чи
складів (так звана пролонгація);
• часті зупинки мови;
• нерішучість при відтворені звуків чи складів, через що псується
ритміка мови.
• За характером порушення мови форми заїкання бувають такими:
• тонічна – характеризується паузою при відтворенні звуків чи
складів або розтягуванням якогось звуку;
• клонічна – спостерігається у випадку, коли декілька разів
повторюються одні й ті самі звуки, склади чи слова;
• змішана – одночасно постерігаються порушення мови, які є
характерними для тонічної та клонічної форм заїкання.
 Чому у хлопчиків це порушення виникає
частіше?
• "У жінок більше нейронних
зв’язків і більша взаємодія між
різними структурами мозку. Так
склалося історично. Жінка може
і пекти пиріг, мити вікно,
говорити по телефону і
перевіряти уроки у дитини", -
пояснює логопед-дефектолог
Ольга Дем’яненко.А хлопці
виконують справи по порядку.
Найчастіше заїкання виникає у
віці від 2 до 6 років. Саме тоді
діти вчаться висловлювати свої
думки.
Як виникає заїкання?
Порушення мови при заїканні
викликані спазматичним станом
структур, які приймають участь
у формуванні мови – а саме:
• язика;
• м’якого піднебіння;
• губ;
• м’язового апарату гортані.
Спазми бувають:
• артикуляційні (страждають язик,
м’яке піднебіння та губи);
• голосові стяги (страждає апарат
гортані, при спазматичних
скороченнях її м’язів виникає
стан, схожий на гикавку);
• дихальні – при них «збивається»
дихання, людина не може
справитись з ним, створюється
відчуття нестачі повітря (хоча
об’єктивних передумов для скарг
на такі порушення немає).
 Вправи для зняття м’язової напруги:
• «Пташка махає крильцями». Підняти руки
нагору, і виконувати махи руками.
• «Допоможемо мамі». Помахати розслабленими
кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання
білизни.
• Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня
плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне
положення.
• «Стряхнемо водичку з рук». Струснути
розслабленими кистями рук, начебто струшуючи
краплі води.
• Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч,
а потім виконати декілька кругових обертів
головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.
• Повільно покачати розслабленими руками з
боків тулуба назад.
• «Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5
із силою зжати в кулачки, на рахунок 5
розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому
зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам
приємно відпочивати.
Вправи для розвитку дихання:
• Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання . Під час корекційної
роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи , на
видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного
дихання.
• «Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю
розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт
надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот , неначе
кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з
подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен
бути спокійним і безперервним.
• «Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2
сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф »,
начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
• «Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу . Тримаючи
долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів .
Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих .
• «Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре
відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
• «Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук "з”, доторкнувшись
вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
• «Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом
тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
• «Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на
видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий
чай.
• «Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і
запропонуєте дитині "допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски.
Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на
кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу :
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям
звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху .

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о -у-и-е (один звук плавно переходить в інший , і кожний тягнеться не
менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки , тихо , голосно , тоненьким
голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих , надули животик , плечі не піднімаються , на видиху співаємо «А -
а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис , росла собі ялинонька , і зайчик з
нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху ,
начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»)
Вправи для розвитку координації мовлення з рухами :
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання
спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами .
«Машина»
Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)
«Корова». Му-му-му.
«Дощик»
Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем лівої руки, стукати по
лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)
Розроблений цілий ряд способів лікування заїкання у підлітків, дітей та
дорослих, але поки що ні один з них не дає гарантії повного
вилікування. Також вважається, що немає ні однієї правильної на 100%
методики позбавляння заїкання.
Форми організації лікування:
• амбулаторна – у клініці пацієнт відвідує
заняття, проходить процедури і так далі,
решту часу може знаходитись поза
межами клініки;
• стаціонарна – пацієнт постійно
перебуває у клініці під медичним
спостереженням;
• сімейна – при цьому кожен із членів
сім’ї виконує якусь роль (в основному
психологічну) у вилікуванні заїкання у
людини;
• групова – пацієнт відвідує заняття у
складі групи;
• індивідуальна – один фахівець працює
лише з одним пацієнтом.
Методи лікування:
• логопедичні – формування правильної артикуляції та дихання при відтворенні
звуків (наприклад, гімнастика при дихальному заїканні);
• психологічні – позбавлення пацієнта від психологічних проблем, які
провокують заїкання;
• логопсихотерапевтичні – одночасна робота з пацієнтом логопеда та психолога;
• соціореабілітаційні – спрямовані на те, аби пацієнт не відчував дискомфорту
під час перебування у якомусь колі людей при заданих обставинах;
• медикаментозні – застосування седативних (заспокійливих) препаратів;
• фізіотерапевтичні – в їх основі дія на організм заданих температур,
випромінювання, водних процедур;
• нетрадиційні – голковколювання, гіпноз.
Поради батькам дітей, що заїкаються:

• Дотримуватись режиму дня: дитина

повинна достатньо відпочивати, особливо
це стосується сну. Намагайтесь уникати
перевтоми нервової системи дитини.
• Звикайте говорити з дитиною не
поспішаючи, навіть на розспів, неголосно,
спокійно, уникайте підвищених тонів,
різких жестів, вибухових інтонацій.
• Неочікувані сюрпризи можуть
підвищити тривогу і викликати переляк
у дитини.
• Не підганяйте та не перебивайте свого
малюка, коли він вам щось розповідає.
• Важливо створити спокійну
доброзичливу атмосферу, де знаходиться
дитина: сім’я, дитячий колектив
• Частіше хваліть свою дитину, проявляйте
ласку, підтримуйте її тактильним
контактом, намагайтесь частіше доставляти
їй позитивні емоції.
• Не потрібно фіксуватись на заїканні
дитини, змушувати її промовляти важкі
слова по декілька разів.
• Закаляйте дитину, грайтесь разом з нею на
свіжому повітрі, робіть зарядку.
• Важливі заняття музикою та співами –
вони сприяють розвитку правильного
мовного дихання, відчуття темпу та ритму
• Звернутись на консультацію до
спеціалістів: допомогу при лікування
заїкання можуть надати спеціалісти:
логопеди, неврологи, дитячі психіатри-
психотерапевти.
Відомі люди, що страждають заїканням:
• Мойсей
• Аристотель
• Демосфен — оратор
• Вергілій
• Ісаак Ньютон
• Наполеон I
• Чарлз Дарвін
• Вінстон Черчилль
• Мерилін Монро
• Елвіс Преслі
• Брюс Вілліс
• Майк Тайсон
Висновок
Заїкання – складний мовний розлад, що вимагає подальшого
поглибленого вивчення. Серед численних мовних порушень воно
одно з небагатьох, механізми якого до кінця не розкриті, не
пояснені в такому ступені, щоб можна було, спираючись на них,
розробити високоефективну методику усунення цього дефекту.
Саме недостатня розробленість проблеми механізмів заїкання
обумовлює нині багатоаспектність дії на того, хто заїкається.
 Використана література
• Волкова Г.А. Логопедична ритміка: посіб. для студ. висш. учбов. закладів. - М:
Гуманіст.вид.центр ВЛАДОС, 2002. - 272с.
• Власова Н.А., Логопедична робота з дошкільниками із заіканням, Вид.2 - М, 1959.
• Волкова Г.А., Ігрова діяльність у подоланні заікання в дошкільників.- М, 1983.
• Волкова Г.А, Психолого-логопедичне вивчення дітей із заіканням дошкільного віку. - СПб.,
1993.
• Рау Є.Ф., Музично-рухливі заняття із заікуватими дітьми дошкільного віку//- М., 1967.- С.
246.
• Тугова Н.А., Корекційно-виховні вправи на музично-ритмічних заняттях // Подолання
заікання у дошкільників / Під ред, Р.є.Левіної. - М., 1975. -С. 135-147.
• Черниш В.В,, А. А. Блудов, Особливості проведення логоритмічних занять з дошкільниками
із заіканням. М: Гуманіст.вид.центр ВЛАДОС, 2005. - 120с.
• Шостак Б.І., О деяких порушеннях моторики при заіканні // Очерки по патології мови та
голосу. Вип. 3 / Під ред. С.С. Ляпідевського. - М., 1967. - С. 148-169.
• Еркман В.А., Проведення логопедичної ритміки із заїкуватими дошкільниками. Мет.
рекомендації. - Л., 1974