Фізична терапія при

гіпертонічній хворобі
ПІДГОТУВАЛА:
СТУДЕНТКА БР-02
БОНДАРЧУК АНАСТАСІЯ
Гіпертонічна хвороба або підвищений
кров’яний тиск – хронічна
хвороба серцево-судинної системи,
характеризується артеріальною
гіпертензією, функціональними, а при
виражених стадіях, органічними
змінами в нирках, серці, центральній
нервовій системі. Основною причиною
гіпертонічної хвороби є порушення функцій
вищих відділів ЦНС, розлад
нейрогуморальних механізмів.
ГХ – це хвороба негативних наслідків цивілізації: інформаційних атак,
високого темпу життя, гіпокінезії, особливостей харчування тощо. Все це
викликає неврози які негативно впливають на регуляцію судинного тонусу. ГХ
часто стає причиною інвалідності і смерті. Засоби фізичної реабілітації
займають важливе місце серед немедикаментозних методів лікування і
реабілітації ГХ.
це хронічне захворювання серцево-судинної системи, для якого характерним є
підвищення артеріального тиску (АТ): систолічного вище 160 мм рт. ст. і
діастолічного ­90 мм рт. ст.

Причини виникнення ГХ:

- Атеросклеротичні ураження периферичних судин;

- Порушення нейроендокринної регуляції судинного тонусу.

Хвороба має хронічний перебіг з періодичними загостреннями, гіпер­тонічними
кризами і ремісіями. Прояв­ляється вона болем голови, шумом у вухах,
запомороченням, підвищеною дратівливістю, зниженням працездатності. При
гіпертонічному кризі ці симптоми різко посилюються, з'являється біль у м'язах і
суглобах, виникають гострі роз­лади зору, блювота, іноді хворі втрачають свідомість.
Гіпертонічну хворобу лікують комплексно. В першу чергу призначають ліки, що
знижують артеріальний тиск (гіпотензивні препарати); усувають або мак­симально
зменшують дію чинників, що викликали його підвищення; признача­ють дієту зі
зниженням у їжі кухонної солі; використовують засоби фізичної реабілітації на фоні
раціонального рухового режиму; приділяють увагу органі­зації праці і відпочинку.
Засоби фізичної реабілітації займають важливе місце серед немедикаментозних
методів лікування і реабілітації ГХ.
Основні завдання терапевтичних вправ при гіпертонічній хворобі:
 нормалізувати процеси збудження та гальмування в корі головного
мозку, поліпшити його кровозабезпечення;
 нормалізувати тонус кровоносних судин та знизити артеріальний тиск;
 полегшити діяльність серця шляхом мобілізації екстракардіальних
факторів кровообігу;
 активізувати обмін речовин та колатеральний кровообіг у міокарді;
 запобігти розвитку ускладнень гіпертонічної хвороби;
 зменшити дозу гіпотензивних та інших фармакологічних препаратів;
 підтримувати нормальну вагу тіла та нормалізувати ліпідний обмін;
 підвищити працездатність хворих, поліпшити якість їх життя та
удосконалити процеси адаптації до стресових чинників.
Протипокази до застосування ЛФК при I і II стадіях ГХ:

- Підвищення АТ понад 220/130 мм рт.ст.,

- Стан після гіпертонічного кризу, який супроводжується різким погіршенням

самопочуття хворого;

- Передінфарктний і передінсультний стани (сильні болі в ділянці серця, різкий

головний біль, нудота, блювання, порушення координації рухів),

- Аритмія,

- Приступ стенокардії, задишка,

- Тромбоз чи тромбоемболії.
Хворих з І стадією гіпертонічної хвороби, а також хворих з II і III стадіями ГХ після відновного
лікування в стаціонарі лікують у поліклініці, профілакторіях і санаторіях, де їм призначають
ЛФК, лікувальний масаж, фізіоте­рапію, механотерапію, працетерапію.

Застосування форм ЛФК проводять відповідно до призначеного щадного, щад­но-тренуючого та

тренуючого рухових режимів.

Методика застосування фізичних вправ при гіпертонічній хворобі в усіх рухових режимах
передбачає використання спеціальних вправ, якими є вправи:

- на розслаблення м'язів,

- дихальні вправи,

- вправи для вестибулярного апарату.

У щадному руховому режимі , тривалість якого 5-7 днів, призначають:

- ЛФК у формі ЛГ, РГГ, лікувальної ходьби, самостійних занять, теренкуру, гідрокінезитерапії і
плавання тривалістю до 20 хв. Заняття з ЛГ триває 20-25 хв, проводиться груповим методом з
вихідних поло­жень сидячи і стоячи. Темп виконання вправ повільний і середній, з повною
амплітудою і кількістю повторень – 4-6 разів. Лікувальну ходьбу починають з 2-го дня на дистації
1,5 -2 км у темпі 80-90 кроків за хвилину, теренкур – маршрут №1-2,

- заняття на тренажерах – велотренажер і бігова доріжка (ЧСС не повинна перевищувати 110-120

уд/хв, АТ – 180/110мм рт.ст.),

- масаж паравертебральних сегментів С7 – С2 і Д5-Д1, масаж голови, шиї і комірцевої зони.

Тривалість масажу 10-15 хв., курс – 20 процедур.

- фізпроцедури – електросон, сірководневі, йодо-бромні і радонові ванни, УФО.

Дихальна гімнастика
Спорт при гіпертонії повинен приносити спокій,
покращувати кровообіг. До таких видів відносяться
вправи дихальної гімнастики, яка дозволяється при
гіпертонії 2 стадії, а не тільки на початкових етапах.
Правильна дихальна гімнастика нормалізує тиск
Звичайна ранкова зарядка здатна подарувати людині
з гіпертонією заряд бадьорості, але є такі фіз.
навантаження, які несумісні з хворобою.
Гіпертонікам дозволяються помірні навантаження,
спокійні види спорту, можна займатися в своє
задоволення і отримувати користь для здоров’я.
Фізіотерапія пропонує кілька варіантів лікування хвороби:
• гальванізація;
• електрофорез;
• низькочастотна магнітотерапія;
• ультрависокочастотна терапія (УВЧ);
• інфрачервоне випромінювання.
При гальванізації на головний мозок гіпертоніка впливає слабкий розряд
струму. Електроди (спеціальні невеликі пластини з металу) ставлять на
потилицю, очниці або скроні людини. Процедура триває менше 20 хвилин, а
сеанси слід повторювати щодня протягом 2 тижнів.
Інша дієва при гіпертонічній хворобі
методика – електрофорез. Його проводять з
гіпотензивними препаратами, наприклад,
аміназин, обзиданом. Ліки вводять через
шкіру пацієнта за допомогою електричного
струму. Електрофорез передбачає
застосування тієї ж апаратури, що і при
гальванізації. Різниця лише в тому, що під
електроди необхідно поміщати прокладки з
бавовняної тканини, просоченої
медикаментами. Електрофорез добре
підходить для пацієнтів будь-якого віку.
Методика масажу.
Положення хворого – сидячи з опорою лобом на підголівник (за масажним
столиком) чи руки. Масаж прихребтових зон від нижче- до вищерозміщених
Т5-ТI, С7-С3 хребців: поверхневе та глибоке в повільному темпі погладжування
пальцями, спіралеподібне розтирання першим чи ІІ-ІV пальцями обох рук, які
рухаються симетрично в протилежних напрямках (права кисть – за
годинниковою стрілкою, ліва – проти неї). Розтирання штрихуванням великими
пальцями паравертебрально у місцях виходу корінців спинномозкових нервів,
починаючи з T5 з обох боків, при цьому долонні поверхні перших пальців
щільно прилягають до шкіри і зміщують підлеглі тканини в напрямку до
хребта. Спіралеподібне розтирання пальцями остистих відростків,
граблеподібне розтирання міжостистих проміжків.
Масаж VІІ шийного хребця: колоподібне розтирання пальцями остистого відростка, спіралеподібне
розтирання пальцями або першим пальцем навколишніх тканин від остистого відростка на відстань 2-2,5 см і
назад, у всіх напрямках у вигляді променів (“сонечком”).

Масаж комірцевої зони. Обхоплююче погладжування задньої та бічних шийних ділянок симетричними чи
послідовними рухами рук від потилиці вниз до підключичних та пахвових лімфатичних вузлів.

Спіралеподібне розтирання пальцями потиличної ділянки в напрямку від соскоподібного відростка до

зовнішнього потиличного гребня і навпаки. Спіралеподібне розтиран¬ня пальцями, пиляння задньої та бічних
шийних ділянок. На поперечній частині трапецієподібного м’яза – можна пересікання. Щипцеподібне
розтирання та розминання груднинно-ключично- соскоподібного м’яза. Розминання трапецієподібного м’яза за
ходом м’язових волокон: низхідної частини – від каркової лінії до лопаткової ості, нижніх – від остистих
відростків грудних хребців до лопаткової ості прийомами натискування, розтягування, зміщення, країв –
поздовжнім, поперечним, щипцеподібним розминанням. Закінчують погладжуванням.

Площинне погладжування пальцями підключичних ділянок від груднини до плечових суглобів. Спіралеподібне
розтирання пальцями в цих же напрямках. Розминання натискуванням та зміщенням великих грудних м’язів.
Погладжування підключичних ділянок.
Масаж голови. Масаж волосистої частини голови найчастіше проводять без виділення проділів.
Площинне та обхоплююче погладжування волосистої частини голови долонною поверхнею кистей від
лобової до потиличної ділянок. Граблеподібне погладжування і розтирання лінійне та спіралеподібне
від тім’я до завушних ділянок. Граблеподібне розтирання лінійне та спіралеподібне в поздовжніх та
поперечних напрямках. Зміщення м’яких тканин голови в сагітальній та фронтальній площинах.
Спіралеподібне розтирання завушних ділянок.

Масаж лобової і скроневої ділянок. Положення – хворого сидячи, голова опирається потилицею на
підголівник. Прямолінійне і спіралеподібне погладжування від середини лоба назовні до скроневої
ділянки симетричними рухами рук. Погладжування пальцями від перенісся догори до волосистої
частини голови послідовними рухами рук. Ритмічні натискування пальцями на лобове черевце
потилично-лобового м’яза. Закінчують погладжуванням.
Хворих з II стадією ГХ лікують у стаціонарі, де їм призначають ЛФК, лікувальний масаж, фізіоте­
рапію.

Програму реабілітації планують для всіх рухових режимів у стаціонарі, за винятком суворого
постільного. Постільний руховий режим – 2-6 днів.

ЛФК у формі ЛГ, РГГ, самостійних занять. Заняття ЛГ проводять в положенні лежачи на спині з
високо піднятим узголів’ям, а сидячи – обмежено. До виконання вправ залучають всі м’язові групи
верхніх і нижніх кінцівок, темп виконання повільний без зусиль, з обмеженою і поступово
наростаючою амплітудою рухів у дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними
вправами. Кількість повторень – 4-6 разів, тривалість заняття з ЛГ – 15-20 хв.

Масаж стоп, гомілок і комірцевої зони.

Напівпостільний руховий режим.

Заняття з ЛГ проводять в положенні сидячи, а стоячи – обмежено. До виконання

вправ залучають всі м’язові групи з невеликим зусиллям в повільному і
середньому темпі, з неповною амплітудою рухів у суглобах кінцівок, чергуючи їх з
дихальними вправами. Кількість повторень – 4-6 разів, тривалість заняття з ЛГ –
до 25 хв.

Лікувальна ходьба – спочатку по палаті, згодо по коридору на відстань 50, 100,

200м.

Масаж комірцевої зони в положенні пацієнта сидячи. Починають масаж з

волосистої частини голови, далі переходять на задню частину шиї і закінчують на
надпліччях. Застосовують прийоми погладжування, розтирання і розминання.
Тривалість сеансу – 19-12хв.
Масаж стоп
Після розігріву стопи, потрібно обхопити її
руками і протягнути кілька разів між
долонями, рухаючись від пальців до п’яти.
Потім треба розім’яти зовнішній край
ступні. Робиться це давлять рухами ліктем
або краєм зігнутого кулака і
постукуваннями пальцями по п’яті. Після
зафіксувавши масажовану ногу, рукою слід
акуратно покрутити п’яту в різні сторони. В
кінці необхідно розім’яти м’язи навколо
нижніх суглобів пальців круговими рухами.
Гомілки
Рухи виконуються від ікри ноги до підколінної
западині. Розминання повинні починатися з
погладжувань, плавно переходять у
прямолінійне розтирання, інтенсивні
пощипування і обертання долонями.
Маніпуляції повинні бути в міру енергійних,
щоб не завдати шкоди м’язів гомілки.
Виконується масаж середньою частиною
зімкнутих пальців, нижньою частиною долонь і
кулаками. Кількість повторів для однієї гомілки
– до 7 разів. Після розтягування литкового
м’яза або пошкодження зв’язок масаж слід
проводити з мінімальною інтенсивністю без
рухів на надрив.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!