Музей Ван Гога

В Амстердамі
 Художній музей в Амстердамі, присвячений
життю і творчості нідерландського художника
Вінсента Ван Гога (1853—1890). Відкритий
у 1973 році.
Ядро колекції складає зібрання робіт Фонду
Музею Вінсента ван Гога — колекції, що
належить сім'ї художника: вона складається із
200 полотен і близько 500 малюнків, чотирьох
альбомів із начерками і 800 листів самого
художника. До неї також входять роботи із
приватного зібрання Вінсента Ван Гога і його
брата Тео, включаючи 570 японських гравюр,
1500 ілюстрацій до журналів
 Соняшники
«У кожного художника є свої улюблені квіти — своя
спеціальність», — вважав Вінсент. — «Для мене це —
соняшники». Два натюрморти з соняшниками
демонструвалися на виставці «Групи двадцяти», де вперше
брав участь Ван Гог, а всього їх було написано біля
дев'ятнадцяти. Композиційно деякі з них відрізняються
лише в незначних деталях — наприклад, один і той же
букет міг бути зображений у різних вазах. Невибагливому
глядачу складно відрізнити Натюрморт з трьома великими
квітами від Натюрморта з двома свіжими та однією
зів'ялою квіткою, але, тим не менш, кожний з них глибоко
індивідуальний. «У кожного є своя кольорова гамма, своє
особисте бачення кольору», — пише Ван Гог. Картина
Соняшники побудована на поєднанні основних кольорів —
жовтого та червоного. Букет знаходиться в блідо-жовтій
вазі, що створює додатковий ефект «світлого на світлому».
АВТОПОРТРЕТ У ФЕТРОВОМУ КАПЕЛЮСІ

Ван Гог часто використовував себе в якості моделі для

практики фігурної живопису. Паризькі автопортрети служать
корисними записами його живописних експериментів. В
цьому автопортреті, виконаному взимку 1887-1888 років,
немає систематичного використання єдиного методу
нанесення фарб. На задньому плані він використовував
розсипані кольорові точки і скоротив розмір мазків.
Художник використовував окремі види міток для кожної
області полотна. Ця різноманітна, майже графічна система
знаків була пов’язана з об’єктом або зображуваної
текстурою. Що стосується особи і голови, то мазки
спрямовані, послідовні, за рахунок чого описують площини і
форми, щоб передати структуру та обсяг голови або текстуру
і зростання волосся на обличчі.
Портрет повідомляє нам про Ван Гоге в Парижі.
Зображення, яке він представив, створивши власний портрет
у діловому костюмі і капелюсі, показує Ван Гога в якості
городянина. У Парижі він навчався точкову
пуантилистическую техніку і навчився застосовувати її у
власній манері.
Картина “Спальня Ван Гога” була написана в Арлі в 1888
році. Кількома місяцями раніше художник переїхав в новий
будинок, де орендував одну з кімнат.
На картині зображена нічим не примітна, проста кімната.
Дерев’яне ліжко займає майже третину простору, ліворуч
видно невеликий туалетний столик з глечиком і два крісла.
Але в невигадливо інтер’єрі кімнати Ван Гог знаходить красу
і намагається надати йому нове, неабияке звучання.
Художник навмисно спрощує кольору і робить їх
яскравішими, спотворює перспективу, завдяки чому інтер’єр
здається написаним невмілої дитячою рукою. У листі Гогену
Ван Гог писав, що хотів би передати умиротворену
атмосферу, надихаючу про думки про відпочинок і сон.
У той же час, в картині присутній мотив туги, який
відчувається при погляді на безлюдне простір кімнати, чорну
Спальня в Арлі
раму вікна і, особливо, порожні крісла. Мотив порожніх
стільців часто звучить у творчості Ван Гога. Він не раз
зображував їх як символ непотрібності і самотності.
 Картина “Квітучі гілки мигдалю” була написана Вінсентом Ван
Гогом в 1890 році, в тому ж році художник помер. У нього була
нелегка доля, його часто переслідували невдачі, а до кінця життя
здолала душевна хвороба.
“Квітучі гілки мигдалю” була написана в останні місяці його
життя, тоді він уже був невиліковно хворий. Він написав цю
картину в честь народження у сина його брата. Дана картина
КВІТУЧІ ГІЛКИ МИГДАЛЮ дуже символічна, в неї закладений глибокий сенс. Мигдаль в
природі розквітає набагато раніше інших рослин, Ван Гог
представляє це як зародження нового життя.
Картини цього художника завжди наповнені безліччю фарб, дана
картина ж містить у собі нейтральні кольори і спокійні. Ван Гог
часто використовував жовті відтінки у своїх полотнах, тут же
цей колір відсутній. Картина трохи відрізняється від інших робіт
художника своїм виконанням, він рідко писав в такому стилі.
Небо на картині виконано в бірюзовому кольорі, воно виглядає
ясним і спокійним. Розпустилися квіти несуть в собі щастя і
тепло. Композиція картини трохи дивна. Гілки мигдалю
займають весь простір полотна.
Всі лінії та мазки на картині виконані дуже рівно і чітко, це
властиво живопису Вінсента Ван Гога. Він сам якось повідав
своєму братові, що це єдина картина, якої він реально
пишається.
Дякую за увагу!